Рішення № 19893720, 30.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 22/76/2011

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Луганської філії, м. Луганськ до Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник», м. Луганськ

про стягнення 1 346 грн. 66 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача ОСОБА_1., юрисконсульт І-ої категорії, довіреність № 334 від 30.06.2011;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання послуг електрозвязку від 30.09.2000 № 10946 та про надання ADSL-доступу до мережі Інтернет від 11.12.2007 № 2691980 за розрахунковий період з вересня 2010 року по липень 2011 року в сумі 1302 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань в сумі 26 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 17 грн. 80 коп. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Ухвала суду від 01.11.2011 отримана відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд встановив наступне.

Між сторонами укладено договір від 30.09.2000 № 10946 про надання послуг електрозвязку та договір від 11.12.2007 № 2391980 про надання ADSL підключення до мережі Інтернет.

Відповідно до п.п. 4.6 та 5.2. відповідно до кожного договору відповідач зобовязаний сплачувати послуги звязку щомісячно до 20-го числа поточного місяця.

Відповідач відповідно до умов договору не оплатив послуги звязку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1302 грн. 04 коп. за розрахунковий період з вересня 2010 року по липень 2011 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.04.2009 порушено провадження у справі №12/26б про банкрутство Відкртого акціонерного товариства «Автодорожник».

Зобовязання ж відповідача, на підставі яких заявлено позов у даній справі №22/76/2011, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Так, заявлений до стягнення борг за договорами від 30.09.2000 № 10946 про надання послуг електрозвязку та про надання ADSL підключення до мережі Інтернет утворився через неоплату наданих послуг за розрахунковий період з вересня 2010 року по липень 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, вказаний Закон розділяє кредиторів на 2 види конкурсні кредитори та поточні.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»надано визначення вказаних дефініцій.

Конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У даному випадку вимоги позивача, що розглянуті у цій справі про стягнення боргу за договором, є вимогами поточного кредитора, оскільки борг, заявлений до стягнення, утворився після порушення провадження у справі про банкрутство .

За положеннями п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. При цьому, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

З аналізу наведених норм слідує, що мораторій поширюється на вимоги конкурсних кредиторів та не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з метою правильного і однакового застосування положень цього Закону, президією Вищого господарського суду України видано рекомендації 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В пункті 5.4. вказаних Рекомендацій зазначено наступне:

У вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону про банкрутство .

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України і при перегляді в касаційному порядку процесуальних документів судів першої та апеляційної інстанції.

У Постанові Вищого господарського суду України від 07.09.05 по справі №15/8 зазначено наступне.

Приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості, тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість і не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника перебувають у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то остання не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації . Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не співпрацюватиме з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини у подальшому матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що, в свою чергу, зумовить банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань. Таким чином, застосування до зобов'язань, що виникли і строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов'язань, а саме нарахування 3 % річних, застосування індексу інфляції та стягнення пені, є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.

В Постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2005 по справі №33/114 зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на конкурсні вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, і не поширюється на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто поточні вимоги кредиторів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом та договором інше не встановлено.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п.5 ч.1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів сплати послуг не надав.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 1 302 грн. 04 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 17 грн. 80 коп., як обґрунтовано нарахована.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 26 грн. 82 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється частково в сумі 25 грн. 27 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 1 302 грн. 04 коп., інфляційні втрати у сумі 25 грн. 27 коп., 3% річних у сумі 17 грн. 80 коп. (Всього 1 345 грн. 11 коп.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 101 грн. 88 коп. державного мита, а також 235 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Луганської філії до Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник» про стягнення 1 346 грн. 66 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник», м. Луганськ, вул. Южно-радіальная, б. 30, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13379679, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»м. Київ, бульвар Т. Шевченко, 18, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21560766, в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01182820: борг у сумі 1 346 грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 25 грн. 27 коп., 3% річних у сумі 17 грн. 80 коп. витрати зі сплати державного мита у сумі 101 грн. 88 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 72 коп. Наказ видати. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В судовому засіданні 30.11.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.12.2011.

СуддяЄ.Ю.Пономаренко