Рішення № 19892079, 07.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 8/166/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго", м. Донецьк,

до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Тошківська"", смт. Тошківка-1 Луганської області, -

про стягнення 18482 грн. 79 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник, - довіреність №б/н від 06. 60.11року;

від відповідача ОСОБА_2 юрисконсульт, - довіреність №01/4-10-929 від 30.12.10 року; ОСОБА_3 провідний юрисконсульт, - довіреність 01/4-10-700 від 22.09.11 року,-

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені з 30.03.10 року по 30.09.10 року у сумі 4860,77 грн., 3% річних з 30.03.10 року по 31.08.11 року у сумі 4102,02 грн. та інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по липень 2011 року у сумі 9520,00 грн., а всього 18482,79 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки обладнання №37, укладеного між сторонами 30.10.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.10.11 року до 07.11.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 07.11.11 року сторони подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог (вих. №б/н від 03.11.11 року), згідно якому просить суд стягнути з відповідача:

пеню за період з 25.01.11 року по 25.07.11 року у сумі 3675,22 грн.;

3% річних за період з 30.03.10 року по 02.06.11 року у сумі 3841,19 грн.;

інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по червень 2011 року у сумі 10962,00 грн., - а разом 18478,83 грн.

Керуючись приписами частини 4 ст.22 ГПК України, суд приймає цю заяву, враховує її при вирішенні спору по суті та виходить з того, що саме вищезазначені вимоги є предметом спору по даній справі.

Відповідач проти позову заперечив (у т.ч. у його уточненому варіанті), посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго" (далі ТОВ "Уголь-Карго") не є належним позивачем по даній справі, оскільки 27.09.11 року відповідач отримав від позивача повідомлення про відступлення права вимоги виконання зобовязань за договором №37 від 30.10.09 року на суму 97358,61 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокантрацит" (далі ТОВ "Востокантрацит"), з яким позивач 25.07.11 року уклав договір про відступлення права вимоги №25/07-04 (відзив на позовну заяву за вих.№01/4-7-749 від 05.10.11 року).

Відповідач при вирішенні питання про стягнення пені просить застосувати термін позовної давності, встановлений пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України (а.с.90-92). В силу частини 3 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На думку відповідача, викладену у доповненні до відзиву на позовну заяву від 04.11.11 року за вих. №01/4-7-860, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню пункт 1 розяснення Вищого арбітражного суду України №01-6/1031 від 14.12.93 року "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу", в якому сказано, що відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України (1963 року) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Виходячи з цього, кредитор не має права залишити за собою основні вимоги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що забезпечують його виконання, наприклад, стягнення неустойки за недопоставку продукції або штрафу за прострочку повернення засобів упаковки багаторазового використання.

Як випливає із статті 197 Цивільного кодексу України, у разі уступки кредитором основної вимоги за зобов'язанням до набувача автоматично переходять права, що забезпечують його виконання. Отже, якщо кредитор уступає іншій особі основні вимоги, угода про таку уступку не вимагає окремої умови про уступку права на вжиття до боржника заходів, що забезпечують виконання зобов'язанням (неустойка, штраф, пеня).

Відповідач не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, вважає, що ТОВ "Уголь-Карго" є належним позивачем, оскільки з ТОВ "Востокантрацит" 25.07.11 року він уклав договір про відступлення права вимоги №25/07-04 стосовно заборгованості та судових витрат, стягнутих господарським судом Луганської області згідно рішення від 12.07.11 року по справі №26/117/2011 у звязку з неналежним виконанням Державним підприємством "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Тошківська"" (далі ДП "Первомайськвугілля") умов договору про постачання обладнання №37, укладеного між ТОВ "Уголь-Карго" та ДП "Первомайськвугілля" 30.10.09 року (а.с.15-17).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.10.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір про постачання обладнання №37 на загальну суму 99900,00 грн. (пункти 1.1-1.2).

Розрахунки за договором здійснюються з відстроченням платежу на 90 днів від дня поставки товару (4.1) безготівковим платежем (п.4.2).

Покупець зобовязаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору (п.5.3.1).

У випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п.7.2) (а.с.10-14).

Стан виконання умов цього договору з боку покупця став предметом позову ТОВ "Уголь-Карго" до ДП "Первомайськвугілля" - про стягнення боргу у сумі 96161,00 грн. (справа господарського суду Луганської області №26/117/2011), - при цьому до стягнення було заявлено лише основний борг, а пеня, 3% річних та інфляційні нарахування не були предметом спору по названій справі.

Рішенням суду від 12.07.11 року по останній, яке набрало законної сили, позов задоволено у повному обсязі, а саме: з відповідача стягнуто основний борг у сумі 96161,00 грн. та судові витрати у сумі 1197,61 грн. (961,61 грн. + 236,00 грн.), - а всього 97358,61 грн. (а.с.15-17).

Вказаним рішенням суду встановлено, що 30.11.09 року на підставі видаткової накладної №РН-0000189 постачальник відпустив на користь покупця товар на загальну суму 96161,00 грн., термін оплати якого є таким, що настав.

Керуючись частиною 2 ст. 35 ГПК України, суд вважає цей факт встановленим.

Виходячи з викладеного та умов пункту 4.1 договору, суд дійшов висновку, що термін оплати настав 01.03.10 року (90 днів від дня отримання товару).

