Рішення № 19893956, 05.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 6/192/2011

За позовом

Державного підприємства “Науково-виробниче обєднання “Павлоградський хімічний завод”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства “Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6”, м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 133 310 грн. 46 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 25/256-104 від 25.05.2011;

від позивача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 133310 грн. 46 коп., в тому числі: борг в сумі 103682 грн. 60 коп., пеня в сумі 4741 грн. 58 коп., штраф в розмірі 7% в сумі 10713 грн. 68 коп., інфляційні втрати в сумі 10597 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 3574 грн. 80 коп. Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог від 01.12.2011, за якою позивач фактично зменшує ціну позову. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 103 682 грн. 60 коп., пеню в сумі 2914 грн. 58 коп., штраф у розмірі 7% в сумі 6800 грн. 68 коп., інфляційні в сумі 10702 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4138 грн. 85 коп. (всього 128239 грн. 49 коп.). Тобто, в даному випадку позивачем фактично зменшено позовні вимоги, що не суперечить положенням ст.. 22 ГПК України, у звязку з чим зазначену заяву слід прийняти до розгляду. За таких обставин ціною позову слід вважати 128239 грн. 50 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 103 682 грн. 60 коп., пеня в сумі 2914 грн. 58 коп., штраф у розмірі 7% в сумі 6800 грн. 68 коп., інфляційні в сумі 10702 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4138 грн. 85 коп. Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що в тому числі свідчить і відмітка на повідомленні про вручення ухвал суду від 11.10.2011, 14.11.2011. Крім цього, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

З огляду на викладене, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

14.04.2008 між ВАТ «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6»і ДП Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод»був укладений договір № 4114008 на виконання бурових робіт. За умовами вказаного договору відповідач зобовязався виконати певні роботи, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 4.1 договору вартість бурових робіт визначається із протоколом узгодження договірної ціни, що є невідємною частиною договору.

Згідно п. 4.4 договору замовник здійснює 30% передплату узгодженого обсягу робіт за 5 банківських днів до початку виконання таких робіт.

Згідно п. 4.5 договору решту оплати замовник здійснює протягом 10 банківських днів з дня підписання акта про виконані роботи.

Позивач, на виконання умов договору виконав на користь відповідача певні підрядні роботи, які останній оплатив не в повній мірі, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 103682 грн. 60 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім основного боргу позивачем до стягнення заявлені пеня в сумі 2914 грн. 58 коп., штраф у розмірі 7% в сумі 6800 грн. 00 коп., інфляційні в сумі 10702 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4138 грн. 85 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі був укладений договір № 4114008 від 14.04.2008 за умовами якого позивач зобовязався виконати певні роботи, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Згідно п. 1.1 договору «Замовник»- відповідач у справі доручає, а «Підрядник»- позивач у справі приймає на себе зобовязання з виконання бурових робіт на «Марусинському карєрі». Крім цього, замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи.

Додатковою угодою від 29.10.2009 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009, а додатковою угодою №2 до 31.12.2010.

Згідно п. 4.4 договору замовник здійснює 30% передплату узгодженого обсягу робіт за 5 банківських днів до початку виконання таких робіт.

Згідно п. 4.5 договору решту оплати замовник здійснює протягом 10 банківських днів з дня підписання акта про виконані роботи.

На виконання умов договору, позивач виконав, а відповідач прийняв певні роботи загальною вартістю 207552 грн. 60 коп., що підтверджується в тому числі актами виконаних робіт за вересень 2008 року, вересень - жовтень 2010 року, підписаними представниками сторін без доповнень та зауважень, рахунками на оплату та іншими ( арк. справи 20-25).

Відповідач виконані роботи оплатив, у звязку з чим, за розрахунком позивача, на момент подачі позову за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 103 682 грн. 60 коп.

З метою отримання заборгованості за виконані роботи позивачем направлялися претензії відповідачу від 13.01.11.18.05.11, які були отримані але залишені без задоволення.

Вказана сума заборгованості документально підтверджена та неоспорена відповідачем.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 103682 грн. 60 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 10702 грн. 78 коп. за період з січня 2009 року по жовтень 2011 року і 3% річних в сумі 4 138 грн. 85 коп. за період з 16.12.2008 по 30.11.2011 коп. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та 3% річних нарахував правомірно, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 914 грн. 58 коп. за період з 14.10.2010 по 13.04.2011 слід вказати на наступне.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 7.4 договору за несвоєчасну або неповну оплату виконаних робіт, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% неоплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ на день стягнення і не більше 3% від загальної суми визначеного обсягу.

В даному випадку, позивачем пеня нарахована правомірно та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГШК України в розмірі 7% у сумі 6800 грн. 68 коп. слід зазначити наступне.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме за невиконання зобовязання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобовязань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

За договором у відповідача перед позивачем відсутній обовязок виконати зобовязання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобовязання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Крім цього, як було наведено вище між сторонами в договорі була визначена певна міра відповідальності відповідача за несплату виконаних робіт, а саме пеня, яка стягується позивачем.

Виходячи з наведеного слід зазначити, що нарахування штрафу є неправомірним, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість в сумі 103 682 грн. 60 коп., пеню в сумі 2914 грн. 58 коп., інфляційні нарахування в сумі 10702 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4138 грн. 85 коп. (всього 121438 грн. 81 коп.) В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Також слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення ціни позову, судові витрати в цій частині не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49, 75, 82, 84,85ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6», м. Красний Луч, Луганської області, код 01234993, на користь

- Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Заводська, 44, код 14310112, заборгованість в сумі 103 682 грн. 60 коп., пеню в сумі 2914 грн. 58 коп., інфляційні нарахування в сумі 10702 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4138 грн. 85 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 1 214 грн. 29 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 214 грн. 98 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 07.12.2011.

Суддя Т.А.Василенко