Рішення № 19893688, 28.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа № 8/227к(11/75к)

За позовом ОСОБА_1, місто Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"", м. Луганськ, -

про стягнення 243672 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився;

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: 08.05.08 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №б/н від 08.05.08 року), у якому завив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 243672,00 грн., що становить несплачену частину вартості його частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"" (далі ТОВ "Агрохім") у розмірі 27,00%, а також прибутку у такому ж розмірі, отриманого відповідачем у 2005 році, які підлягали виплаті на користь позивача у загальній сумі 2.207.837,00 грн. у звязку з його виходом з числа учасників названого товариства.

01.08.08 року за вих. №102, позивач надав до справи заяву про уточнення позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 268.699,00 грн.(том 2, а.с.32), яка судом не прийнята (том 2, а.с.50-55).

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.08 року по справі №11/75к, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.05.09 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України (далі ВГСУ) від 20.08.09 року рішення судів І та ІІ інстанцій скасовані, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

У звязку з новим розглядом спору справі надано №8/227к(11/75к).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.11.09 року провадження по даній справі було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України до вирішення по суті касаційної скарги на постанову ВГСУ від 20.08.09 року по справі №11/75к (том 10, а.с.45).

22.03.10 року провадження по справі №8/227к(11/75к) поновлено (том 10, а.с.46).

06.04.10 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 17.11.09 року), згідно якій просить суд стягнути з відповідача 94851,00 грн., посилаючись на те, що вказана сума коштів становить 27% від вартості резервного фонду, створеного відповідачем на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрохім" від 20.01.06 року, протокол №71 (том 10, а.с.48-50).

Вказану заяву судом прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Ухвалами суду в порядку, встановленому ч.4 ст. 69 ГПК України (у редакції, чинній до 07.07.10 року), термін розгляду даної справи продовжено: від 19.04.10 року - на 1 місяць до 25.05.10 року (том 10, а.с.77); від 11.05.10 року на 1 місяць до 22.06.10 року (том 10, а.с.120); від 17.06.10 року на 1 місяць до 22.07.10 року (том 10, а.с.135).

17.06.10 року провадження по справі було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України до вирішення по суті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по справі господарського суду Луганської області №10/143пн-к(15/130н-к) від 28.09.09 року.

14.07.10 року провадження по справі №8/227к(11/75к) було поновлено (том 10, а.с.141), але 05.08.10 року знову зупинено до розгляду господарським судом Луганської області по суті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по справі цього ж суду №10/143пн-к(15/130н-к) та перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду по справі №10/187пн-к(10/143пн-к)(15/130н-к)) (том 11, а.с.14-15).

08.02.11 року провадження по справі №8/227к(11/75к) поновлено (том 11, а.с.15).

Ухвалою суду від 21.02.11 року на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України (у редакції, чинній після 07.07.10 року) термін розгляд справи продовжено на 15 днів, - до 06.03.11 року та того ж дня провадження по ній зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України (том 11, а.с.69-70).

Згідно заяві позивача (вих. №б/н від 08.11.11 року) провадження по справі поновлено 14.11.11 року (том 11, а.с.87).

На попередніх стадіях розгляду справи №8/227к(11/75к) судовий процес фіксувався технічними засобами.

До судового засідання, призначеного на 28.11.11 року, сторони не зявилися. На підставі приписів частини 8 ст. 81-1 ГПК України судовий процес 28.11.11 року за допомогою технічних засобів не фіксувався.

Позивач до судового засідання 28.11.11 року не зявився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 11, а.с.87).

Станом на день вирішення цього спору по суті від нього до суду не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач позов у його уточненому вигляді не визнав, пославшись на те, що резервний фонд ТОВ "Агрохім" створено до виходу позивача з товариства - на підставі рішення загальних зборів останнього від 20.01.06 року, протокол №71, на якому головуючим був особисто позивач по даній справі, що, на думку відповідача, свідчить про його згоду з рішенням загальних зборів; крім того, останнє є чинним до цього часу (відзив на позовну заяву від 11.05.10 року за вих. №206) (том 10, а.с.79-88).