25.07.11 року між первісним кредитором ТОВ "Уголь-Карго" та новим кредитором в особі ТОВ "Востокантрацит" у простій письмовій формі укладено договір про відступлення права вимоги №25/07-04, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові право вимоги виконання зобовязання на суму 97358,61 грн., що належить первісному кредиторові на підставі рішення господарського суду Луганської області від 12.07.11 року по справі №26/117/2011 (пункти 1.1-1.2).

Про укладення цього договору ТОВ "Уголь-Карго" листом від 26.09.11 року за вих. №б/н повідомило боржника (а.с.96).

Враховуючи те, що договором про постачання обладнання №37 від 30.10.09 року передбачено право постачальника на стягнення з покупця грошових санкцій за неналежне виконання його умов (п.7.2), але вони не були предметом спору по справі №26/117/2011 та предметом договору про відступлення права вимоги №25/07-04 від 25.07.11 року, - ТОВ "Уголь-Карго", керуючись умовами договору №37 від 30.10.09 року, на суму основного боргу у розмірі 96161,00 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог) нарахувало:

пеню за період з 25.01.11 року по 25.07.11 року у сумі 3675,22 грн.;

3% річних за період з 30.03.10 року по 02.06.11 року у сумі 3841,19 грн.;

інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по червень 2011 року у сумі 10962,00 грн., - а разом 18478,83 грн., які просить стягнути з відповідача покупця за договором №37 від 30.10.09 року.

Відповідач позов не визнав.

З вищевикладеного вбачається, що він припустився невірного тлумачення умов вищезгаданого договору №25/07-04 від 25.07.11 року, яке полягає у тому, що він помилково вважає, що за останнім договором первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги належного виконання умов договору про постачання обладнання №37 від 30.10.09 року, - однак фактично мало місце відступлення первісними кредитором права на стягнення з ДП "Первомайськвугілля" основного боргу та судових витрат, стягнутих відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 12.07.11 року по справі №26/117/2011, - право ж стягнення боргу у звязку з неналежним виконанням умов договору про постачання обладнання №37 від 30.10.09 року не є предметом договору про відступлення права вимоги №25/07-04 від 25.07.11 року, - з огляду на що ДП "Первомайськвугілля" припустилося невірної оцінки обставин справи №8/166/2011 та, відповідно, невірного тлумачення чинного законодавства.

Ці ж обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Уклавши вищезгаданий договір №35 від 30.10.09 року, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору №35 від 30.10.09 року та обставин справ №26/117/2011 і №8/166/2011 вбачається, що строк сплати основного боргу настав 01.03.10 року та його стягнуто за рішенням суду по справі №26/117/2011 від 12.07.11 року, при цьому предметом спору по останній справі був лише основний борг, а не і санкціїза неналежне виконання умов договору №37 від 30.10.09 року у тому числі.

Право на їх (основного боргу та штрафних санкцій) стягнення також не було предметом договору про відступлення права вимоги №25/07-04 від 25.07.11 року, а тому ТОВ "Уголь-Карго" правомірно звернулося з цим позовом до суду.

Матеріалами справи доведено, що з боку відповідача мало місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору №37 від 30.10.09 року (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Наявними у справі доказами доведено, що право на нарахування пені у позивача виникло з 02.03.10 року.

Згідно умов пункту 7.2 договору №37 від 30.10.09 року постачальник має право на нарахування пені у розмірі 1 облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, за кожний день прострочення платежу, - або за період, передбачений вищецитованою частиною 6 ст. 232 ГКУ, - тобто 6 місяців від 02.03.10 року, а саме: до 02.09.10 року.

Звідси, - позивач, уточнивши свої позовні вимоги (вих. №б/н від 03.11.11 року), невірно та безпідставно визначив період нарахування пені з 25.01.11 року по 25.07.11 року, - оскільки договором №37 від 30.10.09 року таке його право не передбачено.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений річний термін позовної давності.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 26.09.11 року (а.с.2-4).

Виходячи з обставин справи та з огляду на вищевикладене, пеня (з урахуванням уточнення позовних вимог) не підлягає стягненню.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується наступним.

В силу ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позов про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає задоволенню за періоди та у сумах, про які йдеться вище у цьому рішенні, а разом у сумі 14803,61 грн. (інфляційні нарахування у сумі 10962,42 грн. + 3% річних у сумі 3841,19 грн.).

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:

державне мито у сумі 148,04 грн.;

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189,06 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,203,256,258,509,525,526,530,547-550,610-612,614, 623-625 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-35,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля" (місто Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а Луганської області, ідентифікаційний код 32320594) в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Тошківська"", ідентифікаційний код 26403416, який знаходиться за адресою: смт. Тошківка-1 вул. Челюскіна, 8 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго", ідентифікаційний код 34898881, яке знадиться за адресою: місто Донецьк, вул. Хірургічна, 22-а, - інфляційні нарахування у сумі 10962 (десять тисяч девятсот шістдесят дві) грн. 42 коп., 3% річних у сумі 3841 (три тисячі вісімсот сорок одна) грн. 19 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 148 (сто сорок вісім) грн. 04 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189 (сто вісімдесят девять) грн. 06 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.11.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 листопада 2011 року.

Суддя А.П.Середа