Рішення № 1989477, 29.07.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" липня 2008 р.           Справа № 9/340-08

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

За позовом

до Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол", м. Горлівка,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Табол", м. Миронівка,

простягнення 419 516,86 грн.,

за участю представників:

позивача:Никонович С.В., довір. № 30 від 25.10.2007р.,

відповідача:не з’явились, обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табол" (далі –Відповідач) про стягнення 419 516,86 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем були укладені договір № ВУ-40 від 21.06.2005 року та додаткова угода № 2 від 01.02.2006 року в порушення умов яких, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлену позивачем продукцію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 419 516,86 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, відзиву та інших витребуваних ухвалою суду від 26.06.2008 року документів не подав, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до умов договору № ВУ-40 від 21.06.2005 року та додаткової угоди № 2 від 01.02.2006 року, укладених між сторонами по справі, позивач (продавець) зобов’язався виготовити та поставити аміачну селітру водостійку марки ЖВК, а відповідач (покупець), в свою чергу, зобов’язався прийняти і оплатити поставлену продукцію в кількості і терміни, відповідно до умов зазначених договору та додаткової угоди.

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов’язань, позивач за період з 28.04.2006 року по 31.07.2006 року поставив відповідачу 600,714 тон продукції на загальну суму 476 666,56 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі від 28.04.2006 року, від 31.05.2006 року та від 31.07.2006 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Як повідомив позивач відповідач лише частково розрахувався за отриману продукцію, в результаті чого залишок непогашеної заборгованості за передану позивачем продукцію склав 419 516,86 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача щодо оплати отриманої продукції перед позивачем склала 419 516,86 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий товар в сумі 419 516,86 грн. відповідачем не погашена, оскільки останнім не подано жодного належного доказу про підтвердження здійснення ним відповідних розрахунків за поставлену позивачем продукцію згідно договору № ВУ-40 від 21.06.2005 року та додаткової угоди № 2 від 01.02.2006 року.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 419 516,86 грн. є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, ЦК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Табол" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, 139, код ЄДРПОУ 31823347) на користь Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, Калінінський район, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) 419 516,86 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 4195,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Є.П.Євграфова