28.11.11 року, до початку судового засідання по справі, відповідач, через канцелярію суду, подав клопотання про перенесення її розгляду, пославшись на неможливість з поважних причин забезпечити явку до судового засідання своїх представників (вих. №542 від 28.11.11 року).

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про неможливість його задоволення з наступних підстав.

Позивач до судового засідання не зявився.

Відповідач 21.02.11 року скористався своїм правом, передбаченим частиною 3 ст. 69 ГПК України, на продовження терміну розгляду справи на 15 днів (том 11, а.с.54;69-70).

Права на подання такої заяви однією і тією ж стороною двічі або іншою стороною, яка таким правом ще не скористалася (після того, як інша сторона уже подала таку заяву), - статтею 69 ГПК України не передбачено.

Термін вирішення даного спору добігає кінця 28.11.11 року, тобто сьогодні, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також приписи ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-36,43,69 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, - на підставі наявних у ній доказів.

І.Розглянувши та дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"", ідентифікаційний код 218337721, в якості юридичної особи зареєстроване 16.02.95 року (том 1, а.с. 65).

Загальними зборами учасників, які відбулися 22.02.05 року, протокол №б/н, затверджено нову редакцію статуту товариства (том 1, а.с. 21-36), яка була чинною на час виникнення цього спору.

Згідно останньому товариство створене як корпоративне підприємство з метою одержання прибутку (п.1 розділу І); воно є підприємницьким товариством та юридичною особою з моменту державної реєстрації (п.п.2 та 3 р.І).

Учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (п.1 р.3).

Відповідно до п.2 розділу 3 статуту, який кореспондується зі статтею 10 Закону України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ "Про господарські товариства" (у цьому рішенні даний Закон цитується в редакції, чинній на час виникнення спору), учасники товариства мають низку прав, у т.ч. право:

а)брати участь в управлінні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених законом;

б)брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди), у порядку, встановленому цим статутом, і розміром пропорційно вкладу кожного з учасників у статутному капіталі товариства, встановлених установчим договором;

в)вийти у встановленому порядку з товариства.

Статутний капітал товариства становить 246117,00 грн.; частки в статутному капіталі розподіляються наступним чином: ОСОБА_2 9350,00 грн., або 3,80%, ОСОБА_1 66452,00 грн., або 27% ОСОБА_3 91030,00 грн., або 36,99%, ОСОБА_4 - 73945,00 грн., або 30,04%, та ОСОБА_5 5340,00 грн., або 2,17%.

На момент державної реєстрації статуту в новій редакції статутний капітал сформований повністю (п.1 р.4).

Як зазначено у п.1 розділу 5 статуту, участь у товаристві може припинитися з низки підстав, у тому числі - шляхом виходу учасника з товариства. Питання стосовно припинення участі у товаристві розглядається на загальних зборах.

Згідно п.2 розділу 5 статуту учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства або третім особам.

Відповідно до п.4 цього розділу статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши його про свій вихід шляхом подання заяви в строк не пізніше, ніж за один місяць до виходу. По закінченні вказаного строку заява про вихід, подана учасником, розглядається на загальних зборах.

Учасник, який виходить, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства.

Учаснику, що вийшов, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Виплати здійснюються після складання звіту за фінансовий рік, в якому учасник вийшов з товариства, та у термін до 12 місяців з моменту виходу. За домовленістю між учасниками та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, а також порядок та засіб її виплати та виплати належної учаснику частки прибутку визначаються та затверджуються на загальних зборах відповідно до діючого законодавства (абзаци 2 та 3 цього пункту кореспондуються з приписами ст. 54 Закону "Про господарські товариства").

Спори з цього приводу розглядаються судом.

Вищим органом управління товариством є загальні збори учасників (п.1 розділу 6), які безпосередньо розглядають питання про вихід учасника з числа членів товариства (п.4 р.5). Вони є правомочними, якщо у їх роботі беруть участь понад 60% голосів (п.5 р.6).

Як зазначено у п.4 розділу 8 статуту, товариство створює цільові фонди, призначені для покриття витрат, повязаних з його діяльністю, у т.ч. резервний фонд.

Відповідно до п.5 цього розділу резервний (страховий) фонд товариства утворюється (в обовязковому порядку) у розмірі не менше 25% статутного капіталу і формується шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5% від суми чистого прибутку товариства до одержання необхідної суми. Резервний фонд використовується для покриття витрат, повязаних з відшкодуванням збитків і позапланових видатків.

