Рішення № 1989459, 18.08.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 серпня 2008 р. Справа 12/79-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, 4-й поверх, ідент.код 31189761)

до: Фермерського господарства "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" (23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, ідент.код 34020889)

про стягнення 9528,82 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Хекало О.О.- за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 9528,82 грн., в тому рахунку:6500 грн. основного боргу, що виник внаслідок невиконання договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р., 2210 грн. неустойки, 728 грн. інфляційних втрат та 90,82 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 20.06.08р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 18.08.08р.

В судове засідлання 18.08.08р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача 9528,82 грн., в тому рахунку:6500 грн. основного боргу, що виник внаслідок невиконання договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р., 2210 грн. неустойки, 728 грн. інфляційних втрат та 90,82 грн. трьох процентів річних.

Кореспонденція з ухвалою суду про порушення провадження у справі, надіслана за юридичною адресою відповідача, повернута з поштовою відміткою про відсутність адресата за цією адресою.

Юридичною адресою Фермерського господарства "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" з часу реєстрації та на даний час є: 23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, вул. Котовського, 1, що стверджується довідкою з ЄДРПОУ за № 13/4/1712 від 05.08.2008 р.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”(зі змінами і доповненнями, далі –Закон № 755-ІV) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону № 755-ІV).

Виходячи зі змісту частини 6 ст. 9, ст. 19 Закону № 755-ІV, зміна місця знаходження юридичної особи тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію, і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як видно з матеріалів справи, будь-які зміни відомостей про місцезнаходження відповідача не вносились, а тому його місцезнаходженням є адреса його реєстрації: 23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, вул. Котовського, 1.

З урахуванням наведеного надсилання ухвали суду про порушення провадження за місцем державної реєстрації відповідача є належним повідомленням його про місце і час слухання справи і у випадку неотримання цієї ухвали з вини відповідача, який не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про зміну місцезнаходження. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем реєстрації, господарським процесуальним законодавством не передбачений.

З урахуванням наведеного, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” відповідно до договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.2007р., згідно видаткової накладної № КВ-0000485 від 18.05.2007р. по довіреності ЯИИ № 839490 від 18.05.07р. передано фермерському господарству "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" насіння кукурудзи в кількості 65 посівних одиниць на загальну суму 6500 грн.

Згідно п 3.1 договору № 10/04/Ві/07 від 15.03.2007р. та відповідно до додатку № 1 до цього договору відповідач зобов’язався повністю розрахуватись за отриманий товар до 15.12.2007р.

Окрім того, відповідно до п. 8.3 договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, сторона, що прострочила своє зобов"язання повиння слатити іншій стороні неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином станом на день подання та розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 6500 грн. основного боргу, що виник внаслідок невиконання договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р. та 2210 грн. неустойки

Наведене стверджується:

- договором поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.2007р. з додатками до нього,

- видатковою накладною № КВ-0000485 від 18.05.2007р.,

- довіреністю ЯИИ № 839490 від 18.05.07р.,

- відсутністю заперечень відповідача по суті спору,

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розрахунків з позивачем за поставлений товар у сумі 6500 грн. відповідач не провів. З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення 6500 грн. заборгованості за отриманий згідно договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р. товар підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтями 546, 549, 551 ч. 2 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно в п. 8.4 договору у відповідності до ст. 259 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України сторни домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов"язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань здійснюється без обмеження строку.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 2210 грн. неустойки за несплату у строк платежу за договором поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції та 3% річних відповідає законодавству, а тому позовні вимоги в частині стягнення 728 грн. інфляційних втрат та 90,82 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в сумі 6500 грн. основного боргу, що виник внаслідок невиконання договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р., 2210 грн. неустойки, 728 грн. інфляційних втрат та 90,82 грн. трьох процентів річних, з віднесенням на відповідача судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" (23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, ідент.код 34020889, р/р 26004301151177 в Промінвестбанку, м. Жмеринка, МФО 302322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, 4-й поверх, ідент.код 31189761, р/р 260050237800 в АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249) - 9528,82 грн., в тому рахунку: 6500 грн. основного боргу, що виник внаслідок невиконання договору поставки № 10/04/Ві/07 від 15.03.07р., 2210 грн. неустойки, 728 грн. інфляційних втрат та 90,82 грн. трьох процентів річних, 102 грн. відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. –на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 серпня 2008 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу