Рішення № 19894162, 05.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 8/73/2011

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Приватного акціонерного товариства "Фінансист", м. Луганськ, -

про стягнення 747062 грн. 20 коп.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Фінансист", м. Луганськ,

до Луганської міської ради, м. Луганськ, -

про визнання недійсними пунктів договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) Трофименко П.В. помічник прокурора, - посвідчення №103 від 06.04.11року;

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1. головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01/03-30/5449/0/2-10 від 24.11.10 року;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2. представник, - довіреність № б/н від 13.05.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 718686,08 грн. та пені у розмірі 28376,12 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне ставлення відповідача до виконання умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.09.08 року, державна реєстрація від 30.12.08 року, № 040840200197.

04.05.11 року, через канцелярію суду, відповідач подав зустрічний позов (вих. №82/5-11 від 04.05.11 року), у якому просить визнати недійсними з моменту укладення пункти 4 та 16 договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.09.08 року, державна реєстрація від 30.12.08 року, № 040840200197 в частині розміру (відповідно):

- нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9.663.279,82 грн.;

- річної орендної плати, що складає 3.865.311,51 грн. (том 1, а.с.29-32).

З урахуванням того, що зустрічний позов відповідає приписам ч.5 ст.22 та ст. 60 ГПК України, судом його прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Судом встановлено, що у вступних частинах ухвал суду по даній справі від 19.05.11 року, від 27.05.11 року, від 12.07.11 року, від 09.11.11 року та від 21.11.11 року припущена описка, яка полягає у тому, що зустрічний позов зазначено як "про визнання частково недійсними пунктів договору оренди землі", в той час, як згідно зустрічній позовній заяві правильною назвою зустрічного позову повинна бути "про визнання частково недійсним договору оренди землі".

Вказана описка підлягає виправленню та врахуванню при подальшому викладі цього рішення.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 05.05.11 року до 19.05.11 у звязку з поданням відповідачем зустрічного позову та з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази; з 19.05.11 року до 27.05.11 року з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

27.05.11 року Приватне акціонерне товариство "Фінансист" (далі - ПАТ "Фінансист") звернулося до суду з клопотанням про призначення судової експертизи (вих. №б/н від 27.05.11 року), яке було задоволено того ж дня, а провадження по справі зупинено на підставі п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України.

09.11.11 року провадження по ній поновлено.

На підставі заяви первісного позивача (вих. №б/н від 21.11.11 року) відповідно до приписів ч.3 ст. 69 ГПК України термін розгляду справи був продовжений на 15 днів, - до 14.12.11 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21.11.11 року до 05.12.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази, пояснення та заперечення.

До початку судового засідання 05.12.11 року учасниками розгляду спору подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач первісний позов підтримали у повному обсязі, а зустрічний - не визнали, вважаючи його незаконним та необґрунтованим з підстав, про які йдеться у відзиві первісного позивача на зустрічний позов (без дати та без номера, - до справи надано 19.05.11 року), а саме: на думку первісного позивача, вимога ПАТ "Фінансист" про визнання недійсними пунктів 4 та 16 укладеного між сторонами договору оренди в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та річної суми орендної плати, суперечать приписам чинного законодавства, у т.ч. ст.ст.6,203,215,648 Цивільного кодексу України; ст.ст.15,21 Закону України "Про оренду землі"; ст.ст.20,23 Закону України "Про оцінку земель"; пункту 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказами Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.06 року №18/15/21/11; та ін. (том 1, а.с.74-75); аналогічної думки дотримується прокурор (заявник) (заперечення на відзив первісного відповідача (без вих. номера та без дати, - до справи надано 27.05.11 року) (том 1, а.с.86-87); відзив на зустрічний позов (без дати та без вих. номера, - до справи надано 27.05.11 року) (том 1, а.с.88-90).