Даний пункт статуту кореспондується зі статтею 14 Закону "Про господарські товариства", в якій сказано, що у товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

29.12.05 року позивач ОСОБА_1 як учасник ТОВ "Агрохім" склав заяву про вихід з цього товариства та про виплату на його користь частки статутного капіталу у розмірі 27%, - справжність його підпису на якій нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстром №3852 (том 1, а.с.14), та 03.01.06 року подав її до ТОВ "Агрохім", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання (том 3, а.с.40), - з огляду на що суд вважає цей факт належним чином встановленим.

Зазначені дії позивача узгоджуються з приписами підпункту "в" п.2 розділу 3, пунктів 1 та 4 розділу 5 статуту ТОВ "Агрохім", які кореспондуються з п."в" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спору).

Згідно зі статтею 148 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) учасники товариства з обмеженою відповідальністю мають право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не передбачений статутом.

Аналогічна думка викладена у п. 3.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.07 року №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (далі Рекомендації ВГСУ), згідно якому відповідно до статей 126,135,148,151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Як вбачається з обставин справи, спір виник внаслідок різного тлумачення позивачем та відповідачем дати виходу першого з числа учасників ТОВ "Агрохім".

При вирішенні цього спору суд вважає, що позивач є таким, що вийшов з числа учасників товариства з дня подання вищезгаданої заяви, тобто з 03.01.06 року, - що підтверджено документально (том 3, а.с.40) та про що сказано вище у цьому рішенні.

Такий висновок суду узгоджується з п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.10.08 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", згідно якому при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Вищезгадана заява позивача про вихід з товариства була розглянута загальними зборами засновників ТОВ "Агрохім", які відбулися 29.01.06 року, протокол №73 (том 1, а.с.17-18), які прийняли рішення про:

виведення учасника товариства ОСОБА_1 з числа його засновників (п.1);

виплату ОСОБА_1 його частки у статутному капіталі товариства у розмірі 66.452,00 грн. у термін до 31.03.06 року (п.3);

виплату на його користь приросту його долі у статутному капіталі у розмірі 1.973.165,00 грн. (п.4), а всього (після відрахування податку на доходи фізичних осіб) у сумі 1.783.106,00 грн.(п.5); нарахування дивідендів здійснювати згідно плану-графіку (п.6) (том 1, а.с.17-21).

13.04.06 року відбулися загальні збори засновників ТОВ "Агрохім" (протокол №73), на яких прийнято рішення про:

виведення ОСОБА_1 з числа засновників ТОВ "Агрохім", починаючи з 13.04.06 року (частка у статутному фонді 27%) (п.1);

виплату на користь ОСОБА_1 його частки у статутному фонді у розмірі 66.452,00 грн. до 13.04.06 року(п.3);

виплату на його ж користь приріст його частки у статутному капіталі у розмірі 1.973.165,00 грн., а за відрахуванням ПДФЛ - у сумі 1.716.654,00 грн.(п.4),відповіднодо плану-графіку (п.5) (том 1,а.с.122).

Рішення, викладені у цих двох протоколах, були предметами спорів по низці справ господарського суду Луганської області, а саме:

по справі №15/130н-к за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання рішень недійсними, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"" до ОСОБА_1 про визнання недійсними заяви та протоколів.

Рішенням суду від 28.09.09 року по названій справі первісний позов задоволено частково, а саме: визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Агрохім", прийняті відповідно до протоколів загальних зборів №73 від 13.04.06 року та №б/н від 13.04.06 року; у задоволенні зустрічного позову відмовлено (том 10, а.с.7-13).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.10 року вказане рішення суду І інстанції залишено в силі (том 10, а.с.63-69);

2)по справі №10/143пн-к(15/130н-к), згідно якій ухвалою господарського суду Луганської області від 24.06.10 року (том 10, а.с.137-139), залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.08.10 року (том 11, а.с.22-25), відмовлено у перегляді рішення господарського суду від 28.09.09 року по справі №15/130н-к за нововиявленими обставинами;

3)по справі №10/187пн-к(10/143пн-к)(15/130н-к), згідно якій ухвалою господарського суду Луганської області від 05.01.11 року відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вищезгаданого рішення господарського суду Луганської області від 28.09.09 року по справі №15/130н-к (том 11, а.с.33-38);

4)по справі №11/46н-к, відповідно до якої учасник ТОВ "Агрохім" ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"" та до ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів,- предметом якого були рішення останніх, викладені у протоколах загальних зборів від 29.01.06 року №73 та від 13.04.06 року №73.

