Рішення № 19894597, 27.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа№ 5015/4372/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Бориславводоканал», м. Борислав Львівської області

про: стягнення 1498440 грн. 60 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 629 від 11.08.2011 року.

Обставини розгляду справи: Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року у справі № 22/156 та рішення господарського суду Львівської області від 16.09.2011 року у справі № 22/156, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2011 року прийнято на новий розгляд позовну заяву Державної екологічної інспекції в Львівській області до Комунального підприємства «Бориславводоканал» про стягнення 1498440 грн. 60 коп. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2011 року.

В судовому засіданні 16.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві, поданому 12.08.2011 року, також подав клопотання про припинення провадження у справі. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05.09.2011 року з метою надання можливості сторонам подати додаткові докази та пояснення у справі. В судовому засіданні 05.09.2011 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 16.08.2011 року з метою надання можливості сторонам подати додаткові докази. В судовому засіданні 16.09.2011 року судом за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 12.10.2011 року. В судове засідання 12.10.2011 року представник позивача в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, у звязку з чим розгляд справи судом відкладено на 24.10.2011 року. В судовому засіданні 24.10.2011 року представники заявили усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, суд оголосив перерву до 27.10.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

27.10.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 31.10.2011 року.

Суть спору: Позивачем відповідно до ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства “Бориславводоканал”, за наслідками якої складено акт № 100 від 21-26.05.2010 р.

Актом перевірки встановлено, що в період з 01.01.2010р. по 21.05.2010р. відповідач здійснював самовільний забір поверхневих вод з локального водозабору “Рибник” без дозволу на спеціальне користування. За цей період відповідач відібрав та використав з водозабору “Рибник” 418,700 тис. мЗ води, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Станом на 02.01.2010р. підприємство не має дозволу на спеціальне водокористування.

Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі відповідачем, внаслідок самовільного водокористування з 14.09.2009р. по 21.05.2010р. розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009 р. за № 767/16783. Розмір збитків склав 1498440,60 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданих зиків у вказаному розмірі. Відповідач позов заперечує в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Спір між сторонами полягає у невизнанні та відмові відповідача сплачувати нараховані збитки, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків з відповідача.

На новому розгляду справи позивач позовні вимоги не уточнював, підстави та предмет позову не змінював.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 21.-26.05.2010 року № 100 встановлено, що в період з 01.01.2010р. по 21.05.2010р. відповідач здійснював самовільний забір поверхневих вод з локального водозабору “Рибник” без дозволу на спеціальне користування. За цей період відповідач відібрав та використав з водозабору “Рибник” 418,700 тис. мЗ води.

Матеріалами справи підтверджується, відповідачем не заперечується факт здійснення ним забору поверхневих вод з локального водозабору “Рибник” без дозволу на спеціальне користування в період з 01.01.2010р. по 21.05.2010р. у спосіб відбору та використання з водозабору “Рибник” 418,700 тис. м З води.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до частин 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: 1) самовільному захопленні водних об'єктів; 2) забрудненні та засміченні вод; 3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; 4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; 6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; 7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); 8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; 9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; 10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;11) використанні земель водного фонду не за призначенням; 12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах; 13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію; 14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Наведена вище норма вказує, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

У постанові від 20.07.2011 року, якою дану справу направлено на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що вирішуючи спір щодо покладення на відповідача відповідальності за збитки, судам слід врахувати повною мірою положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановили обставини, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме - наявність повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до стаття 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. На виконання вимог даної статті суд, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи в сукупності та встановивши всі обставини справи, суд встановив наявність протиправної поведінки відповідача у спосіб забору та використання води без дозволу на спеціальне водокористування в порушення статті 49 Водного кодексу України.

Щодо фактів завдання збитків та причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини відповідача, то матеріалами справи такі не підтверджуються через наступне.

Факти нанесення збитків встановлюються відповідними посадовими особами Державного управління екології та природних ресурсів чи посадовими особами інших уповноважених державних органів. Ні актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 21.-26.05.2010 року № 100, ні іншими матеріалами справи факти завдання шкоди (настання наслідків), передбачених наведеним пунктом методики, не доведені. Крім цього, позивач також не доводив та не підтверджував доказами факти забруднення водних обєктів чи поверхневих та підземних вод внаслідок використання водних ресурсів відповідачем без дозволу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено факт відсутності завдання збитків як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, оскільки внаслідок забору та використання ним води не відбулось ніякого забруднення водних обєктів чи поверхневих та підземних вод.

Оскільки матеріалами справи не підтверджуються, а сторонами не доводились факти завдання збитків, то і відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками як елемент складу цивільного правопорушення.

Щодо встановлення наявності вини в діях відповідача, то Вищий господарський суд України вказав, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що комунальне підприємство отримує дотації з місцевого бюджету для здійснення господарської діяльності та забезпечує водопостачання населенню, підприємствам і організаціям та не могло зупиняти свою діяльність у звязку з несвоєчасною видачею дозволу на спеціальне водокористування.

