Рішення № 19893942, 02.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.11 Справа № 19/164/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м.Київ

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 59915 грн. 96 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 30.09.2011;

від відповідача ОСОБА_2, начальник юридично-претензійного відділу, довіреність № 1-3/3д-25 від 24.12.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором зберігання від 29.02.2008 №302/18-426 в сумі 41353 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 14514 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 4048 грн. 06 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 26.10.2011 та 30.11.2011 оголошувались перерви.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 26.10.2011 №986 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, та просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність.

30.11.2011 представник позивача надав письмові пояснення № 14/11291 від 29.11.2011, де повідомив, що існують ще акти звіряння взаємних розрахунків датовані 01.05.2009 та 01.06.2009, а також зазначив, що дані акти, на його думку, є достатньою підставою для переривання позовної давності на підставі ст.264 Цивільного кодексу України, оскільки підпис головного бухгалтера затверджений печаткою Державного підприємства "Ровенькиантрацит". Стосовно повідомлення відповідача про укладення договору уступки права вимоги, позивач звернув увагу суду на те, що відповідач був повідомлений як позивачем так і первісним кредитором, про що свідчить повідомлення від 04.06.2009 № 276/17/22 з відміткою відповідача про його отримання.

В своєму доповненні № 1151 від 29.11.2011 до відзиву відповідач зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків за своєю правовою природою є бухгалтерським документом за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), він не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером без посилання на довіреність, яка б визначала його повноваження.

В судовому засіданні 02.12.2011 відповідач надав заперечення № 1172 від 02.12.2011 на пояснення позивача, де зазначив, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом. Крім того, в акті, який доданий до матеріалів справи відсутній підпис генерального директора Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, а підпис головного бухгалтера відображає забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства і не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу. Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” (зберігач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (поклажодавець, відповідач) 29.02.2008 був укладений договір зберігання №302/18-426, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору вугільну продукцію (майно) у кількості, загальною вартістю, що визначена в акті здачі-приймання, що є невідємною частиною цього договору. Показники якості враховуються на підставі посвідчень якості, виданих збагачувальними фабриками поклажедавця (п.1.1).

Відповідно до п.4.1 договору вартість послуг по зберіганню вугільної продукції складає 6,5 грн. з ПДВ за 1 тону на місяць.

Згідно п.4.2 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги сторони за ініціативою зберігача підписують акт приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг). Даний акт є підставою для виставлення зберігачу рахунку на оплату та для оплати наданих послуг.

На виконання умов договору 30.05.2008 між сторонами було підписано та засвідчено печатками підприємств акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 00000357 на суму 41353 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ (а.с.13).

Після чого зберігач на виконання п.4.2 договору зберігання виставив поклажедавцю рахунок-фактуру №0002337 від 30.05.2008 (а.с.14), який отриманий останнім 17.06.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00201951 (а.с.15).

У п.4.2 сторони передбачили, що оплата за послуги по зберіганню вугільної продукції здійснюється щомісячно у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку поклажодавця на поточний рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту виставлення зберігачем рахунку.

Тобто останнім строком для належного виконання поклажедавцем своїх зобов”язань за договором є 28.06.2008.

Як було встановлено при розгляді справи, відповідач свої зобовязання з оплати наданих послуг зі зберігання майна за договором зберігання №302/18-426 від 29.02.2008 в передбачений п.4.2 договору строк не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 41353 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст.946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

04.06.2009 між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” (позивач, правонабувач) було укладено договір уступки права вимоги №435/06, за яким кредитор уступив правонабувачу право вимоги боргу з Державного підприємства „Ровенькиантрацит” (боржник) перед кредитором по договору №302/18-426 від 29.02.2008 на загальну суму 41353 грн. 00 коп.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачений порядок заміни кредитора у зобовязанні, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що кредитором та правонабувачем при укладенні договору уступки права вимоги були дотримані приписи законодавства щодо здійснення вказаної заміни, а також належним чином повідомлено боржника про заміну кредитора у зобовязанні (а.с.18-19, 83,112).

У відповідності до ст.518 Цивільного кодексу України боржник не заперечив проти вимог нового кредитора у зобовязанні.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявив про сплив строку позовної давності, стосовно цього слід зазначити наступне.

В ст.256 Цивільного кодексу України дається визначення позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До матеріалів справи позивачем наданий акт звірення розрахунків від 01.07.2009 (а.с.16), який підписаний між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” та скріплений печатками підприємств, в якому головний бухгалтер підприємства відповідача підтвердила зобовязання за договором зберігання №302/18-426 від 29.02.2008.

Також в судовому засіданні 30.11.2011 представником позивача були надані додаткові акти звірення розрахунків від 01.05.2009 та від 01.06.2009 (а.с.101-102), які підписані головним бухгалтером відповідача, і це підтверджено відповідачем у доповненні до відзиву №1151 від 29.11.2011, та скріплені печаткою підприємства.

В даному випадку Закон не містить вимог щодо того, між ким повинен бути підписаний вказаний акт з боку кредитора, а головним і визначальним є факт визнання боржником боргу, що мав місце у вигляді підписання вказаного акту звірення головним бухгалтером відповідача.

Згідно ст.8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету Статистики України від 10.11.1998 №148/234/383 затверджено форму акту звірення розрахунків, згідно якої не вимагається підписання такого акту керівниками підприємств (дебітора та кредитора).

Тобто між сторонами було складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків, який є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом, і яким, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості, який є доказом визнання відповідачем свого боргу. Факт відсутності посилання в акті на довіреності не свідчить про відсутність повноважень у особи на підписання таких документів від імені відповідача, з урахуванням того, що на вказаному акті міститься відтиск печатки Державного підприємства „Ровенькиантрацит”.

Така думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2009 по справі № 7/58.

На час підписання вищезазначених актів звірки діяла Інструкція „Про порядок видачі Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об”єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затверджена наказом МВС України від 11.01.1999 № 17 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557). Відповідно до п.3.4.1 цієї Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об”єднань, суб”єктів господарської діяльності. Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких). При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об”єднань, суб”єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємства, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

З огляду на викладене, враховуючи що підпис засвідчений печаткою Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, надані акти підписані повноважною особою.

Тому акти звірення взаємних розрахунків, складені між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” є належним доказом в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з моменту підписання акту звірення розрахунків від 01.07.2009, враховуючи приписи ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності почався заново.

З урахуванням викладеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41353 грн. 00 коп., а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41353 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань невірно визначений період прострочення, в зв”язку з чим і невірно визначений розмір заявлених сум.

Враховуючи умови договору зберігання №302/18-426 від 29.02.2008, а саме п.4.2, дату виставлення рахунку фактури №0002337 від 30.05.2008 та дату отримання вказаного рахунку відповідачем -17.06.2008, строк для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань слід відраховувати з 29.06.2008.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є інфляційні нарахування за період з липня 2008 року по вересень 2011 року в сумі 14514 грн. 90 коп. та 3% річних за період з 29.06.2008 по 30.09.2011 в сумі 4041 грн. 26 коп.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 13 грн. 46 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 02.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м.Київ, до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, б.6, код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м.Київ, пров.Киянівський, б.3-7, код 32962368 заборгованість в сумі 41353 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 14514 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 4041 грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 599 грн. 09 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 97 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м.Київ, пров.Киянівський, б.3-7, код 32962368 зайве сплачене за платіжним дорученням № 361 від 29.09.2011 державне мито в сумі 13 грн. 46 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 07.12.2011.

Суддя Т.В. Косенко