Рішення № 19894033, 05.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 28/182/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", м. Маріуполь

до Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", м. Сєвєродонецьк

про стягнення 3 755 392 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 522/06-42 від 04.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2., представник за довіреністю б/н від 24.10.2011.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 3 755 392 грн. 92 коп.

У судовому засіданні 05.12.2011 представник позивача заявив клопотання про забезпечення позову у справі № 28/182/2011.

Відповідач відзивом на клопотання позивача про забезпечення позову від 05.12.2011 не заперечує проти задоволення даного клопотання.

Суд клопотання позивача про забезпечення позову задовольнив частково з підстав, викладених в ухвалі суду від 05.12.2011.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухав пояснення представників сторін, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі було укладено договір № 522/2008-252 від 25.06.2008, за умовами якого постачальник (відповідач) зобовязується розробити документацію в системі КМД, виготовити та поставити обладнання газопроводів по обєктам інфраструктури системи газопостачання газгольдеров ВАТ "АМК", згідно інжинірингу генерального проектувальника у відповідності до специфікацій, які додаються та є невід'ємними частинами даного договору, у строки та на умовах, обумовлених даним договором, а покупець (позивач) зобовязується прийняти продукцію та оплатити її.

Виготовлення та поставка продукції проводиться постачальником в строки, узгоджені з покупцем та вказані в графіку виконання платежів та поставки продукції, який є додатком № 1 даного договору. Порушення черговості поставки продукції прирівнюється до несвоєчасної поставки (п. 2.1.).

Розрахунки за даним договором здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом щомісячного перерахування грошових коштів в якості авансового платежу на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 60% від суми специфікації протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунку. Сума щомісячної оплати розраховується виходячи з обєму поставки продукції (у відповідності до графику виконання платежів та поставки вузлів газгольдеров) запланованого на місяць, наступного за поточним. Списання авансових коштів виконується з урахуванням вартості поставленої продукції. Поповнення авансових коштів на суму 40% поставленої продукції виконується покупцем протягом пяти банківських днів від дати поставки продукції на підставі наданих у п. 2.8 договору документів. Вказаний вище порядок розрахунків застосовується, якщо інше не передбачено додатком до договору. Транспортні витрати оплачуються постачальнику додатково, по факту понесення витрат, протягом пяти банківських днів після представлення покупцю рахунку та підтверджуючих документів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.6).

У додатку № 1 до договору від 25.06.2008 сторони узгодили порядок оплати: протягом пяти банківських днів з моменту поставки останньої партії продукції у відповідності до даного договору на підставі виставленого постачальником рахунку покупець проводить кінцевий розрахунок. Сума платежу при здійсненні кінцевого розрахунку визначається як різниця між фактичною загальною вартістю продукції та сумою авансових платежів, здійснених у відповідності до даного графіку.

За даним додатком сума авансового платежу складає 16221321 грн. з ПДВ.

За додатком № 2 сторонами узгоджено найменування продукції: газопроводи траси паливних газів.

Додатковою угодою № 2 від 25.06.2009 сторони продовжили дію основного договору до 31.03.2010 та узгодили вартість продукції газопроводів траси паливних газів, яка складає 2432511 грн.

Додатковою угодою № 3 від 17.02.2010 сторони продовжили дію договору до 31.12.2010.

На виконання умов договору позивач за платіжними дорученнями № 780 від 26.06.2009, № 82 від 22.07.2009, № 927 від 29.09.2009, № 724 від 17.11.2009, № 1199 від 29.07.2010 перерахував відповідачу авансові платежі у загальній сумі 6 500 000 грн.

За твердженням позивача, відповідач поставив йому продукцію на суму 2 744 607 грн. 08 коп., що не оспорюється останнім.

04.02.2010 позивач направив відповідачу претензію № 522/123-06 від 02.02.2011, в якій просив погасити заборгованість у сумі 4 294 304 грн. 22 коп.

У відповіді на претензію № 733 від 02.03.2011 відповідач просив розглянути та узгодити новий графік поставки продукції.

25.08.2011 позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією № 522/895-06 від 17.08.2011, в якій вимагав припинити виготовлення продукції за договором № 522/2008-252 від 25.06.2008; протягом семи днів з моменту отримання даної претензії просив відвантажити вже виготовлену продукцію на умовах п. 2.5 договору; грошові кошти у сумі 3 755 392 грн. 92 коп., сплачені в якості в якості авансу за договором № 522/2008-252 від 25.06.2008 та непокриті відвантаженою продукцією, позивач просив повернути на його розрахунковий рахунок протягом 7 банківських днів з моменту отримання претензії.

В претензії № 522/1004 від 19.09.2011 позивач повторно просив відповідача повернути кошти у сумі 3 755 393 грн. 92 коп.

Відповідач дані вимоги не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення 3 755 392 грн. 92 коп. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту ст.1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобовязання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Суд зазначає, що заявлений у справі позов не може бути задоволений на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, заявлена до стягнення сума у розмірі 3 755 392 грн. 92 коп. була сплачена позивачем добровільно, а саме на виконання ним умов договору № 522/2008-252 від 25.06.2008. Вказаний договір не визнано у судовому порядку недійсним або розірваним, а відтак відповідач, в силу ст.1212 ЦК України, не є особою, яка набула спірні грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому дана сума не є безпідставно отриманою.

Суд зауважує, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

Відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст.83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично виник спір відносно неправомірності дій відповідача, які полягають у невиконанні останнім своїх зобов'язань за договором № 522/2008-252 від 25.06.2008.

Помилкове обґрунтування позивачем своїх вимог іншими нормами законодавства, ні ж тими, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не може бути підставою для відмови у позові при наявності факту порушення відповідачем прав позивача. У даному випадку суду необхідно самостійно визначитися щодо законодавства, яке регулює спірні відносини і підлягає засновуванню. При цьому, це не буде вважатися зміною підстави позову, оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо повернення відповідачем оплати товару, а підставою позову невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 25.06.2008 щодо передачі у власність оплаченого товару.

Порушення продавцем строку передання покупцю попередньо оплаченого товару породжує на стороні покупця дві правомочності, одну з яких позивач використав у даній справі, а саме вимагає повернення суми попередньої оплати, що випливає із суті заявлених вимог. При цьому реалізація цієї правомочності означає, що покупець конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такій спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.293 ЦК України і є правомірною. Тому немає підстав застосовувати ч.3 ст.612 ЦК України, яка допускає відмову від прийняття простроченого виконання тільки у разі втрати виконанням інтересу для кредитора.

За таких обставин, сума авансового платежу підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 3 755 392 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

Судові витрати за подання позову та за подання клопотання про забезпечення позову покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За подання клопотання про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1412 грн. 00 коп., тоді як належним розміром судового збору за подання цієї заяви є 1411 грн. 50 коп., таким чином позивачу слід повернути зайво сплачений платіжним дорученням № 22493 від 02.12.2011 судовий збір у сумі 50 коп..

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" про стягнення 3 755 392 грн. 92 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5-Д6/1, ідентифікаційний код 04643841, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", м. Маріуполь, проспект Леніна, 68а, ідентифікаційний код 24155428, заборгованість у сумі 3 755 392 грн. 92 коп., державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1 411 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", м. Маріуполь, проспект Леніна, 68а, ідентифікаційний код 24155428, зайво сплачений платіжним дорученням № 22493 від 02.12.2011 судовий збір у сумі 50 коп.

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, скріплене гербовою печаткою суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.12.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва