Рішення № 19893356, 24.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа № 5/137/2011

За позовом Приватного підприємства «Хімпостачальник», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного підприємства «ХімпостачальникАвто», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 6745,18 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № б/н від 04.01.2011;

від відповідача ОСОБА_2. довіреність №08/09/01 від 08.09.2011

Суть спору: Приватне підприємство «Хімпостачальник»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 6732 грн. 23 коп.

02.11.2011 на адресу суду надійшла заява б/н від 26.10.2011 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 5495 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 936 грн. 91 коп. та 3% річних в сумі 333 грн.14 коп.

Подана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

В судовому засіданні 17.11.2011 в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 24.11.2011 до 11 год. 00 хв.

Після оголошеної перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Позивач 24.11.2011 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись на помилки в розрахунках 3% річних та інфляційних нарахувань, зменшив свої позовні вимоги в цій частині та просить стягнути 3% річних в сумі 328 грн. 52 коп. та інфляційні нарахування в сумі 921 грн. 43 коп.

При цьому, в даній заяві позивач зазначив, що основний борг виник за період з листопада 2008 по 25.08.2010, а втрати від інфляції нараховані за період з лютого 2009 по вересень 2011.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких просить не задовольняти вимоги позивача, посилаючись на те, що оскільки 25.08.2010 року обєкт оренди був повернутий позивачу, відсутні підстави для нарахування втрат від інфляції та 3% річних після цієї дати.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази, в їх сукупності та оглянувши в судовому засіданні оригінали документів копії, яких знаходяться в матеріалах справи, суд -

в с т а н о в и в:

22.12.2005 року між Приватним підприємством «Хімпостачальник»(орендодавець) та Приватним підприємством «ХімпостачальникАвто»(орендар) було укладено договір оренди №157 (далі за текстом договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування автомобіль марки КАМАЗ 5410, 1984 року випуску, зеленого кольору, номер шасі 5320164225, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований у МРЕВ УДАЇ м. Сєвєродонецька 15.12.2005 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, що є власністю ПП „Хімпостачальник”.

Згідно з п. 3.1 договору передача в оренду проводиться по акту приймання-здачі з зазначенням технічного стану автотранспорту на момент передачі.

Сторонами не надано доказів виконання умов п. 3.1 договору.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться складені та підписані повноважними представниками обох сторін у справі акти здачі прийняття робіт (надання послуг) по оренді автомобіля за договором №157 від 22.12.2005, які з огляду на встановлені ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України принципи належності та допустимості доказів є доказом фактичної наявності у користуванні відповідача автомобілю марки КАМАЗ, що був предметом договору № 157.

Умовами п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №2 сторони встановили, що договір діє з моменту підписання акта прийому-передачі транспортного засобу до 02.07.2007, при цьому, п. 2.3 договору передбачено якщо ні одна із сторін в строк 1 місяця до закінчення даного договору не заявить намір його розірвати, даний договір автоматично пролонговується на 1 рік.

Під час розгляду справи доказів виявлення у встановлений договором строк однією із сторін наміру розірвати договір оренди №157 від 22.12.2005 суду надано не було, отже зазначений договір оренди пролонговувався в порядку п. 2.3 та був чинний у період за який позивач просить стягнути борг по орендній платі (з листопада 2008 року по 25.08.2010 року (дата повернення майна)).

Про існування фактичних відносин між сторонами за договором №157 від 22.12.2005 у період з листопада 2008 по 25.08.2010 свідчать і додані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт, які підписані обома сторонами без заперечень та містять посилання на договір №157 від 22.12.2005.

У відповідності з умовами пункту 2.4 договору № 157 розмір орендної плати був встановлений сторонами договору у розмірі 252 грн. 00 коп. на місяць, у тому числі ПДВ у розмірі 42 грн. 00 коп.

Оплата провадиться поквартально, в строк до 15 числа першого місяця кварталу, наступного за оплачуваним згідно рахунку-фактури орендодавця. (п. 2.5 договору).

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та положень розділу 3 договору оренди орендар зобовязаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Втім, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним у період з листопада 2008 по 25.08.2010 утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 5495 грн. 23 коп.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт належного виконання позивачем своїх договірних зобовязань та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів по договору №157 від 22.12.2005 підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу по сплаті орендних платежів в сумі 5495 грн. 23 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобовязання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості у загальному розмірі 921 грн. 43 коп. (за період з лютого 2009 по вересень 2011) та три відсотка річних у розмірі 328 грн. 52 коп. (за період з 16.01.2009 по 24.11.2011).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 783 грн. 57 коп., згідно нижче наведеного розрахунку, оскільки позивачем під час розрахунку цих втрат не було враховано, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін") (Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України №11/233/10 від 02.02.2011).

Сума боргу та період виникнення

(згідно договору оплата до 15 числа першого місяця кварталу, наступного за оплачуванимперіод інфляційних нарахуваньІндекс інфляціїРозрахунокСума інфляційних

504,00 грн. (листопад, грудень 2008)лютий 2009-вересень 2011124,12954092504,00*124,12954092:100=625,61-504,00=121,61121,61

756,00 грн. (січень-березень 2009)травень 2009 вересень 2011119,53084391756,00*119,53084391:100=903,65-756,00=147,65147,65

756,00 грн. (квітень червень 2009)серпень 2009 вересень 2011117,75985986756,00*117,75985986:100=889,37-756,00=134,26134,26

756,00 грн. (липень - вересень 2009)листопад 2009 вересень 2011116,01523939756,00* 116,01523939:100=877,08-756,00=121,08121,08

756,00 (жовтень-грудень 2009)лютий 2010 вересень 2011111,71846005756,00* 111,71846005:100=844,59-756,00=88,5988,59

756,00 (січень-березень 2010)травень 2010 вересень 2011108,98442373756,00* 108,98442373:100=823,92-756,00=67,9267,92

756,00 (квітень-червень 2010)серпня 2010 вересень 2011110,30321425756,00* 110,30321425:100=833,89-756,00=76,2277,89

455,23 (з липня по 25.08.2010)листопад 2010 вересень 2011105,39650726455,23* 105,39650726:100=479,80-455,23=24,5724,57

5495,23 783,57 Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу відповідачем надано не було. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Посилання відповідача на неправомірне нарахування втрат від інфляції та 3% річних після дати повернення обєкта оренди позивачу є безпідставними, оскільки виходячи зі змісту ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Отже, оскільки відповідачем обовязок сплати орендних платежів у період з листопада 2008 по 25.08.2010 в сумі 5495,23 грн. на даний час не виконано позивач правомірно нарахував 3% річних та втрати від інфляції за весь час прострочення.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ХімпостачальникАвто», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 10, ідентифікаційний код 32533282 на користь Приватного підприємства «Хімпостачальник», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 10, ідентифікаційний код 13395997 заборгованість з орендної плати в сумі 5495 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 783 грн. 57 коп. та 3% річних в сумі 328 грн. 52 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 99 грн. 62 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 230 грн. 49 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2011.

Суддя Т.В. Васильченко