Рішення № 19894382, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 11/183пд/2011(23/43пд/201

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до фізичної особи громадянина України ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області

про розірвання договору купівлі - продажу та повернення обєкта незавершеного будівництва до державної власності

за участю представників сторі:

від позивача ОСОБА_2,дов. № 53-01 від 15.08.2011;

від відповідача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 27.03.2000;

в с т а н о в и в :

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- розірвання договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва від 19.04.2006 реєстр. № 1-908, укладеного між регіональним відділення Фонду державного майна України по Луганській області та фізичною особою - громадянином ОСОБА_1;

- зобовязання повернути обєкт незавершеного будівництва 90-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,47га у державну власність в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.05.2011 провадження у справі № 23/43пд/2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі - продажу та повернення обєкта незавершеного будівництва до державної власності припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 ухвалу господарського суду Луганської області від 30.05.2011 у справі № 23/43пд/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічного звукозаписувального пристрою, як це передбачено приписами ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, під час нового розгляду справи учасниками судового процесу не заявлялося, тому фіксація судового процесу після передачі справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області не здійснювалася.

У наданих суду письмових поясненнях від 04.11.2011 (а.с. 77-79), від 08.12.2011 відповідач, виклавши прохання про припинення провадження у справі, послався на такі обставини:

- за договором купівлі-продажу від 19.04.2006 реєстр. № 1-908 відповідач придбав обєкт незавершеного будівництва, добудова якого потрібна відповідачеві для влаштування власного житла у вигляді індивідуального багатоповерхового будинку;

- грошові кошти за придбане майно сплачені відповідачем у повному, передбаченому договором, обсязі;

- відповідач не є зареєстрованим у встановленому законом порядку субєктом підприємницької діяльності;

- спір є даній справі є спором про приватизацію державного житлового фонду, а тому не є підвідомчим господарському суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників сторін у справі, суд встановив такі обставини.

Відповідно до статті1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Статтею12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду.

У відповідності до статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Стаття 4 Житлового кодексу Української РСР встановлює, що житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

19.04.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 1-908 (а.с. 4 5) (далі за текстом договір), за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця обєкт незавершеного будівництва девяностоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: Луганська область, м. Красний Луч, вул. Пахолі,1-В, на земельній ділянці 0,47га, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених договором, зокрема, добудувати обєкт незавершеного будівництва у пятирічний термін з моменту підписання договору та ввести його в експлуатацію (пункт 5.4 договору), уживати заходів щодо збереження навколишнього середовища, забезпечити дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови обєкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію, забороняється відчуження обєкту незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт, до моменту повних розрахунків за обєкт, завершення будівництва та введення його в експлуатацію.

З огляду на зазначене, відповідачем був придбаний саме обєкт незавершеного будівництва.

Відповідно до умов пункту 1.5 договору майно, що є предметом договору, продане за 10692 грн. 00 коп.

Грошові кошти за придбане за договором майно відповідач сплатив у повному обсязі, що позивачем не спростовується.

Обєкт незавершеного будівництва, що є предметом договору, переданий позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі від 04.05.2006 (а.с. 6).

Як встановлено судом, на даний час умови пункту 5.4 договору щодо обовязку добудувати обєкт незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію відповідачем не виконані.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт вжиття останнім будь-яких заходів щодо добудови придбаного за договором майна та вводу його в експлуатацію.

Позивачем на адресу відповідача надіслано письмову претензію від 16.12.2010 № 18-11-06/22 (а.с. 9) із пропозицією надати позивачеві документи, що свідчать про виконання відповідачем умов пункту 5.4 договору. У вказаній претензії позивач попередив відповідача про можливе звернення до суду у випадку ненадання вказаних вище документів.

Листом від 14.01.2011 відповідач повідомив позивача про те, що на даний час займається оформленням необхідних документів. При цьому проектно - кошторисну документацію, що підтвердила б факт добудови обєкту незавершеного будівництва, або документи щодо вводу майна до експлуатації відповідач позивачеві не надав.

Не надано цих документів й суду під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем не виконано умови пункту 5.4 договору щодо завершення будівництва майна, що є предметом договору, у пятирічний термін з дня укладення договору. Вказану обставину відповідачем не спростовано, доказів закінчення будівництва не надано. Не надано відповідачем і доказів вводу майна в експлуатацію.

Як встановлено умовами пункту 7.3 договору, у разі невиконання відповідачем умов договору позивач має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення обєкта незавершеного будівництва у державну власність за рішенням суду.

Аналогічна за змістом норма викладена у частині 2 ст. 19 Закону України від 14.09.2000 №1953-ІІІ “Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, - при цьому в ній наголошено, що договір підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, провертає обєкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Абзацом 6 частини 1 статті 6 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на час укладення спірного договору (пункт 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як припинення правовідносин у разі їх порушення.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, чинного на час звернення позивача до суду з даним позовом, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що відповідачем по справі допущене істотне порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва державного майна, а саме не завершене будівництво вказаного майна у встановлений договором термін.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частини 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, а також приписів ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва», є обґрунтованою та підлягає задоволенню вимога позивача про зобовязання відповідача повернути у державну власність обєкт незвершеного будівництва, що є предметом договору.

При цьому суд вважає за доцільне встановити термін, у який відповідач повинен повернути майно, що є предметом укладеного сторонами у справі договору - пять днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат у справі судом не вирішується, оскільки відповідач відповідно до приписів пункту 18 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», що діяв на час звернення позивача до суду з даним позовом, звільнений від їх сплати як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) (посвідчення серії А № 081607).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва державної власності, укладений 19.04.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Луганській області та фізичною особою громадянином України ОСОБА_1.

3. Зобовязати фізичну особу - громадянина України ОСОБА_1, АДРЕСА_2, у пятиденний термін з дня набрання даним рішенням законної сили повернути у державну власність до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 3а, код 13398493, обєкт незавершеного будівництва 90-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,47га.

В судовому засіданні 08.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 13.12.2011.

Суддя М.О. Москаленко