Рішення № 19895000, 15.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.11 Справа№ 5015/5871/11

за позовом: Заступника прокурора Львівської області- прокурора м.Львова в інтересах ДК „Газ України” в особі ЛФ ДК „Газ України” НАК „Нафтобаз України”, м. Львів

до відповідача: КП Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго”, м. Сокаль

про стягнення 940928,60 грн.

Суддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від прокуратури: Пришляк Ю.О.

Від позивача: Ханас М.О.

Від відповідача: Гнідець А.М.

Суть спору:

Позов заявлено заступником прокурора Львівської області –прокурор м. Львова в інтересах ДК „Газ України” в особі ЛФ ДК „Газ України” НАК „Нафтобаз України”, м. Львів до КП Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго”, м. Сокаль про стягнення 940928,60 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.10.2011 року.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду.

Представник позивача та прокурор в судове засідання з"явились, позовні вимоги підтримали, позов просять задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, позовні вимоги визнав, виникнення заборгованості пояснив важким фінансовим становищем, у зв”язку з чим заявив клопотання №490 від 07.11.2011р. про зменшення пені на 32027,47 грн. та відстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №22/10-БО-1055/30 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов»язується поставити покупцеві імпортований газ, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному в п.1.2 договору. Пунктом 1.2 договору, встановлено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 5500000 куб. м.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу у жовтні-грудні 2010р. 540180 куб. м. природного газу на загальну суму 1597814,63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата повністю не здійснена, в результаті чого, станом на день подання позову, у відповідача виникла заборгованість в сумі 832014,63 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 01.09.2011р. (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 66723,88 грн.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 25154,57 грн. та 3% річних на загальну суму 17035,52 грн., які підлягають стягненню на користь кредитора, відповідно до поданого розрахунку.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування штрафної санкції може призвести до негативних наслідків для підприємства- відповідача та з врахуванням важкого фінансового становища, вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої пені на 32027,47 грн.

Щодо клопотання про відстрочку виконання рішення суду слід зазначити наступне. Згідно п.15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»є однією з обставин, що зумовлюють обов»язкове зупинення виконавчого провадження. Представником відповідача представлено виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу про внесення КП Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго” до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка підтверджує участь підприємства у процедурі погашення заборгованості. Отже, враховуючи те, що згідно Закону, виконавче провадження підлягає обов”язковому зупиненню, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м. Сокаль, вул. Героїв УПА,21 (код ЄДРПОУ 22422842):

- на користь Львівської філії дочірньої компанії “Газ України” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Львів, вул.Єрошенка,28 (ЄДРПОУ 25559381) – 832014,63 грн. основного боргу, 34696,41 грн. пені, 17035,52 грн. –3% річних, 25154,57 грн. інфляційних нарахувань;

- в доход державного бюджету- 9089,01 грн. державного мита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м. Львова- 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 16.11.2011р.