У судовому засіданні прокурор та первісний позивач подали заперечення (без дати та без номера) щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи №6327 від 06.10.11 року, згідно якому вони:

1)вважають, що перелік питань, поставлених на вирішення експертизи, не повязаний з предметом спору за зустрічним позовом;

2)згодні з висновком експертизи про відсутність чіткого документального обґрунтування щодо функціонального використання орендованої земельної ділянки; з іншими висновками цієї експертизи не згодні, у т.ч. з тим, що у даному спірному випадку слід застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі 0,5, - замість 2,5;

3)висновок судової експертизи не може змінювати укладену між сторонами угоду;

4)визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відноситься до завдань будівельно-технічної експертизи, як про це сказано, на думку первісного позивача, у п.117 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 року №53/5 (далі Інструкція №53/5);

5)установа, якій було доручено проведення судової експертизи, відповідно до ст. 6 Закону України "Про оцінку землі" не має права визначати нормативну грошову оцінку землі;

6)нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена у п.2 висновку експертизи, є неправильною, - правильною є лише оцінка земельної ділянки, зазначена у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видано Управлінням Держкомзему у місті Луганську.

Первісний відповідач (зустрічний позивач) первісний позов визнав частково (не згоден з застосуванням при визначенні нормативної грошової оцінки землі коефіцієнту 2,5, оскільки вважає, що у даному випадку слід застосовувати коефіцієнт 0,5), а зустрічний позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що, на його думку, Луганська міська рада невірно визначила нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом вищезгаданого договору оренди, застосувавши коефіцієнт функціонального використання 2,5 (землі комерційного використання), - замість 0,5 (землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під майбутнє будівництво).

За таких обставин зустрічний позивач вважає, що укладений між ним та орендодавцем договір оренди землі від 23.09.08 року, за реєстром №4042, державна реєстрація від 30.12.08 року за №040840200197, в частині пунктів 4 та 16 суперечить приписам ст.ст.203 та 215 Цивільного кодексу України, а також ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України (відзив на первісну позовну заяву за вих. № б/н від 05.05.11року) (том 1, а.с.60-61), а також у зустрічному позові (вих. №82/5-11 від 04.05.11 року) (том 1, а.с.29-32).

Заперечуючи проти доводів прокурора та первісного позивача щодо висновку судової експертизи №6327 від 06.10.11 року (том 2, а.с.10-23), ПАТ "Фінансист" у своєму відзиві на заперечення Луганської міської ради щодо згаданого висновку (вих. №б/н від 05.12.11 року) зазначає, що:

1)зауваження первісного позивача щодо переліку питань, поставлених на вирішення судової експертизи, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки у судовому засіданні, у якому вирішувалося питання про її призначення, був присутнім представник Луганської міської ради, який не скористався своїм правом, визначеним ст.ст.22 та 41 ГПК України, тобто не висловив жодних заперечень проти запропонованого переліку питань;

2)прокурор та первісний позивач припускаються невірного тлумачення Інструкції №53/5, оскільки у підпункті 117.9 пункту 117 останньої сказано, що одним із головних завдань будівельно-технічної експертизи є оцінка земельних ділянок;

3)прокурор та позивач припускаються невірного тлумачення ст. 6 Закону України "Про оцінку земель", згідно якій субєктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, між іншим, юридичні особи субєкти господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які отримали ліцензії на виконання земле-оціночних робіт у встановленому законом порядку; фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання земле-оціночних робіт у встановленому законом порядку; юридичні особи субєкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які в установленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, - при цьому ПАТ "Фінансист" акцентувало увагу суду та інших учасників розгляду спору на тому, що проведення судової експертизи було доручено судовому експерту, який, поряд з іншими спеціальностями, має кваліфікацію по спеціальності "Оцінка земельних ділянок";

4)судовий експерт, визначивши розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2008-2010 роки (хоча судом таке питання перед ним не було поставлено), - діяв у відповідності до ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", яка, між іншим, надає йому право вказувати у висновку на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; такі дії експерта також узгоджуються з приписами ст. 42 ГПК України.

