Рішення № 19895331, 21.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.11 Справа№ 5015/5115/11

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,м.Львів

До відповідача: ТзОВ «Будівельне підприємство -14», м.Львів

Треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, м.Львів

Про визнання недійсним рішення загальних зборів та визнання недійсним Статуту

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_5 -представник

від відповідача: Костів М.К. - представник

від третьої особи : ОСОБА_4 - представник

Представникам сторін розяснено їхні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТзОВ «Будівельне підприємство -14»про визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14», оформлене протоколом від 14.02.2003 року в частині виключення їх з числа учасників товариства і розподілу їх часток та про визнання недійсним Статуту ТзОВ «Будівельне підприємство -14». Третіми особами без самостійних вимог на предмет спору позивачем було визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні пояснень . Як на підставу визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів, позивачі посилаються на порушення процедури їх проведення, а саме на ті обставини, що відповідачем було порушено процедуру скликання загальних зборів і їх, як учасників товариства не було повідомлено про проведення зборів.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними рішення загальних зборів від 14.02.2003 року, про застосування якого заявлено стороною. Також відповідач заперечує проти вимоги позивача про визнання недійсним Статуту ТзОВ «Будівельне підприємство -14», затвердженого рішенням загальних зборів, яке не оскаржувалось і є чинним.

Треті особи позовні вимоги визнали та просили задоволити позов.

В судовому завданні 21.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

14 лютого 2003 року рішенням загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14», оформленого протоколом від 14.02.2003 року було виключено з товариства за втрату з ними будь-якого звязку ( невиконання своїх обовязків в тому числі повязаних з майновою участю, ігнорування зборами) ряд учасників в тому числі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, а їх частки розподілено між учасниками товариства, що залишилися.

Позивачі не погоджуються із зазначеним рішенням загальних зборів з тих підстав, що вони не були повідомлені про час і місце проведення зборів та не приймали в них участь, що стало підставою його оскарження в судовому порядку. Крім того, позивачі просять визнати недійсним Статут ТзОВ «Будівельне підприємство -14», як такий ,що прийнятий на основі незаконного рішення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2003 року рішенням загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14», яке оформлене протоколом від 14.02.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було виключено з товариства за втрату з ними будь-якого звязку ( невиконання своїх обовязків в тому числі повязаних з майновою участю, ігнорування зборами), а їх частки розподілено між учасниками товариства, що залишилися. Не погоджуючись із зазначеним рішенням загальних зборів, про яке вони дізналися, як стверджують позивачі , лише в червні 2011 року з листів № 75 від 16.06.2011 та №69 від 08.06.2011 року, просять визнати його недійсним в частині їх виключення та розподілу їх часток.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14», яке оформлене протоколом від 14.02.2003 року в частині виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з числа учасників товариства та розподіл їх часток між учасниками, що залишилися, обґрунтовані і підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Згідно статті 24 Закону України «Про господарські товариства», акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

З наведеного випливає, що участь у товаристві відбувається шляхом володіння акціями які відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»є цінними паперами, а отже об'єктами цивільно-правових відносин, які можуть відчужуватися за цивільно-правими договорами та успадковуватися згідно цивільного законодавства.

Законом України «Про господарські товариства»не передбачено для акціонерних товариств таких інститутів як виключення, виведення акціонерів зі складу товариства, уступка акцій, тощо, які характерні для товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонери в акціонерних товариствах володіють акціями, а не визначеними частками, а тому перехід прав на акції від одних акціонерів до інших повинен відбуватися за волевиявленням власника акцій на підставі цивільно-правових угод, або шляхом успадкування на випадок смерті власника. Виключенням акціонера з акціонерного товариства є примусовим позбавленням його акцій права власності, що є незаконним.

Крім того, відповідно до статті 43 Закону України «Про господарські товариства», про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом та повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Судом встановлено, що всупереч вимогам статті 43 Закону України «Про господарські товариства»повідомлення про проведення загальних зборів зроблено не було, що порушило права акціонерів на ознайомлення з документами, пов'язаними з порядком денним зборів, підготовкою до них.

Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про проведення оскаржуваних загальних зборів. Не є належним доказом такого повідомлення ксерокопія листа №68 від 06.02.2003 року , адресованого представнику ОСОБА_8 в Галицькій районній адміністрації ( а.с.73).

Вищенаведене свідчить про порушення вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14» та порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як акціонерів Товариства можливості взяти участь у загальних зборах та права володіння акціями.

Аналогічну позицію займає і Верховний суд України.

Так, у відповідності до правової позиції Верховного суду України, викладеної у листі Верховного суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів»від 01.08.2007 року, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24 жовтня 2008 року передбачено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Не підлягає до задоволення заява відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про визнання частково недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14», які відбулися 14.02.2003 року з тих підстав, що про визнання їх недійсними позивачі звернулися лише у 2011 році.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Початок перебігу позовної давності, за загальним правилом, визначеним ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Не може бути належним і допустимим доказом Акт про ознайомлення акціонерів ЗАТ «Будівельне підприємство -14»з рішенням зборів товариства від 14 лютого 2003 р., який датований 18 лютого 2003 року, оскільки він не містить підписів ознайомлених осіб, не завірений печаткою ЗАТ «Будівельне підприємство -14».

Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності до позову про визнання недійсним рішення загальних зборів від 14.02.2003 року не підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним Статуту ТзОВ «Будівельне підприємство -14», , як такого , що прийнятий на основі незаконного рішення, то вони не обґрунтовані і не підлягають до задоволення з огляду на наступне :

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», визначено, що відповідно до вимог статей 88,143,154 ЦК , статей 57,82 ГК , статей 4,37,51,65,67,76 Закону України «Про господарські товариства», статей 27,30 Закону «Про державну реєстрацію»суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно приписів ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч. 1). Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (ч. 5).

Таким чином вказана норма права передбачає що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до приписів ст. 143 ЦК України «Статут товариства з обмеженою відповідальністю", статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення (ч. 2).

У 2003 році прийнято Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», який набирав чинності з 1 липня 2004 року.

Згідно ст. 31 цього Закону у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій (ч. 1). Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису (ч. 2).

Із наведених норм права вбачається що питання внесення змін до статутних документів віднесено до компетенції державного реєстратора, у якого згідно ст. 143 ЦК України і зберігається статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 14.02.2003 року проведено реорганізацію ЗАТ «Будівельне підприємство -14»шляхом його перетворення в ТзОВ «Будівельне підприємство -14». Зазначене рішення загальних зборів в цій частині не оскаржувалось і є чинним.

14 лютого 2003 року було проведено загальні збори учасників ТзОВ «Будівельне підприємство -14» якими затверджено Статут Товариства. Зазначене рішення загальних зборів ТзОВ «Будівельне підприємство -14»від 14.02.2003 року не оскаржувалось і є чинним .

В той же час, позивачі просять визнати недійсним статут ТзОВ «Будівельне підприємство -14», як такий, що прийнятий на основі незаконного рішення. Проте, як вже зазначалося раніше, рішення загальних зборів про реорганізація ЗАТ та про створення і затвердження Статуту ТзОВ не оскаржувалось.

Таким чином положеннями ст. 98 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість оскарження рішення загальних зборів учасником товариства до суду, ст. 143 цього кодексу, яка визначає, що статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення (ч. 2), та приписами ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», визначено спосіб захисту порушених прав.

За вказаних обставин звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним Статуту ТзОВ «Будівельне підприємство -14»,не призведе до поновлення їх прав оскільки останніми не вірно обрано спосіб їх захисту чи відновлення.

Визнання ж недійсними положень статуту без дослідження правомірності прийняття загальними зборами учасників товариства рішень з цих питань є необ'єктивним, та не ґрунтується на вказаних нормах права.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 32, 33,34,35, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Будівельне підприємство -14»від 14 лютого 2003 року в частині виключення акціонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із ЗАТ «Будівельне підприємство -14»та в частині розподілу їх часток .

3.Відмовити в задоволенні решта позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.11.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.