Рішення № 19895113, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа№ 5015/5657/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів

до Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо”, м.Львів

про стягнення 4 835,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт 2-ї категорії юридичного сектора (довіреність №НЮ-469 від 29.07.2010р.);

від відповідача: Сидорак О.О. арбітражний керуючий (постанова господарського суду Львівської області від 25.08.2011р. у справі № 5015/4546/11).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів подало позов до Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо”, м.Львів про стягнення 4 835,18 грн., з яких 4 580,12 грн. основний борг, 255,06 грн. пеня.

Ухвалою суду від 30.09.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.10.2011р.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав наведених у клопотанні вих. №45 від 10.10.2011р. (вх.№20903/11 від 10.10.2011р.), просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та провадження у справі припинити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

встановив:

27.03.2007р. між Державним територіально-галузевим обєднанням “Львівська залізниця” (надалі залізниця) в особі начальника відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” та Відкритим акціонерним товариством “Облпаливо” (користувач) було укладено договір №198 про подачу та забирання вагонів (надалі договір).

18.05.2009р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 27.03.2007р. №198 про подачу та забирання вагонів (надалі додаткова угода), згідно ст.77 Статуту залізниць України, у звязку із введенням в дію нового збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ним послуги. На виконання телеграфного розпорядження Управління Львівської залізниці від 16.04.2009 №Н/366а сторони договору дійшли згоди внести зміни і доповнення до п. 7, п.13, п.14.1., п.14.3., п.14.5., п.16.5. та п.20 договору.

Відповідно до п.1., п.2. та п.3. договору згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з підїзної колії, яка належить користувачу та примикає до станції Самбір Залізниці через стрілку №128 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею підїзної колії є граничний стовпчик стрілочного переводу №128а. Розгорнута довжина підїзної колії становить 690,3 погонних метри. У межах смуги відведення залізниці підїзною колією і спорудами контрагента зайнято ділянку землі площею 1 700 кв.м.

Згідно п.14 договору користувач сплачує залізниці плату з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати:

-відповідно до п.п.1 п.14 договору (в редакції додаткової угоди від 18.05.2009р.) за подачу та забирання вагонів по середньозважених ставках Таблиці №1- 1,38 км., Таблиці № 2 0,091 км., Розділу 3 Тарифного керівництва № 1;

-згідно п.п.2 п.14 договору за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

-відповідно до п.п.3 п.14.3. договору (в редакції додаткової угоди від 18.05.2009р.) за складування вантажів або примикання під»їзних колій у смузі відведення: у першій декаді поточного місяця, за ділянкою землі площею згідно п.3 цього договору, по ставках діючої на момент оплати «Калькуляції витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення (за 1 місяць)», затвердженої заступником начальника залізниці по колійному господарству.

- згідно п.п.4 п.14 договору за фактично виконану маневрову роботу;

За умовами п.п.5 п.14 договору (в редакції додаткової угоди від 18.05.2009р.) збори і плати вносяться через розрахунковий підрозділ Залізниці (нарахування проводиться станцією по накопичувальних карточках, відомостях плати за користування вагонами).

Проте, відповідач в порушення п.14 договору не здійснював оплату, у зв»язку з чим за період з квітня 2011р. по травень 2011р.виникла заборгованість в сумі 4 261,24 грн.

15.06.2011р. ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” скеровано відповідачу претензію вих. № ДНЮ-96 про сплату заборгованості у розмірі 4 261,24 грн. У вказаній претензії також було попереджено відповідача про те, що у разі непогашення суми боргу в місячний термін буде розглядатись питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів, у зв'язку з недобросовісним виконанням даного договору.

15.06.2011р. відповідач звернувся з листом вих.№45/01-235, в якому просив розірвати договір №198 від 27.03.2007р. про подачу та забирання вагонів. На який ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” надала відповідь вих. №426 від 21.07.2011р., про згоду відповідно до п.18 договору на розірвання договору від 27.03.2007р. №198.

Відтак, договір №198 про подачу та забирання вагонів від 27.03.2007р. є розірваним з 22.07.2011р.

