Рішення № 19892380, 07.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 17/154/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 134990 грн. 80 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 731 від 01.06.2011, паспорт НОМЕР_1, виданий 30.09.2006 Добропільским МРВ УМВС України в Донецькій області;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у сумі 133017,76 грн., пені за прострочення платежів у сумі 1653,11 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 319,93 грн., за договором про постачання електричної енергії № 42 від 24.04.2010.

Відповідач відзивом на позовну заяву, позов визнає у повному обсязі та просить розглянути справу без його представника. Вказане клопотання судом задовольняється.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 42 від 24.04.2010 на постачання електричної енергії (далі Договір), за яким Постачальник зобовязується постачати електричну енергію, а Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору, кінцевий розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачеві.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги надані у червні серпні 2011 року у сумі 133017,76 грн., яку відповідач не погасив у строк, зазначений у п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 1653,11 грн. та 3% річних у сумі 319,93 грн. за періоди згідно наданого позивачем розрахунку.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату.

Однак, зобовязання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії у сумі 133017,76 грн. в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1653,11 грн. за період, згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 319,93 грн. за періоди, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 319,93 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем в порядку статті 78 ГПК України, було надано заяву про визнання позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право визнати позов повністю або частково. Відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Суд приймає визнання позову, оскільки таке визнання не суперечить законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 134990,80 грн., отже державне мито складатиме 1349,90 грн., тоді як позивачем сплачено 1350,00 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 0,10 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ», м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, 17, ідентифікаційний код 05466312, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у сумі 133017,76 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 260393189060 у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 304665, видати наказ;

- пеню у сумі 1653,11 грн., 3% річних у сумі 319,93 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1349,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р № 2600518645 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

3.Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937, зайве сплачене державне мито у сумі 0,10 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 14.11.2011.

Суддя О.С. Фонова