Заслухавши доводи прокурора та первісного позивача проти висновку судової будівельно-технічної експертизи №6327 від 06.10.11 року (том 2, а.с.10-23), а також доводи та заперечення ПАТ "Фінансист" з цього приводу, суд погоджується з доводами останнього, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наявних у ній доказах та на чинному законодавстві.

За таких обставин суд, керуючись ст.34 ГПК України, вважає висновок судової будівельно-технічної експертизи №6327 від 06.10.11 року належним та допустимим доказом по справі.

У судовому засіданні 05.12.11 року ПАТ "Фінансист" були заявлені наступні усні клопотання про:

1)відкладення розгляду справи з метою надання йому можливості уточнити свої позовні вимоги, а саме: з урахуванням висновку судової експертизи №6327 від 06.10.11 року заявити вимогу про внесення змін до пунктів 4 та 16 договору оренди землі, укладеного між сторонами по даній справі 23.09.08 року, за реєстром №4042, державна реєстрація від 30.12.08 року, №040840200197;

2)застосування судом при вирішенні цього спору по суті приписів пункту 1 ст. 83 ГПК України про визнання недійсним повністю чи у певній частині повязаного з предметом спору договору, який суперечить законодавству.

Прокурор та позивач заперечили проти задоволення першого клопотання, пославшись на те, що воно суперечить приписам частини 4 ст. 22 ГПК України, згідно якій до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви; вирішення другого клопотання вони залишили на розсуд суду.

Розглянувши клопотання ПАТ "Фінансист", заслухавши думку прокурора та Луганської міської ради з цього приводу, приймаючи до уваги те, що розгляд спору по суті судом розпочато 19.05.11 року (том 1, а.с.83; 84-85), - суд дійшов висновку, що вищезазначене перше клопотання свідчить про зміну зустрічним позивачем (первісним відповідачем) предмету позову, - що суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, - з огляду на що воно (клопотання) не підлягає задоволенню; друге клопотання судом взято до уваги.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

27.05.08 року Луганською міською радою прийнято рішення №34/87, відповідно до якого: затверджено проект відведення земельної ділянки ЗАТ "Фінансист" (правонаступником якого є ПАТ "Фінансист") (том 1, а.с.22-27; 66-67;78) під розміщені будівлі та споруди та під будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення площею 1,0502 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-ж (п.1); останню передано цьому товариству в оренду терміном на 49 років (п.2); прийнято рішення про укладення з ним договору її оренди (п.3) (том 1, а.с.15-16).

Питання укладення договорів оренди земельних ділянок у період виникнення та існування даних спірних правовідносин, крім вищеназваного рішення, регулювалися також наступними рішеннями Луганської міської ради:

від 27.12.06 року №12/26 "Про деякі питання щодо укладення договорів оренди землі" (том 1, а.с.52-53);

від 28.12.07 року №28/10 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Луганська", пунктом 1 якого була затверджена нормативна грошова оцінка землі на території міста Луганська, у т.ч. і земельної ділянки, що є предметом даного спору (том 1, а.с.140-142);

від 27.08.10 року №69/27 "Про деякі питання щодо укладення договорів оренди землі" (том 1, а.с.54-56).

23.09.08 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі, за реєстром №4042, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 25.04.08 року №33/13 та від 27.05.08 року №34/87 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,0502 га (п.2.), нормативною грошовою оцінкою 9.663.279,82 грн., а без урахування коефіцієнту функціонального використання - 3.865.311,51 грн. (п.4), терміном на 49 років (п.7), під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення (пункти 1,17), яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна,20-ж (п.1).

У пункті 4 договору зазначено, що після набрання чинності цим договором нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається (змінюється) згідно з рішенням Луганської міської ради від 28.12.07 року №28/10 або згідно іншого нормативно-правового рішення, прийнятого замість вказаного органом, уповноваженим орендодавцем, про що вказаний орган надає відповідну(і) довідку(и) орендарю у тижневий термін після звернення орендаря до вказаного органу.

Орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у гривнях (п.8); вона щорічно станом на 1 січня індексується на коефіцієнт індексації грошової оцінки землі відповідно до встановленого чинним законодавством порядку (п.9); крім того, обчислення розміру річної орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.10).

Орендна плата вноситься за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, та сплачується у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11).

У разі зміни розміру земельного податку протягом терміну дії договору пропорційно змінюється і розмір орендної плати без внесення змін у договір (п.14).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.15).

Як сказано у пункті 16 договору, на момент укладення договору розмір річної орендної плати у гривнях, згідно мети використання земельної ділянки, визначеної рішенням Луганської міської ради від 27.05.08 року №34/87, складає 289.8980 грн. У подальшому розмір річної орендної плати розраховується орендарем самостійно з урахуванням форми розрахунку розміру орендної плати, положень договору оренди землі та на підставі відповідної довідки, наданої органом, уповноваженим орендодавцем. Розрахунок розміру орендної плати за землю надається на підпис в орган, уповноважений орендодавцем.

Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (п.18).

Відповідно до умов п.22 договору передача орендованої ділянки здійснюється наступного дня після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.29.4).

Орендар зобовязаний виконувати обовязки, передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" (п.32.3).

Як зазначили сторони у пункті 34 договору. зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п.40).

Державна реєстрація договору здійснена 30.12.08 року за №040840200197 (том 1, а.с.8-10).

З наданих до справи документальних доказів вбачається, що межі земельної ділянки визначені в натурі (на місцевості) (том 1, а.с.13) та її передано орендареві 31.12.08 року (том 1, а.с.14); крім того, до договору надано усі додатки, передбачені пунктом 44 (том 1, а.с.11-12;93-118).

Умови п.16 цього договору були предметом судового спору між його сторонами стосовно правомірності застосування орендодавцем при визначенні нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки коефіцієнту 2,5.

У 2010 році ПАТ "Фінансист" звернулося до Управління нерухомим майном Луганської міської ради з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 07.09.10 року (справа №2"а"-2183/09) позов задоволено у повному обсязі (том 1, а.с.57).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.10 року, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 14.04.11 року (том 1, а.с.128-130), вказану постанову суду І інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с.58-59).

Станом на час розгляду господарським судом цього спору (справа №8/73/2011) зміни та доповнення до спірного договору не вносилися, він є чинним.

Позивач стверджує, що орендар у період з 30.12.08 року по 31.01.11 року не вносив орендну плату, у звязку з чим утворилася заборгованість у сумі 718.686,08 грн.

На вказану суму основного боргу позивач, керуючись умовами укладеного договору (п.15) та чинним законодавством, нарахував пеню за період з 01.09.10 року по 28.02.11 року у сумі 28376,12 грн., - а разом 747.062,20 грн., які просить стягнути з ПАТ "Фінансист".

Як вбачається з обставин справи, ПАТ "Фінансист" первісний позов визнав частково.

При вирішенні питання про підвідомчість та підсудність цього спору суд керується наступним.

Згідно ч.7 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У пункті 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

З обставин справи, а також укладеного між сторонами договору вбачається, що цей спір виник у звязку з неналежним виконанням орендарем як стороною за договором оренди землі умов останнього; сторони передбачили у договорі право орендодавця вимагати від орендаря внесення орендної плати (п.29.4); таке право у даному випадку може бути реалізовано лише шляхом застосування позивачем (прокурором) приписів ст.ст.1,12,16 ГПК України, - з огляду на що даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Луганської області.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

1.Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу приписів ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання (ст.629 ЦКУ).

Згідно ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Дослідивши спірний договір, суд вважає, що сторони при його укладенні, крім загальних вимог щодо дійсності правочину, дотрималися також і вимог частини 1 ст. 651 ЦКУ, згідно якій зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи договір в частині визначення ціни (орендної плати), сторони, на думку суду, також дотрималися вимог чинного законодавства у цій сфері.