Суд повністю погоджується із вказівкою Вищого господарського суду України та встановив наступне.

Актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 21.-26.05.2010 року № 100 (сторінка 2 акту, аркуш 7 справи) встановлено, що відповідачем під час перевірки представлено договір № 03-40 віл 09.12.2009 року на розроблення нового дозволу на спеціальне водокористування з врахуванням локальних водозаборів м. Борислав та смт. Східниця, що свідчить про вжиття певних, хоча і недостатніх заходів для отримання нового дозволу відповідачем. Тому вина відповідача полягає у не вчиненні ним всіх можливих дій, спрямованих на вчасне отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Однак, припинити водопостачання населенню, підприємствам і організаціям у звязку із непродовженням терміну дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач не мав можливості, так я к зупинка водопостачання могла призвести до порушення забезпечення громадян питною водою для питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, що несе загрозу життю та здоровю відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що дії відповідача не призвели до завдання збитків у вигляді забруднення водних обєктів чи поверхневих та підземних вод, суд прийшов до висновку про відсутність вини в діях відповідача у спосіб продовження забору та використання води для її постачання населенню як необхідно елементу складу цивільного правопорушення.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються обставини, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди (збитків), а саме - наявність повного складу правопорушення, оскільки відсутні такі елементи складу правопорушення, як збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також відсутня вина.

Крім цього, суд дослідив правові підстави для нарахування та стягнення збитків позивачем, та встановив наступне.

Збитки розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009 р. за № 767/16783.

Методика як підзаконний нормативний акт та складова частина законодавства, затверджена відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, підпункту 121 пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1524, встановила порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема конкретизувала і визначила протиправні дії і бездіяльність, які в загальному передбачені частиною 3 статті 110 Водного кодексу України.

Пункт 1.2 Методики в редакції від 20.07.2009 року (станом за період забору та використання води і складення акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 21.-26.05.2010 року № 100) встановлював порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Наведена норма чітко передбачає, що самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування (в тому числі і у випадку непродовженого дозволу) відповідно до вказаної методики є підставою для визначення розміру завданих збитків виключно у випадку, якщо таке використання призвело до забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; чи призвело до забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів.

Тобто, необхідною умовою для нарахування збитків за вказаною Методикою є причинний зв'язок між самовільним використанням водних ресурсів чи забором та використанням води з порушенням умов дозволу та, внаслідок цього, - із забрудненням водних обєктів чи поверхневих та підземних вод.

Як вище встановлено судом, матеріалами справи факти завдання шкоди (настання наслідків), передбачених наведеним пунктом методики, не підтверджуються.

Тому, відповідно до вказаної Методики, забір та використання поверхневих вод з локального водозабору “Рибник” без дозволу на спеціальне користування в обємі 418,7 тис. мЗ води відповідачем, без настання забруднення водних об'єктів чи поверхневих та підземних вод, не є правовою підставою для нарахування та стягнення з відповідача збитків у розмірі 1498440,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що лише наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 червня 2011 року N 220 було внесено зміни до пункту 1.2. наведеної вище методики та встановлено новий порядок визначення розмірів відшкодування збитків, коли відшкодовуються збитки, заподіяні державі внаслідок наступних самостійних підстав: забруднення водних обєктів чи повеневих та підземних вод, а також самовільного використання водних ресурсів та забору і використання води.

Оскільки вказаний наказ немає зворотної сили в часі, то його норми не поширюються на спірні в даній справі правовідносини, і посилання позивача у запереченні на відзив від 29.08.2011 року на наявність самостійних за методикою підстав для нарахування збитків через одне лише самовільне використання води є безпідставними, так як позивач посилається на нову редакцію (від 30.06.2011 року) методики.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, нарахування позивачем збитків в розмірі 1498440,60 грн. та вимога про їх стягнення з відповідача не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, та суперечать Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009 р. за № 767/16783 в редакції від 20.07.2009 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів розмірі 1498440,60 грн. в рахунок відшкодування збитків необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити повністю.

Щодо клопотання відповідача від 16.08.2011 року про передачу справи за підвідомчістю до Львівського окружного адміністративного суду, то суд вважає його безпідставним через наступне.

Згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України N 04-5/120 від 27.06.2007 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (пункт 19) справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Правовідносини між сторонами виникли не з владних повноважень, а з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту, і врегульовані нормами Цивільного кодексу України. Тому справа підвідомча господарському суду відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, Господарський процесуальний кодексу України не надає право суду на здійснення такої процесуальної дії, як передача справи за підвідомчістю до суду іншої юрисдикції, а передбачає лише припинення провадження у випадку непідвідомчості справи суду.

Враховуючи наведене, суд відмовив відповідачеві в задоволення клопотання про передачу справи за підвідомчістю до окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 15, 16, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 48, 49 Водного кодексу України, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009 р. за № 767/16783 в редакції від 20.07.2009 року, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.