Рішення № 19895122, 03.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.11 Справа№ 5015/5549/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м.Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

третя особа 1: Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

третя особа 2: Публічне акціонерне товариство “Волинь - Цемент”, м. Здолбунів

про стягнення 9612 грн. 00 коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Миколайчук О.І.

від відповідача: Гачак І.О.

третя особа 1: Стеблецький Р.В.

третя особа 2: Собчук М.В.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест” до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” про стягнення 9612 грн. 00коп. вартості втраченого вантажу. Як третіх осіб позивачем до участі у справі залучено Дочірню компанію “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Публічне акціонерне товариство “Волинь - Цемент” про стягнення 9612 грн. 00 коп. вартості втраченого вантажу.

Ухвалою суду від 26.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.10.2011р. За клопотанням відповідача та в зв”язку з неявкою представників третіх осіб, ухвалою суду від 12.10.2011р. розгляд справи відкладено на 26.10.2011р. З метою надання сторонам додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів та надати додаткові докази у справі, ухвалою суду від 26.10.2011р. відкладено розгляд справи на 03.11.2011р.

В судовому засіданні 03.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Також представником позивача подано суду додаткові пояснення стосовно позовної давності, в яких зазначено, що позивачу стало відомо про порушення його прав лише 17.03.2011р. в момент підписання між ТзОВ “Галнафто-Інвест” та Дочірньою компанією “Укргазвидобування” акту №344 прийому-передачі продукції. Тому, відповідно до ст. 258 ЦК України, позивачем не пропущено строк для звернення з даним позовом до суду.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 12.10.2011р. №14-1914 (зареєстроване канцелярією суду 24.10.2011р. за № 24290/11), оскільки позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, встановленої для звернення з цим позовом до залізниці. Також покликається на відсутність правовідносин відповідача із позивачем, оскільки згідно з квитанцією про приймання вантажу № 36745698 відправником цього вантажу є ПАТ “Волинь-Цемент”, одержувач - Стрийське ВБР “Укрбургаз”. Крім цього, покликається те, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності оскільки, відповідно до ч.5 ст. 513 ГК України для пред”явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Представник третьої особи 1 подав суду пояснення б/н (зареєстроване канцелярією суду 03.11.2011р. за № 25588/11) в якому зазначив, що недостача була виявлена залізницею при прибутті вагону на станцію призначення, якою і були вчинені всі відповідні дії з її оформлення, після чого відповідно до п.11 правил видачі вантажів вантаж було видано отримувачу.

Представником третьої особи-1 також було подано пояснення б/н (зареєстроване канцелярією суду 03.11.2011р. за № 25582/11) в якому зазначено, що нестача цементу вагою 9000кг., яка підтверджена відповідним комерційним актом, виникла з вини відповідача через незбереження вантажу під час його перевезення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до укладеного 03.06.2010р. між ТзОВ “Галнафто-Інвест” (постачальник) та Дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз Україна” (покупець) договору поставки № УГВ 1045/11-10 постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар - цемент тампонажний ПЦТ-І-100 (гарячий) та цемент тампонажний ПЦТ-П-50 (холодний) відповідно до специфікації №1, що додається до договору і є його невід”ємною частиною.

В п.10 специфікації № 1 від 03.06.2010р. зазначено, що отримувачем є БУ “Укрбургаз”. Також в п.3 специфікації зазначено, що країною походження є Україна, виробник-ВАТ “Волинь-цемент”, м.Здолбунів, Рівненської області.

На виконання умов договору поставки № УГВ 1045/11-10 від 03.06.2010р. позивачем 05.12.2010р. здійснено поставку покупцеві зазначеної продукції залізничним транспортом (перевізник), однак, як стверджує позивач у позовній заяві, під час перевезення продукції внаслідок нещільного прилягання люків вагону в зв”язку з намерзанням відбулося висипання цементу, внаслідок чого до станції призначення “Стрий” було доставлено лише 63 т. цементу замість відправлених 72, що підтверджується складеним начальником станції “Стрий” Андращуком М.В. комерційним актом АА №061766/6 від 06.12.2010р.