Ухвалою суду від 19.08.10 року провадження по справі було припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.10 року вказану ухвалу скасовано, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд (том 11, а.с.58-60);

5)по справі №5/103н-к(11/46н-к), по якій рішенням названого суду від 31.05.11року (том 11, а.с.71-73), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.11 року (том 11, а.с.75-78) та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.11 року (том 11, а.с.83-85), у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що:

1)станом на день вирішення даного спору (№8/227к(11/75к)) по суті рішення загальних зборів ТОВ "Агрохім" від 29.01.06 року, викладене у протоколі №73, - є чинним;

2)рішення загальних зборів засновників ТОВ "Агрохім", викладене у протоколі №73 від 13.04.06 року - є скасованим;

3)з урахуванням викладеного у двох попередніх пунктах позивач ОСОБА_1 є виведеним з числа засновників (учасників) ТОВ "Агрохім" з 29.01.06 року.

Вищевикладене, крім того, надає суду підстави дійти висновку, що позивач 03.01.06 року подав заяву про вихід з ТОВ "Агрохім", яка відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки саме на її підставі загальними зборами засновників товариства прийняті вищезгадані рішення.

Ці факти надають суду підстави не приймати до уваги доводи відповідача про недоліки згаданої заяви, які, на думку відповідача, вона має.

Зазначену у рішенні загальних зборів від 29.01.06 року, протокол №73, суму коштів відповідач сплатив на користь позивача у період з 04.04.06 року по 11.04.06 року, що підтверджено документально (том 9, а.с.125-132) та визнано учасниками цього спору.

Наявними у справі іншими доказами, у т.ч. висновком судово-економічної експертизи №2063/24 від 19.03.09 року, проведеної по справі (том 3, а.с.73-79;80-159; том 4, а.с.1-149; том 5, а.с.1-151; том 6, а.с.1-150; том 7, а.с.1-150; том 8, а.с.1-150; том 9, а.с.1-66), вцілому підтверджено обґрунтованість як вищезгаданого рішення загальних зборів, так і факту виплати зазначеної суми коштів.

До прийняття вказаного рішення, а саме: 20.01.06 року - загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "Агрохім", на якому, дійсно, головуючим був позивач по справі, прийнято рішення (протокол №71) про створення резервного фонду у розмірі 5% (п.1), - для чого спрямувати 5% від прибутку, отриманого за 2005 рік, у сумі 125.025,00 грн. (2.520.500,00 грн. х 5%) (п.2), а також спрямувати 5% прибутку, отриманого за період роботи підприємства з 1995 року по 2004 рік, - у сумі 225.275,00 грн. (4.505.500,00 грн. х 5%) (п.3), - з огляду нащо загальна сума прибутку, спрямована на утворення страхового фонду, становить 351.300,00 грн. (126.025,00 грн. + 225.275,00 грн.) (п.4) (том 1, а.с.16).

До справи додано також протокол №71/1 від 20.01.06 року (том 1, а.с.62), аналогічний за змістом протоколу №71 від 20.01.06 року.

Дослідивши ці 2 протоколи, суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, вважає, що належним та допустимим доказом по справі є протокол №71 від 20.01.06 року (том 1, а.с.16), оскільки він скріплений підписами учасників зборів та печаткою ТОВ "Агрохім", - в той час, як протокол №71/1 від 20.01.06 року нею не скріплений.

Станом на час вирішення цього спору по суті до справи не надано доказів скасування або нечинності протоколу №71 від 20.01.06 року, а також внесення змін до нього.

Суд вважає, що факт головування позивача на загальних зборах, що відбулися 20.01.06 року, протокол №71, жодним чином не впливає на:

його майнові права у звязку з виходом з товариства "Агрохім";

дату, з якої він згідно чинному законодавству вважається таким, що вийшов з числа засновників (учасників) цього товариства.

Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, послався на порушення його корпоративних прав, яке, на його думку, полягає у тому, що він як засновник (учасник) ТОВ "Агрохім", відповідно до чинного законодавства (ст.148 Цивільного кодексу України), а також підпункту "в" п.2 розділу 3; пунктів 1 та 4 розділу 5 статуту ТОВ "Агрохім" має право вийти з нього та отримати частку статутного капіталу та частку належного йому прибутку, - але відповідач протиправно та безпідставно не сплачує йому кошти у сумі 94851,00 грн., що становить 27% від частки прибутку у розмірі 351.300,00 грн., спрямованої ним на створення страхового фонду товариства.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на те, що:

згідно пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.01 року №559, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.12.01 року за №1050/6241, - до складу джерел виплат учаснику, який вибуває, не включається сума резервного страхового фонду;

рішення загальних зборів про створення резервного страхового фонду прийнято загальними зборами засновників ТОВ "Агрохім" 20.01.06 року, протокол №71, а позивача було виведено з числа засновників товариства пізніше на підставі рішення загальних зборів засновників від 29.01.06 року, протокол №73, - що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача права на виплату частки прибутку, використаного товариством на створення резервного страхового фонду до дня його виведення з числа засновників товариства (том 2, а.с.58-61 та ін.).

Суд не погоджується з цими доводами відповідача, оскільки:

1)пунктом 13 вищезгаданого Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти" не регулюється питання джерел виплат учаснику, який вибуває; у ньому не йдеться про те, що до складу виплат у такому разі не включається сума резервного страхового фонду, - названим пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 врегульовано питання форвардного контракту (том 9, а.с.157-166);

2)наявними у справі доказами доведено, що позивач вибув з числа засновників (учасників) ТОВ "Агрохім" 03.01.06 року, - тобто до прийняття загальними зборами цього товариства рішення про створення резервного страхового фонду (протокол №71 від 20.01.06 року).

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги (з урахуванням змін, внесених до них заявою позивача) підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3 ст. 1 Закону України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ "Про господарські товариства", у редакції, чинній на час виникнення цього спору, - господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами.

В частині 1 с т. 167 Господарського кодексу України (далі ГКУ) надано визначення поняття корпоративних прав, а саме: корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено перелік прав учасників господарських товариств, згідно якій вони мають право:

а)брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б)брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобовязане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

З цією статтею кореспондується пункт 2 розділу 3 статуту ТОВ "Агрохім".

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч.1 ст. 145 Цивільного кодексу України; ч.1 ст. 58 Закону "Про господарські товариства"; п.1 р.6 статуту).

Згідно пункту д) ч.5 ст.ст.41 та ст. 59 цього Закону, з яким кореспондується підпункт д) п.2 розділу 6 статуту відповідача, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю віднесено питання затвердження річних результатів діяльності товариства, порядок розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який вийшов з нього, відповідно до приписів вищецитованої статті 54 Закону "Про господарські товариства" виплачується частина майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, відповідно до порядку та строків, зазначених участині 1 цієї статті; крім того, як зазначено участині 2 ст.54 Закону, учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Відповідно до ч.1 ст. 142 Господарського кодексу України (далі ГКУ) прибуток (дохід) субєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу субєкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Факт отримання ТОВ "Агрохім" прибутку у 2005 році документально підтверджено балансом на 31.12.05 року (том 1, а.с.37-39), висновком судово-економічної експертизи №2063/24 від 19.03.09 року, проведеної по справі (том 3, а.с.73-79;80-159; том 4, а.с.1-149; том 5, а.с.1-151; том 6, а.с.1-150; том 7, а.с.1-150; том 8, а.с.1-150; том 9, а.с.1-66); іншими доказами.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, довів, що відповідач відмовився сплатити на його користь грошові кошти у сумі 94851,00 грн., що становить 27% від частки прибутку у розмірі 351.300,00 грн., спрямованої відповідачем на створення страхового фонду товариства до дня виходу позивача з числа засновників (учасників) ТОВ "Агрохім".