Так, з його умов вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Обовязок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. застосування цін, - прямо передбачено, крім вищенаведених, також статтею 648 ЦКУ, відповідно до якої зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З обставин справи відомо, що сторони спірного договору не вносили змін та доповнень до нього, - тобто ніхто з них не вчинив дій, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України та спрямованих на внесення змін та доповнень до договору.

Вищезгадані рішення Луганської міської ради 27.05.08 року №34/87, від 28.12.07 року №28/10 та від 27.08.10 року №69/27 станом на час виникнення та існування спірних правовідносин не були змінені або скасовані.

Як вбачається зі ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, не будь-коли, а саме в момент вчинення правочину.

Наявність саме таких обставин по справі зустрічним позивачем не доведена.

Зі спірного договору вбачається, що він був підписаний орендарем без будь-яких заперечень та зауважень; докази вжиття ним заходів про внесення змін та доповнень до нього до справи не надані.

Крім того, у зустрічному позові:

не зазначено, з яких правових та фактичних підстав вказані 2 пункти договору слід визнати недійсними саме з моменту укладення (у зазначеній ПАТ "Фінансист" частині);

не надано обґрунтованих розрахунків нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (п.4 договору) та суми річної орендної плати (п.16 договору), які, на думку зустрічного позивача, слід вважати законними та обґрунтованими;

з огляду на викладене у попередньому абзаці - зустрічним позивачем також не запропонована відповідна редакція пунктів 4 та 16 договору (оскільки він ставить питання по визнання їх частково недійсними), - адже відповідно до приписів ст.ст.1,13,15 та 21 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" договір оренди землі є відплатним, а у абзаці 4 частини 1 ст. 15 цього Закону України зазначено, що орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, - тобто без визначення останньої договір не може вважатися укладеним;

як на одну з підстав зустрічного позову мається посилання на Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Державного комітету у справах містобудування і архітектури України, Української академії аграрних наук від 27.11.95 року за №76/230/325/150, зареєстрований у Мінюсті України 30.11.95 року за №427/963, який втратив чинність 27.01.06 року.

На думку суду, викладене свідчить про те, що спосіб захисту свого права, обраний зустрічним позивачем, не узгоджується з приписами ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

2.При вирішенні спору в частині стягнення з первісного відповідача - ПАТ "Фінансист" заборгованості з орендної плати та пені суд керується наступним.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень органів місцевого самоврядування ( п. "а" ч. 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада (далі міська рада).

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

З 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обовязок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Цей договір є відплатним (ст.ст.1,13,15,21 Закону).

В силу частини 3 ст. 22 Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Абзацом 5 ч.1 ст. 24 Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В силу ст. 36 названого Закону у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Матеріалами справи належним чином доведено, що первісний відповідач у період з 30.12.08 року по 31.01.11 року не вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору оренди землі не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються, а частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Первісний відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 ст. 129 ПКУ встановлено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, яка діяла на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 5 тієї ж статті ПКУ передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобовязань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства щодо її нарахування.

Виходячи з вищевикладеного при вирішенні спору по суті у частині стягнення боргу та пені суд враховує наступне.

Первісний позивач розмір основного боргу за вищевказаний період визначив, керуючись умовами пунктів 4 та 16 згадуваного у цьому рішенні договору оренди землі у сумі 718.686,08 грн. (розрахунок викладено у тексті позовної заяви) (том 1, а.с.2-4), а саме:

за період з 30.12.08 року по 31.12.08 року у сумі 1584,14 грн.;

за 2009 рік у сумі 333.962,95 грн.;

за 2010 рік у сумі 353.666,76 грн.;

за період з 01.01.11 року по 31.01.11 року у сумі 29.472,23 грн.

Крім того, на суму основного боргу відповідно до п.15 договору він за період з 01.09.10 року по 28.02.11 року нарахував пеню у сумі 28.376,12 грн., яку, разом з основним боргом, просить стягнути з первісного відповідача.