За залізничною накладною № 36745698 від 05.12.2010р. на підставі договору № 67 від 05.12.2010р., у вагонах № 97181077 та № 97267777 ПАТ “Волинь-Цемент” відправив зі станції Здолбунів Львівської залізниці на адресу Стрийського ВБР “Укрбургаз” насипом цемент тампонажний для гарячих свердловин ПЦТ-І-100 в кількості нетто 141 750 кг, зокрема: вагоном № 97181077 в кількості 72,0 тн та вагоном № 97267777 в кількості 69,75 тн.

17.03.2011р. між ТзОВ “Галнафто-Інвест” та Дочірньою компанією “Укргазвидобу-вання” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз Україна” підписано акт прийому - передачі продукції №344 за договором поставки №УГВ 1045/11-10 відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв та оплатив продукцію в межах її фактичної поставки.

Відповідно до специфікації №1 від 03.06.2010р. до договору поставки №УГВ/1045-11 від 03.06.2010р. ціна за одну тону цементу марки ПТЦ-І-100 становить 890грн. 00коп. без ПДВ.

Таким чином, внаслідок неналежного забезпечення залізницею збереження переданого їй для перевезення вантажу, збитки позивача становлять 9612грн. 00коп. (недостача - 9 т. цементу марки ПТЦ-І-100 ).

По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоотримувачем з обов”язковим оформленням акту приймання. Приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” №П-6 від 15.06.1965р., по якості - Інструкцією “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю” № П-7 від 25.04.1966р., та сертифікатом якості або паспортом заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності якості або недостачі товару виклик представників постачальника обов”язковий, а представників заводу-виробника –за вимогою покупця. (п.п.3.8, 3.9 договору).

В п.3.12. договору поставки № УГВ 1045/11-10 зазначено, що вантажовідправником товару за цим договором є постачальник або завод-виробник, про що зазначається у специфікації.

п. 3.7 договору поставки №УГВ 1045/11-10 передбачено, що після відвантаження товару залізничним транспортом постачальник направляє покупцю оригінали податкової накладної, акту прийому-передачі товару, та копію залізничної накладної. На виконання вказаної умови позивачем надало відповідачу акт прийому-передачі продукції № 344 від 05.12.2010р. про передачу постачальником покупцю продукції в кількості 141,750 тн. на загальну суму 151389грн. 00коп.

Абз. 2 п. 11 Правил видачі вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 передбачено, що якщо при передаванні вагонів чи контейнерів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб (ЗПП), їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони, контейнери до перевірки вантажу пломбуються пломбами (ЗПП) станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу. Знімаються ці пломби (ЗПП) в присутності представника залізниці.

ч.1 ст.306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України та аналогічними нормами ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

ч. 1 ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” зазначено, що перевізник несе відповідальність за зберігання вантажу, багажу. вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.(ч.2 ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”).

Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.

Відповідно до ч.1 ст.314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата. нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає ( ч.3 ст.314 ГК України).

Також, відповідно до статтей 113 та 114 Статуту залізниць України встановлюють відповідальність перевізника за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо останній не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від нього причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Покликання відповідача на те, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, не береться судом до уваги, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ч.1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.6 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.

Оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 17.03.2011р. (підписання між ТзОВ “Галнафто-Інвест” та ДК “Укргазвидобування” акту №344 прийому - передачі продукції, строк звернення з позовом ТзОВ “Галнафто-Інвест” до суду за захистом порушеного права закінчується 17.03.2012р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст.110,113,114 Статуту залізниць України ст.ст.256, 258, 261, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст.193, 306, 307 308, 314 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м.Львів, пр. Свободи, 26 (ідентифікаційний код 31441730) 9612грн. 00коп. вартості втраченого вантажу, 102грн.00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.