У звязку з відсутністю коштів на рахунку ЄТехПД залізницею було складено акти загальної форми ГУ-23 станції 375705 Самбір Львівської залізниці: №69 від 11.03.2011р.; №100 від 11.04.2011р.; №130 від 11.05.2011р.; №204 від 11.07.2011р.

Згідно з поданим позивачем розрахунком позовних вимог у відповідача існує заборгованість за період з березня 2011р. по липень 2011р., яка становить 4 580,12 грн.

Позивач на підставі п.16.1. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 255,06 грн.

Відтак, заборгованість становить 4 835,18 грн., з яких 4 580,12 грн. основний борг, 255,06 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Ст. 908 ЦК України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.5 ст.307 ГК України умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах, форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.

За умовами п.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Пункт 5 Статуту залізниць України надає право Мінтрансу затверджувати нормативно-правові документи, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Правила обслуговування залізничних під'їзних колій (розділ 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом), затверджені наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, з наступними змінами і доповненнями, додатком 2 містять зразок договору про подачу та забирання вагонів.

У відповідності із пунктом 57 Статуту залізниць України постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 з наступними змінами і доповненнями визначено повноваження щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, згідно з якими Мінтранс (Мінтрансзв'язку) за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі - Тарифне керівництво № 1) затверджений наказом Мінтрансу від15.11.1999 № 551, зареєстрований Міністерством юстиції України 01.12.99 за№ 828/4121 у відповідності з вимогами чинного законодавства, і не застосовувати Тарифне керівництво нема правових підстав, оскільки це є державні регульовані тарифи.

Пункт 58 Статуту залізниць України встановлює, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Тарифне керівництво № 1 у пункті 26 розділу 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (таблиця 3), в яких враховується собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності, при реалізації яких підприємство самостійно визначає методи погодження відпускного тарифу: підписання протоколу, погодження за допомогою засобів зв'язку тощо, виходячи з умов реалізації кількості споживачів, терміновості реалізації та ін). До цього переліку включено утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласників, а також зважування й перевірка одержувачем (відправником) маси вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами.

У договорі на подачу та забирання вагонів встановлено, що згідно із статутом залізниць України, правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з підїзної колії, яка належить користувачу та примикає до станції Самбір Залізниці через стрілку №128 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею підїзної колії є граничний стовпчик стрілочного переводу №128а. Розгорнута довжина підїзної колії становить 690,3 погонних метри. У межах смуги відведення залізниці підїзною колією і спорудами контрагента зайнято ділянку землі площею 1 700 кв.м.

Відповідно до цього договору відповідач сплачує залізниці відповідну плату за подачу, забирання вагонів, за маневрову роботу, а також інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами (контейнерами). Платежі вносяться централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту.

Представник відповідача для підписання накопичувальних карток не з»явився, кошти необхідні для погашення боргу на рахунку ЄТехПД відсутні, про що позивачем було складено акти загальної форми ГУ-23 станції Самбір Львівської залізниці: №69 від 11.03.2011р.; №100 від 11.04.2011р.; №130 від 11.05.2011р.; №204 від 11.07.2011р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.193 ГК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись з претензією або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму, про що зазначено у пункті 5.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача існує заборгованість за період з березня 2011р. по липень 2011р., яка становить 4 580,12 грн.

Відповідач своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати коштів для погашення боргу не виконав.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 580,12 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.16.1. договору за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів, які передбачено даним договором, користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає нарахована позивачем пеня, яка згідно розрахунку позовних вимог становить 255,06 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №5308 від 20.09.2011р. 102,00 грн. держмита та №5309 від 20.09.2011р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5,17, 58 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 549, 611, 612, 627-629, 908 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-231, 307 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (79007, м.Львів, вул.Городоцька, буд. 16; р/р 26003001050401 у АТ "Астра Банк"; МФО 380548; код ЄДРПОУ 01879782) на користь Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” (79007, м.Львів, вул.Листопадового Чину, буд. 22; р/р 26009005760 в ЛФ АБ "Експрес-банк"; МФО 325956; код ЄДРПОУ 25256137) 4 580,12 грн. основного боргу, 255,06 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 01.11.2011р.