Суд не погоджується з таким розрахунком суми первісного позову з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказами Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.06 року №18/15/21/11 (далі Порядок), - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 року №377 (далів Інструкція №377), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.98 року за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Як зазначено у ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок є підставою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форм власності.

Відповідно до ст. 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 року №213 (далі Методика №213).

Згідно додатку №1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9 та 3.10 Інструкції №377 (Таблиця 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки") для земель малоповерхової і багатоповерхової не садибної забудови встановлено коефіцієнт 1,0, а для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, встановлено коефіцієнт 0,5.

Судом взято до уваги тлумачення терміну "класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД), надана у пункті 3 Національного класифікатору України Класифікація видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 року №375, відповідно до якого основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Основний вид діяльності є визначальною ознакою у формуванні сукупностей статистичних одиниць для проведення статистичних спостережень. Основний вид діяльності може бути змінений органами державної статистики на підставі даних державних статистичних спостережень.

Тобто, класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. В той же час, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання у багатьох інших, не статистичних сферах: соціальне та податкове регулювання, система тарифів, торгові угоди тощо. Важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, ПАТ "Фінансист" не згодне з тим, що при визначенні нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розміру річної орендної плати за її користування слід застосовувати Кф 2,5 (як вважає орендодавець), а не 0,5, - як вважає орендар.

Останній стверджує, що орендована земельна ділянка з дня укладення договору до цього часу не використовується ним як земля комерційного призначення, оскільки вона зайнята обєктами поточного та майбутнього будівництва, а тому при визначенні нормативної грошової оцінки цієї ділянки та розміру річної орендної плати, на його думку, слід застосовувати коефіцієнт 0,5, - замість коефіцієнту 2,5.

Доводи орендаря підтверджуються як власне вищезгаданим договором, укладеним між сторонами (пункти 1, 17), так і висновком судової будівельно-технічної експертизи №6327 від 06.10.11 року, проведеної в ході розгляду даної справи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, відповідно до пункту 1 висновків якої коефіцієнт функціонального використання (Кф), який підлягає застосуванню для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,0502 га, яка знаходиться у м. Луганську, вул. Оборонна, 20-ж, повинен дорівнювати 0,5; згідно пункту 2 цього висновку нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки повинна складати:

у 2008 році 1.880.016 грн.;

у 2009 році 2.165.778,00 грн.;

у 2010 році 2.293.559,00 грн.

З огляду на викладене (описово-мотивувальна частина висновку) річна сума орендної плати повинна становити:

у 2008 році 56400,47 грн.;

у 2009 році - 64973,34 грн.;

у 2010 році - 68806,76 грн.

Суд погоджується з даним висновком, у т.ч. з розміром річної орендної плати за 2008-2010 роки, оскільки з нього вбачається, що він ґрунтується на результатах ретельного дослідження фактичних обставин справи, у т.ч. здійсненого з виходом на місце розташування земельної ділянки.

Первісний позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не спростував доводи ПАТ "Фінансист" щодо правомірності застосування Кф у розмірі 0,5 при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом згадуваного тут договору оренди землі, замість 2,5.

Суд вважає, що вищевикладене, а також обставини справи та наявні у ній докази надають суду право для застосування приписів пункту 1 ст. 83 ГПК України, згідно якій господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, - тобто у даному випадку підлягають визнанню частково недійсними пункти 4 та 16 договору оренди землі, укладеного між сторонами по справі.

Виходячи з розміру нормативної грошової оцінки згадуваної у цьому рішенні земельної ділянки на 2010 рік, суд визначив її оцінку на 2011 рік, - вона становить 2.513.281,95 грн.(2.293.559,00 грн. х 1,0958).

Звідси, - орендна плата за січень 2011 року становить 6283,20 грн. (2.513.281,95 гр. х 1% х 3 : 12).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що з орендаря ПАТ "Фінансист" підлягають стягненню:

за період з 30.12.08 року по 31.12.08 року - орендна плата у сумі 313,34 грн.;

за 2009 рік орендна плата у сумі 64973,34 грн.;

за 2010 рік орендна плата у сумі 68806,76 грн.;

за період з 01.01.11 року по 31.1.11 року орендна плата у сумі 6283,20 грн., - а разом 140.376,64 грн.

