Рішення № 19892990, 17.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 11/169/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Три ведмеді”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистрибюторська компанія “Дарц”, м. Луганськ

про стягнення 42 000 грн. 00 коп.

суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 11.11.2011;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна у розмірі 42000 грн. 00 коп. за укладеним між сторонами договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду № 07/10-1 від 10.07.2007.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду вдруге не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

10.07.2007 між позивачем як Постачальником та відповідачем як Покупцем укладено договір поставки продукції з наданням обладнання в оренду № 07/10-1 (далі за текстом договір) (а.с. 27 - 31), за умовами пункту 1.1 якого позивач зобовязався поставляти та передавати у власність відповідачеві продукти харчування ( далі за текстом продукція) та/або передавати у користування обладнання (в такому випадку відповідач додатково виступає в ролі Орендодавця, а Покупець в ролі Орендаря),а відповідач зобовязався приймати та оплачувати користування обладнанням у відповідності до умов договору.

Умовами пункту 2.1 договору його сторони визначили, що спеціальне холодильне обладнання, до якого належать ларі морозильні, ларі-вітрини, вітрини морозильні, ларі бонети, корзини (далі за текстом обладнання) передаються позивачем відповідачеві на строк дії договору з метою створення умов для реалізації відповідачем продукції третім особам.

Відповідно до умов пункту 2.12 договору за один тиждень до моменту закінчення строку дії договору відповідач зобовязаний надіслати позивачеві лист, в якому повинен висловити свої побажання щодо дати повернення обладнання; кінцевий строк повернення обладнання дата закінчення строку дії договору. У випадку порушення відповідачем даної вимоги обладнання вважається втраченим та його вартість підлягає відшкодуванню відповідно до умов договору.

Строк дії договору встановлений пунктом 7.5 договору до 30.06.2008.

При цьому відповідно до умов пункту 7.6 договору якщо жодна із сторін договору за 30 днів до закінчення строку його дії у письмовій формі не повідомить іншу сторону про його припинення, дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що внаслідок відсутності листів сторін договору про припинення його дії після 30.06.2008 строк дії договору відповідно до умов пункту 7.6 договору продовжений на один рік до 30.06.2009.

Обладнання, що є предметом договору, передане позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі № КВц-00088 від 25.07.2007 (а.с. 35 47) відповідно до умов пункту 2.2 договору. Вказаний Акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін договору без зауважень та заперечень.

Як встановлено пунктом 3.4 договору, орендна плата за оренду обладнання становить 1 грн. 00 коп. на місяць.

Орендну плату за користування орендованим майном відповідач не сплачував з моменту укладення договору, що останнім не спростовано під час судового розгляду справи.

Після закінчення строку дії договору (30.06.2009) відповідачем позивачеві частково було повернуте обладнання, орендоване за договором, у кількості 35 штук, що відображено у відповідних Актах приймання-передачі (а.с. 49 71), підписаних повноважними представниками сторін договору без зауважень та заперечень.

Станом на 12.09.2011 відповідачем позивачеві не було повернуто обладнання у кількості 14 штук, а саме вітрини UDD 400- 1 штука, вітрина UDD 500 1 штука, ларь D 400 5 шт, ларь D 500 7 штук.

Позивачем на адресу відповідача надіслано письмову претензію № 149 від 12.09.2011 (а.с. 48) з вимогою повернути зазначене вище обладнання або сплатити його вартість відповідно до умов договору у загальному розмірі 42000 грн. 00 коп.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду справи відповідач заперечень проти позову не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях свого повноважного представника.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивачем у справі належним чином виконані взяті на себе зобовязання з передачі відповідачеві в оренду обумовленого договором обладнання, що підтверджено наявним у матеріалах справи актом приймання передачі та відповідачем не спростовано.

Орендна плата за договором відповідачем не сплачувалася взагалі, орендоване майно після закінчення строку дії договору повернуте не у повному обсязі.

Під час розгляду справи доказів повернення позивачеві орендованого майна у повному обсязі відповідачем надано не було.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути річ у стані, в якому вона бела одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Аналогічні положення містить і пункт 2.12 договору.

Вказані вимоги відповідачем виконані не були.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Вартість обладнання, яке не було повернуте відповідачем, позивачем визначена вірно, виходячи з положень пункту 2.1 договору та Акту приймання-передачі орендованого майна від позивача відповідачеві.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання у загальному розмірі 42000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибюторська компанія «Дарц», м. Луганськ, вул. Ушакова, буд. 78, код 35025249, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді», м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 7, код 31450478, вартість неповернутого обладнання у розмірі 42000 грн. 00 копвитрати зі сплати державного мита у розмірі 420 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 17.11.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2011.

Суддя М.О.Москаленко