Вищий господарський суд України у п. 1.3 Рекомендацій зазначає, що оскільки пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК передбачено, що стороною корпоративного спору може бути також учасник, що вибув з товариства, спори про визнання недійсними рішень про виключення учасника з товариства, а також спори, пов'язані з визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов (вибув) з товариства, належать до корпоративних і підлягають розгляду виключно господарськими судами.

Отже, - цей спір є корпоративним; позивач довів факт порушення відповідачем його корпоративних прав.

Як зазначено у абз. 6 п.3.5 Рекомендацій ВГСУ, відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Як сказано у п.3.7 Рекомендацій, відповідно до статтей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що

виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 №242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87).

Суд при винесенні рішення виходив з того, що на день виходу позивача з числа засновників (учасників) ТОВ "Агрохім", тобто 03.01.06 року, - НЕ існували ті обставини (щодо зміни (уточнення) вартості майнових активів відповідача; відчуження позивачем своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Агрохім" на користь іншого учасника; та ін.), на які він посилається, заперечуючи проти позову, а тому вони не можуть впливати на законність та обґрунтованість вимог позивача та на суть рішення суду по даній справі.

Крім того, суд при винесенні цього рішення врахував те, що відповідно до чинного законодавства, посилання на яке має місце вище у цьому рішенні, день виходу позивача з числа учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім" може не співпадати (та фактично не співпадає у даному випадку) з днем виведення його з числа засновників (учасників) названого господарського товариства за рішенням загальних зборів останнього, - оскільки з системного аналізу чинного Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що вихід учасника господарського з числа його засновників (учасників) та виведення тієї ж особи з числа його засновників (учасників) не є тотожними поняттями, - щонайменше за вольовою та часовою ознаками.

Таким чином, позовні вимоги (з урахуванням їх уточнення) підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спору) судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог (з урахуванням їх уточнення), а саме:

державне мито у сумі 2767,51 грн. (1344,00грн. (за подання апеляційної скарги по справі №11/75к (том 2, а.с.65)) + 475,00 грн.(за подання касаційної скарги по справі №11/75к) (том 9, а.с.156) + 948,51 грн. (відповідно до суми коштів, стягнутих після уточнення позовних вимог));

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 45,93 грн.;

витрати на отримання правової допомоги (послуги адвоката) у сумі 2370,00 грн. (том 1, а.с.56);

витрати на проведення судової експертизи у сумі 1015,20 грн. (том 3, а.с. 41), - а разом 6198,64 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач, подаючи касаційну скаргу про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.08.09 року по справі №11/75к, згідно платіжному дорученню №879 від 20.10.09 року на користь державного бюджету України безпідставно сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (том 10, а.с.33).

При винесенні рішення по даній справі (№8/227к(11/75к)) суд у цій частині керується наступним.

Відповідно до п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 року №15, відповідно до якого повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито.

Пунктом 21 цієї Інструкції встановлено, що повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідного органу, що справляє державне мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.11 року №01-06/1625/2011 на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15. У вирішенні питань, повязаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону.

З часу зарахування зазначеної суми витрат, сплачених відповідачем до державного бюджету України, пройшов час, який значно перевищує встановлений Інструкцією термін (понад 2 роки та 3 місяці).

Відповідач не надав до справи доказів вчинення або невчинення ним дій, про які йдеться у вищезгаданій Інструкції, а тому суд при винесенні цього рішення питання про подальшу долю згаданої суми коштів не вирішує.

На підставі викладеного, ст.16,100,145,148 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,88, 167 Господарського кодексу України, ст.ст.1,7,10,11,53,54 Закону України від 19.09.91 року №1576-ХІІ "Про господарські товариства", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-36,43,44,47-1,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"", ідентифікаційний код 21833721, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Свердлова, 58, - на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - основний борг у сумі 94851 (девяносто чотири тисячі вісімсот пятдесят одна) грн. 00 коп., а також судові витрати, а саме: державне мито у сумі 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 51 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 45 (сорок пять) грн. 93 коп.; витрати на отримання правової допомоги (послуги адвоката) у сумі 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн.00 коп.; витрати на проведення судової експертизи у сумі 1015 (одна тисяча пятнадцять) грн. 20 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 28.11.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 грудня 2011 року.

Суддя Середа А.П.