Пеня за визначений первісним позивачем період з 01.09.10 року по 28.02.11 року підлягає стягненню у сумі 5929,31 грн. (850,35 грн. + 924,03 грн. + 938,09 грн. + 1060,01 грн. + 1109,68 грон. + 1047,15 грн.), а разом з основним боргом сума, що підлягає стягненню, становить 146.305,95 грн. (140.376,64 грн. + 5929,31 грн.).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що прокурором та позивачем частково доведено законність та обґрунтованість заявлених ними первісних позовних вимог, - вони підлягають задоволенню частково у сумі 146.305,95 грн. (140.376,64 грн. + 5929,31 грн.).

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на первісного відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України.

Судом взято до уваги наступне:

1)прокурор звернувся з цим позовом до господарського суду 19.04.11 року (том 1, а.с.2-4), тобто до набрання чинності Законом України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір", з огляду на що питання про судові витрати повинно вирішуватися відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито";

2)відповідно до п.30 ст. 4 названого Декрету Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокуратури у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави звільняються від сплати державного мита на користь державного бюджету України;

3)прокурор звернувся до суду в інтересах держави з майновим позовом.

Згідно п."а" ч.2 ст. 3 названого Декрету за звернення до господарського суду з позовом майнового характеру на користь державного бюджету України стягується державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.);

4)відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 у разі звернення з позовом до господарського суду на користь державного бюджету України підлягають сплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Таким чином, з первісного відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати, а саме:

державне мито у сумі 1463,06 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 46,22 грн., - а разом 1509,28 грн.

При вирішенні питання про розподіл витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 3281,60 грн. (том 2, а.с.7) суд виходить з того, що експертиза проведена з метою встановлення істини в цілому по справі, а тому розподіляє вказані витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог, тобто: у сумі 642,67 грн. на первісного відповідача (ПАТ "Фінансист"), а решту у сумі 2638,93 грн. (3281,60 грн. 642,67 грн.) - на первісного позивача (Луганську міську раду).

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 84 Земельного кодексу України;ст.ст.129,287 Податкового кодексу України; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю"; ст.ст.1,13,22,24, 25,32,36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст.11,16,203,509,530,610-614,623,626,651 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Визнати частково недійсними пункти 4 (четвертий) та 16 (шістнадцятий) договору оренди землі, укладеного у місті Луганську 23.09.2008 року, у нотаріальній формі, за реєстром №4042, між Луганською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Фінансист", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фінансист" (орендар), державна реєстрація від 30.12.08 року №040840200197.

2.Первісний позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фінансист", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фінансист", ідентифікаційний код 31138743, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20-Г, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на розрахунковий рахунок 332136812700004 місцевого бюджету Жовтневого району міста Луганська, банк: Управління Державного казначейства у Луганській області, МФО 804013, код 24046538, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 140376 (сто сорок тисяч триста сімдесят шість) грн. 64 коп. та пеню у сумі 5929 (пять тисяч девятсот двадцять девять) грн. 31 грн.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

5.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6.Судові витрати за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача.

7.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фінансист", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фінансист", ідентифікаційний код 31138743, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20-Г, на користь Державного бюджету України на рахунок №31219206700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22030001, символ звітності банку 206, - судові витрати у сумі 1509 (одна тисяча пятсот девять) грн. 28 коп.; наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська.

8.Стягнути з Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на користь Закритого акціонерного товариства "Фінансист", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фінансист", ідентифікаційний код 31138743, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20-Г, - витрати по проведенню судової будівельно-технічної експертизи у сумі 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 93 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

9.Решту витрат по проведенню судової будівельно-технічної експертизи покласти на зустрічного позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 грудня 2011 року.

Суддя А.П.Середа