Рішення № 19895314, 21.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.11 Справа№ 5015/6318/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСМ», м.Червоноград Львівська область

про стягнення в сумі 5988, 14 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (дов.№502-2084/2 від 29.04.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);

Від відповідача: не зявився

Позов заявлений Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСМ»про стягнення боргу в сумі 5988, 14 грн..

Ухвалою суду від 27.10.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 10.11.2011р. Ухвалою суду від 10.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2011р., через неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання всіх вимог ухвали суду від 27.10.2011р., а також з метою надання відповідачу можливості для реалізації свого права на захист.

В судовому засіданні 21.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5988,14 грн. Також, представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання, з проханням розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, оскільки неявку відповідача він вважає зловживанням правами.

Відповідач в судове засідання 21.11.2011р. явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 27.10.2011р. та 10.11.2011р. не виконав, відзиву на позов не подав, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній документами, на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

29.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго»(Постачальник), перереєстрація, якого з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, відбулася 19.04.2011р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та внесеними змінами до Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСМ»(Споживач) було укладено договір №90210/23 про постачання електричної енергії, з додатками до цього договору №1-6, 7а, 7б, 9-12. Додатковою угодою від 01.10.2008р. до договору змінено номер договору з №90210/23 на №90531/23.

Згідно п.1 договору Постачальник (Позивач) продає електричну енергію Споживачу (Відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.3.2 - Споживач зобовязався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору режиму роботи електроустановки (години роботи) зазначеного в додатку №9 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії». Згідно з п.2.3.3 - Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією. (п.2.1 договору).

Згідно з п.4.1 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження правил користування електричною енергією»від 31.07.1996р. №28 (з внесеними змінами та доповненнями) постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договором. Відповідно до п.4.2 Правил користування електричною енергією узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електроенергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електроенергії. Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання є невідємною частиною договору. (п.п.4.4, 5.5 Правил користування електринчою енергією).

Згідно з додатком №1 до договору «Обсяг споживання електричної енергії»- обсяг споживання електроенергії відповідача на липень 2011р. становив 30 тис. кВт/год.

01.07.2011р. відповідач звернувся до позивача з листом (вих.№0701/11) з проханням зменшити лімітну величину споживання електроенергії на липень 2011р. з 30тис. кВт/год. до 5тис. кВт/год, у звязку з виробничими потребами. Відповідно до п.3.2.1 договору споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.

04.07.2011р. листом (вих.№137-2932/2) «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії»позивачем було повідомлено відповідача про встановлення договірної величини споживання електричної енергії на липень 2011р. в кількості 5тис. кВт.год та попереджено про те, що за перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії відповідач нестиме відповідальність згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику». Згідно з п.5.5 договору повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання електроенергії є невідємною частиною договору.

Відповідно до додатку №2 до договору розрахунковим періодом вважається період з 1 числа поточного місяця до 30 (31) останнього числа поточного місяця та прирівнюється до календарного.

Відповідачем, в перевищення встановлених за його проханням лімітів у липні 2011р. було спожито 12301 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 7031 кВт/год.

Згідно з Додатком №1 до Договору «Обсяг споживання електричної енергії»- обсяг споживання електроенергії відповідача на серпень 2011р. становив 30 тис. кВт/год.

01.08.2011р. відповідач звернувся до позивача з листом (вих.№0801/11) з проханням зменшити лімітну величину споживання електроенергії на серпень 2011р. з 30тис. кВт/год. до 7тис. кВт/год, у звязку з виробничими потребами. Відповідно до п.3.2.1 договору споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.

03.08.2011р. листом №137-3385/2 «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії»позивачем було повідомлено відповідача про встановлення договірної величини споживання електричної енергії на серпень 2011р. в кількості 7тис. кВт.год та попереджено про те, що за перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії відповідач нестиме відповідальність згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику». Згідно з п.5.5 договору повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання електроенергії є невідємною частиною договору.

Відповідачем, в перевищення встановлених за його проханням лімітів у серпні 2011р. було спожито 9432 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 2432 кВт/год.

Таким чином, за порушення умов діючого законодавства та умов договору, відповідачу за липень-серпень 2011р. була нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величин у сумі 5988, 14 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи.)

Докази погашення відповідачем боргу в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші природні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими природними ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997р. №575/97-ВР (з внесеними змінами та доповненнями) - споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»- споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таке ж положення викладене і в п.4.2.2 договору.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 21.11.2011р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 22.11.2011р.

Виходячи із змісту наведених норм, документально підтвердженого факту надання послуг постачання електричної енергії та не оплати нарахованої відповідачу двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати понесені позивачем, повністю покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 5.5 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження правил користування електричною енергією»від 31.07.1996р. №28 (з внесеними змінами та доповненнями), ст.26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997р. №575/97-ВР (з внесеними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 216, 219 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 47-1, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСМ»(80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, буд.26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22405795) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд.3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131587) 5988 грн. 14 коп. боргу; 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.