Рішення № 19894775, 07.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа№ 5015/5925/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона», м. Львів

до відповідача: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, від імені якої діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»в особі Бібрського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області

про стягнення: 65125 грн. 99 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 11.10.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 06.10.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 65125 грн. 99 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 31.10.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 року.

В судове засідання 07.11.2011 року представники сторін не з’явилися, причини неявки не повідомили.

В судовому засіданні 31.10.2011 року, позивач позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду виконав, оригінали долучених до справи доказів для огляду в судовому засіданні подав.

В судовому засіданні 31.10.2011 року було оглянуто оригінали документів (договору, видаткових накладної, довіреності), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

07.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 10.11.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона»(надалі по тексту рішення –позивач) звернулось з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ від імені якої діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»в особі Бібрського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 65125 грн. 99 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № Б-133/10 від 27 серпня 2010 року, відповідно до якого він поставив відповідачу товар (перетворювач тиску), за який останній не розрахувався.

Позивач стверджує, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед ним складає 49980 грн. Загальна сума позову із врахуванням 9046 грн. 60 коп. пені, 3498 грн. 60 коп. штрафу, 1549 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 1051 грн. 63 коп. річних складає 65125 грн. 99 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 27.08.2010 року був укладений договір купівлі-продажу № Б-133/10, відповідно до якого позивач (продавець згідно договору), який є власником товару (перетворювачу тиску), зобов’язався поставити і передати свій товар у власність (повне господарське володіння) відповідача (покупця згідно договору), відповідач зобов’язався прийняти і оплати його вартість на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (перетворювачі тиску моделі ROSEMOUNT 3051Т-А-2В-2-1-А-В4-Е8-Q4//8100-0187-0087; діапазон 0.55кгс/см2, серійні № 8961189, № 8961188 в кількості 2 шт.), що підтверджується накладною № 3 від 12 січня 2011 року на суму 49980 грн. 00 коп. Товар отриманий відповідачем на підставі довіреності № 3 від 20 січня 2011 року, виданої на ім’я Штайна Степана Фрідріховича.

Пунктом 7.1 договору визначено, що покупець проводить розрахунки з продавцем на умовах оплати на протязі 10-ти днів з дня отримання товару. Таким чином, оплата товару повинна була бути здійснена до 22.12.2011 року, оскільки вираз «протягом 10 днів»визначає строк, що розпочинається з дня отримання товару (12.01.2011 року) та закінчується десятим днем враховуючи день отримання –22.012011 року.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову до суду та на момент розгляду справи, оплата за поставлений товар не проведена, а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 49980 грн. 00 коп. Оскільки доказів оплати боргу сторонами не представлено, суд має підстави вважати, що борг відповідача перед позивачем несплачений і складає 49980 грн. 00коп.

На дану суму позивачем нараховано 9046 грн. 60 коп. пені та 3498 грн. 60 коп. штрафу. Підставою такого нарахування є п. 10.1 договору, відповідно до якого за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує причинені цим збитки, в тому числі неодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в визначеному ст. 231 ГКУ України) та оперативно-господарські (в переліку ст. 236 ГКУ України за вибором постраждалої сторони) санкції в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім цього, позивачем нараховано 1549 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 1051 грн. 63 коп. річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином заборгованість позивача перед відповідачем складає 65125 грн. 99 коп.

Відзивом від 03.11.2011 року відповідач вказав, що грошові кошти в розмірі 49980 грн. 00 коп. за отриманий ним товар ним не сплачені, позовні вимоги визнав.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № Б-133/10 від 27.08.2010 року передбачено строки оплати за отриманий товар. Пунктом 7.1 договору сторони домовились, що покупець проводить розрахунки з продавцем на умовах оплати на протязі 10-ти днів з дня отримання товару. Товар відповідачем отриманий 12.01.2011 року, про що свідчить накладна № 3 на суму 49980 грн. 00 коп. Таким чином, як вбачається із представлених суду доказів, відповідачем прострочено термін оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 49980 грн. 00 коп., визнання позову відповідачем та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 49980 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ст. 61 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Стаття 550 Цивільного кодексу України зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до п. 10.1 договору, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує причинені цим збитки, в тому числі неодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в визначеному ст. 231 Господарського кодексу України) та оперативно-господарські (в переліку ст. 236 Господарського кодексу України за вибором постраждалої сторони) санкції в порядку, передбаченому чинним законодавством.

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивачем нараховано 9046 грн. 38 коп. пені в розмірі 0.1 відсотка вартості товару за 181 день прострочення виконання зобов'язання та 3498 грн. 60 коп. штрафу у розмірі 7% від вартості товару за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Вимоги позивача в цій частині, суд вважає такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Сторони в п. 10.1 договору не передбачили чітких наслідків застосування пені та штрафу, які нарахував позивач. Даний пункт договору дозволяє постраждалій стороні застосовувати санкції в розмірі, визначеному ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Щодо нарахування позивачем штрафу у розмірі 7% від вартості товару за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, суд вважає дану вимогу необґрунтованою. Стаття 231 Господарського кодексу України (п.2 ч.3) передбачає нарахування штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Однак, дана норма стосується не грошового зобов'язання, а виконання зобов'язання (робіт послуг). В даному випадку, відповідач прострочив виконання оплати, тобто горошового зобов'язання у вигляді оплати за отриманий товар.

Стаття 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі передбачили нарахування штрафу та пені відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, і відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за доцільне задоволити позовні вимоги в частині 9046 грн. 38 коп. пені в розмірі 0.1 відсотка вартості товару за 181 день прострочення виконання зобов'язання та 3498 грн. 60 коп. штрафу у розмірі 7% від вартості товару за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, визнання позову відповідачем та встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 49980 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 1549 грн. 38 коп. інфляційних, 1051 грн. 63 коп. 3% річних.

Відповідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу. Згідно Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/492 від 28.07.1994 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб», стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 9/1 код ЄДРПОУ 30019801) на користь Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона»(м. Львів, вул. Скісна, 2 кв. 4, код ЄДРПОУ 34368129) 49980 грн. 00 коп. основного боргу, 9046 грн. 38 коп. пені, 3498 грн. 60 коп. штрафу, 1051 грн. 63 коп. річних, 1549 грн. 38 коп. інфляційних, 651 грн. 26 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.