Рішення № 19894914, 01.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11 Справа№ 5015/5602/11

за позовом Приватне підприємство “Львів-Металбуд”, м.Львів

до відповідача Закрите акціонерне товариство “Комплекс водних видів спорту”, м.Львів

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд”, м.Львів

про стягнення

ціна позову:104638,15грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не з”явився;

третя особа не з”явилась.

Суть спору:

Приватне підприємство “Львів-Металбуд” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Комплекс водних видів спорту”, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд” про стягнення; ціна позову: 104638,15грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 25хв. 11.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/5602/11 від 11.10.2011р.

Представнику Позивача оголошено їх права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу і третій особі (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заява в якій позивач категорично заперечує про продовження строку розгляду спору; копія договору субпідряду від 20.11.2006р.

Представник Відповідача в судове засідання не з”явився, 31.10.2011 року від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, так як уповноважений представник перебуває у відпустці, до даного клопотання додано копію наказу №256-К про надання відпустки від 19.10.2011р.

Протягом розгляду справи представником Відповідача було подано наступні документи: клопотання від 11.10.2011 року про відкладення розгляду справи, довіреність №07/10-11/1 на ОСОБА_2; копія повістки про виклик до суду в адміністративній справі.

З приводу неявок представника Відповідача в судові засідання суд зазначає, що ст.28 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість представництва особи як представником за довіреністю, так і керівником.

З врахуванням наведеного, з приводу доводів, зазначених у клопотанні від 31.10.2011р. щодо перебування представника Відповідача у відпустці суд зазначає наступне. Так, до клопотання додано копію наказу Відповідача №256-К від 19.10.2011р. про надання відпустки керівнику юридичного відділу строком до 23.11.2011р. Проте, з тексту наказу вбачається, що крім ОСОБА_2 у Відповідача є і інші працівники юридичного відділу. Крім того, враховуючи текст наказу №256-К від 19.10.2011р., ОСОБА_2 перебуватиме у відпустці до 23.11.2011р. включно, а позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області 23.09.2011р., відповідно, враховуючи вимоги ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності передбаченого ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України клопотання, в суда відсутня правова підстава для відкладення розгляду справи в строк понад 23.11.2011р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

Крім того, суд зазначає, що 01.11.2011р. представником Позивача до господарського суду Львівської області подано заяву, в якій він вказує на безпідставність доводів Відповідача про відкладення розгляду справи та категорично заперечує проти продовження строку розгляду справи.

Третя особа в судове засідання не з”явилась про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.08.2010р. у справі №29/27 за позовом ПП «Львів-Металбуд»до ЗАТ «Комплекс водних видів спорту», 3-тя особа ТзОВ «Галотрансрембуд»про стягнення 102292,88грн. та за зустрічним позовом ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»до ПП «Львів-Металбуд», 3-тя особа ТзОВ «Галотрансрембуд»про визнання недійсними договорів, яким позов задоволено повністю, та яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного суду від 09.12.2010р. у справі №29/27, встановлено наступне:

«Між сторонами по справі укладено Договір про переведення боргу від 26.12.2008 р. (надалі Договір). Цим Договором регулюються відносини, повязані із зміною зобовязаної сторони (Первісного боржника) у зобовязанні, що виникає із Договору субпідряду №20/11-2 на виконання робіт з реконструкції Комплексу водних видів спорту в м. Львові від 20.11.2006 р. (надалі Основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором.

Згідно з п. 2 Договору первісний боржник переводить на нового боржника (відповідач у справі) борг (грошове зобовязання) у розмірі 1083486,06 грн., що виник на підставі Основного договору.

Вищезазначена заборгованість повинна бути сплачена новим боржником у порядку визначеному Договором про порядок погашення заборгованості по Договору від 26.12.2008 р. №20/11-2 на виконання робіт з реконструкції Комплексу водних видів спорту в м. Львові від 20.11.2006 р. у такому порядку:Лютий 2009 р. 1000,00 грн.,Березень 2009 р. 1000,00 грн., Квітень 2009 р. 1000,00 грн.,Травень 2009 р. 1000,00 грн.,Червень 2009 р. 40000,00 грн.,Липень 2009 р. 40000,00 грн.,Серпень 2009 р. 40000,00 грн., Вересень 2009 р. 40000,00 грн.,Жовтень 2009 р. 40000,00 грн.,Листопад 2009 р. 40000,00 грн.,Грудень 2009 р. 839,06 грн.

На виконання умов Договору від 26.12.2008 р. відповідач частково погасив заборгованість на загальну суму 144000,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість за Договором на суму 144000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (є в матеріалах справи) та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, таким чином перерахувавши заборгованість за Договором на суму 144000,00 грн. відповідач схвалило його своїми діями.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, таким чином вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 100000,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 775,07 грн. 3% річних та 1517,81 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши зустрічний позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що зустрічний позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню з огляду на те, що він повністю спростовується доказами позивача за первісним позовом.».

Крім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р. у справі №29/27, винесеною за результатами перегляду рішення господарського у справі №29/27 від 11.08.2010р., встановлено наступне:

«Таким чином, фактичний залишок заборгованості ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»перед ПП «Львів-Металбуд»згідно з договором про переведення боргу від 26.12.2008р. та договором від 26.12.2008р. про порядок погашення заборгованості за договором № 20/11-2 на виконання робіт з реконструкції Комплексу водних видів спорту у м. Львові від 20.11.2006р. з врахуванням проведеної оплати становить 188175,84грн. з ПДВ (з розрахунку 332175,84 грн. 144000,00грн.).

Враховуючи те, що ПП «Львів-Металбуд»предявило ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»позов про стягнення заборгованості тільки в сумі 100000грн., тому колегія суддів вважає, що такий борг підлягає стягненню з відповідача …».

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно доводів Позивача, борг в розмірі 100000грн. стягнуто.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення відповідачем повної чи часткової сплати боргу в розмірі 88175,84грн., борг Відповідача перед Позивачем за вищевказаними Договорами становить 88175,84грн.

При цьому, як встановлено вищенаведеними судовими рішеннями та підтверджується договором від 26.12.2008р. про порядок погашення заборгованості по договору №20/11-2 на виконання робіт з реконструкції Комплексу водних видів спорту в м.Львові від 20.11.2006р., Відповідач зобовязаний сплатити даний борг ще 31.12.2009р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 88175,84грн., з врахуванням встановлених фактів іншими судами між тими ж сторонами, перевіривши правильність проведених розрахунків 3; річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 88175,84грн. боргу, 11903,74грн. інфляційних нарахувань, 4558,57грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.11.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Комплекс водних видів спорту" (вул.Княгині Ольги, 114, м.Львів, 79060; код ЄДРПОУ 03564269) на користь приватного підприємства "Львів Металбуд" (вул.Жовківська, 30, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 32053687) 88175,84грн. боргу, 11903,74грн. інфляційних нарахувань, 4558,57грн. 3% річних, 1046,38грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.