Рішення № 19894706, 14.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.11 Справа№ 5015/6607/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Львів

до відповідача: Львівської митниці, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 87153,02 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 провідний юрисконсульт (дов.№354 від 30.06.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 провідний спеціаліст-юрисконсульт (дов.№30/21-11615 від 11.08.2011р., дійсна до 31.12.2011р.)

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з Львівської митниці в сумі 87153,02 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 14.11.2011р.

В судовому засіданні 14.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 87153,02 грн. (в т.ч. 81597 грн. 27 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги; 2126 грн. 31 коп. пені; 2357 грн. 04 коп. інфляційних втрат; 1072 грн. 40 коп. 3% річних за користування чужими коштами).

В судовому засіданні 14.11.2011р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві на позов, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

Між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(Підприємство звязку) та Львівською митницею (Споживач), в особі її структурних підрозділів, були укладені договори про надання послуг електрозвязку та телекомунікаційних послуг з додатками до цих договорів, а саме договори: №73 від 14.02.2007р.; №450631 від 14.02.2007р.; №23/19 від 01.05.2008р.; №17/186 від 27.05.2008р.; №4448 від 01.09.2008р.; №887 від 05.09.2008р.; №390774 від 08.02.2010р.; №773 від 01.03.2010р.; №660094 від 11.03.2010р.; №490047 від 01.10.2010р.

Договір №887 від 05.09.2008р. про надання послуг електрозвязку набрав чинності з дня підписання і діяв 3 роки, тобто до 05.09.2011р. (п.7.1. договору). В пункті 7.2. даного договору зазначено - якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Договори №73 від 14.02.2007р. про надання послуг електрозвязку, №450631 від 14.02.2007р. про надання послуг електрозвязку, №23/19 від 01.05.2008р. про надання послуг електрозвязку, №17/186 від 27.05.2008р. про надання послуг електрозвязку, №4448 від 01.09.2008р. про надання послуг електрозвязку набрали чинності з дня підписання і діють 5 років (п.7.1. договору). В пунктах 7.2. даних договорів зазначено - якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Договори №773 від 01.03.2010р. про надання телекомунікаційних послуг, №390774 від 08.02.2010р. про надання телекомунікаційних послуг, №660094 від 11.03.2010р. про надання телекомунікаційних послуг, №490047 від 01.10.2010р. про надання телекомунікаційних послуг набрали чинності з дня підписання і діяли 1 рік (п.7.1. договору). В пунктах 7.2. даних договорів зазначено - якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Відповідно до п.1 зазначених договорів Підприємство звязку (Позивач) надає послуги електрозвязку, перераховані в Додатках №1, і безплатні послуги, перераховані в Додатках №2.

Згідно з п.4.1 договорів послуги, які надаються Підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач (відповідач) сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою, з поданням рахунків, системою оплати (п.4.2 договорів). Відповідно до п.4.6. договорів у разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозвязку проводиться щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2010р. по 01.08.2011р. відповідач заборгував позивачу 81597,27 грн. за надані послуги електрозвязку та телекомунікаційні послуги.

Відповідач не виконав взятих на себе договірних зобовязань по оплаті послуг електрозвязку та телекомунікаційних послуг, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у сумі 1072 грн. 40 коп. та інфляційні втрати у сумі 2357 грн. 04 коп. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 02.12.2010р. №2752-VI (з внесеними змінами та доповненнями) та п.5.8 договорів, позивач нарахував відповідачу 2126 грн. 31 коп. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Отже, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 87153,02 грн. (в т.ч. 81597 грн. 27 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги; 2126 грн. 31 коп. пені; 2357 грн. 04 коп. інфляційних втрат; 1072 грн. 40 коп. 3% річних за користування чужими коштами).

Докази погашення відповідачем заборгованості та штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення своїх договірних зобовязань не здійснив повну оплату за користування послугами електрозвязку.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Відповідно до ст.219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованої позивачем пені суд відзначає таке.

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 02.12.2010р. №2752-VI (з внесеними змінами та доповненнями) у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Аналогічні вимоги, викладені в п.5.8 договорів.

Як вбачається з позовної заяви позивачем, з врахуванням п.2 ч.1 ст.258 ЦК України, нараховано відповідачеві пеню в сумі 2126 грн. 31 коп.

Проте, суд відзначає, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши нараховану позивачем пеню дійшов висновку, що її розмір відповідачем завищено. Пеня повинна становити 1387 грн. 61 коп. Решта суми пені до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 14.11.2011р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 15.11.2011р.

Виходячи із змісту наведених норм, документально підтвердженого факту надання послуг електрозвязку і телекомунікаційних послуг та їх не оплати відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 86414,32 грн. (в т.ч. 81597 грн. 27 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги; 1387 грн. 61 коп. пені; 2357 грн. 04 коп. інфляційних втрат; 1072 грн. 40 коп. 3% річних за користування чужими коштами). В задоволенні решти позовних вимог, в частині стягнення з відповідача пені в сумі 738 грн. 70 коп., суд вирішив відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати понесені позивачем, покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 193, 216, 219, 232 Господарського кодексу України, п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 02.12.2010р. №2752-VI (з внесеними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 47-1, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(79044, м.Львів, вул.Дорошенка, буд.43, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01186030) на користь Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35775617) 81597 грн. 27 коп. основного боргу за надані послуги електрозвязку та телекомунікаційні послуги; 1387 грн. 61 коп. пені; 2357 грн. 04 коп. інфляційних втрат; 1072 грн. 40 коп. 3% річних за користування чужими коштами; 864 грн. 14 коп. державного мита та 233 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 738 грн. 70 коп. - відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.