Рішення № 19891543, 06.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 15/149/2011.

За позовом

Держаного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання», м. Луганськ

про стягнення 20 589 грн. 92 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 15.09.2011 № 15-09/117-Д;

від відповідача - ОСОБА_2, провідний юрисконсульт, довіреність № 03/5-621 від 25.12.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 20589 грн. 92 коп.

Заявлена до стягнення сума збитків складається з суми збитків в розмірі 8179 грн. 92 коп. за простій і користування вагонів, яку відповідач повинен сплатити згідно із відомістю за користування вагонами № 1804561 за період з 11.04.2007 по 18.04.2007, додаткових витрат внаслідок неналежного виконання господарського зобовязання відповідачем у вигляді судових витрат в розмірі 338 грн. 00 коп. та суми залізничного тарифу в розмірі 12072 грн. 00 коп.. При цьому, вимоги про стягнення збитків в розмірі 8179 грн. 92 коп. за простій і користування вагонів та, додаткових витрат у вигляді судових витрат в розмірі 338 грн. 00 коп. мотивовано наступним.

Вантажоотримувач (ВАТ «Донбасенерго») звернувся до господарського суду міста Києва про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків в сумі 8179 грн. 92 коп. Господарським судом міста Києва за результатами розгляду справи № 1/190 за позовом вантажоотримувача (ВАТ «Донбасенерго») до ДП «Вугілля України»винесено рішення від 16.07.2010, яким позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ДП «Вугілля України»збитки в сумі 8179 грн. 92 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. (Разом 8517 грн. 92 коп.). Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу (ст. 228 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги про стягнення суми залізничного тарифу в розмірі 12 072 грн. 00 коп. мотивовані тим, що ДП «Вугілля України»оплатило вартість залізничного тарифу за перевезення неякісного вугілля, повернутого продавцеві відповідачу. Тому, позивач просить стягнути з відповідача кошти, сплачені за повернення неякісного вугілля, як збитки.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.09.2011 № б/н.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

1. Заявлена позивачем вимога про стягнення суми збитків за простій і користування вагонів, яку відповідач повинен сплатити згідно із відомістю за користування вагонами № 1804561 за період з 11.04.2007 по 18.04.2007 в сумі 8179 грн. 92 коп., підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між державним підприємством «Вугілля України», як покупцем, та державним підприємством «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання», як постачальником, укладено договір поставки № 11-07/2-ЕН від 01.03.2007.

Згідно із п. 5.5 договору вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.

Відповідно до п. 6.4 договору за постачання неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресації вагонів, плати за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та інше).

Відповідач на виконання умов договору відвантажив на адресу Слав'янської ТЕС ВАТ «Донбасенерго»вугільну продукцію марки П (0-200) у вагонах № 67884353 (залізнична накладна № 49393166), № 65286767 (залізнична накладна № 49393167), № 60702743 (залізнична накладна № 49393168), № 67396002 (залізнична накладна № 49393173), № 67894139 (залізнична накладна № 49393174), № 67661165 (залізнична накладна № 49393175), № 67675512 (залізнична накладна № 49393176). № 66793621 (залізнична накладна № 49393177), № 65555963 (залізнична накладна № 49393178), № 66775917 (залізнична накладна № 49393179), № 67002386 (залізнична накладна № 49393180). Під час прийманні вугілля за якістю було встановлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам Договору. Так, фактичний вміст золи у вугіллі становив 33,5% проти 30,0% гранично допустимого вмісту золи, що підтверджується актом відбору проб № 18 від 12.04.2007 та змінним актом по контролю за якістю вугілля від 12.04.2007. Вантажоотримувач повідомив відповідача про поставку неякісної вугільної продукції листом № 06/183/163-164 від 12.04.2007, на що відповідач листом № 15-250 від 13.04.2007 надав згоду на переадресацію вищезазначених вагонів. Тому, у зв'язку із значним перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто відповідачу 13.04.2007 у вказаних залізничних вагонах, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №4 950892.

Поставкою вугілля неналежної якості вантажоотримувачу було завдано збитки на загальну суму 39263 грн. 15 коп.

З метою відшкодування збитків, завданих вантажоотримувачу, відповідно до пункту 6.4 договору ДП «Вугілля України»направило на адресу ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля»претензію № 09-08-07/1 від 09.08.2007 на суму 51335 грн. 15 коп. (до складу якої входять збитки, завдані вантажоотримувачу, в розмірі 39263 грн. 15 коп.). Разом з претензією позивачем відповідачу було надіслано для оплати рахунок № ВУ-СФ-0004091 від 09.08.2007. ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля»листами № 15-611юр від 29.08.2007, № 15-864 від 25.11.2009, № 15-657 від 19.08.2009 частково визнало претензію та провело часткову оплату виставленого рахунку на загальну суму 31083 грн. 23 коп. Таким чином, ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля»не відшкодувало частину збитків на суму 8179 грн. 92 коп.

При цьому, вантажоотримувач (ВАТ «Донбасенерго») звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків в сумі 8179 грн. 92 коп.

Рішенням по справі № 1/190 від 16.07.2010 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача збитків в сумі 8179 грн. 92 коп., державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. (Разом 8517 грн. 92 коп.)

Зокрема, в судовому рішення встановлено факт невідповідності якості вугільної продукції, поставленої відповідачем вантажоотримувачу у квітні 2007 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судового рішення у справі № 1/190. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

ДП «Вугілля України»виконало вказане рішення суду, що підтверджується угодою від 14.04.2011 № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 42163 грн. 42 коп., до складу якої входять збитки в сумі 8517 грн. 92 коп. (збитки в сумі 8179 грн. 92 коп., державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.)

Таким чином, відповідно до п. 6.4 договору позивач має право на відшкодування збитків, повязаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресації вагонів, плати за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та інше) в сумі 8179 грн. 92 коп. за простій і користування вагонами за період з 11.04.2007 по 18.04.2007.

Відповідач проти позовних вимог в даній частині заперечує, посилаючись на те, що ним було направлено лист-погодження на переадресацію вагонів від 13.04.2007 № 05/01-520, тому позивачем помилково нараховано плату за простій і користування вагонами за період з 16.04.2007 по 18.04.2007.

Проте, належних доказів надіслання вказаного листа відповідачем суду не надано. Отже, відповідачем не доведено, що з 16.04.2007 вагони з вугільною продукцією вже могли бути відправлені.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним із належних способів захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками зокрема є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права. Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобовязана довести факт порушення господарського зобовязання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий звязок між правопорушенням та збитками.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності, зокрема у вигляді збитків, можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є обєктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди (збитків) у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний звязок між протиправними діями відповідача та шкодою.

Позивач довів всі складові правопорушення.

У даній ситуації позивачем, зокрема, доведено факт наявності шкоди, протиправну поведінку юридичної особи - відповідача у справі, як заподіювача шкоди.

Як наслідок присутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою підприємства заподіювача.

Відповідно доведена і вина відповідача.

Суд визнав доведеними, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, всі складові настання відповідальності, тобто наявності складу правопорушення, а саме: наявність збитків (шкоди); протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між збитками (шкодою) та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача збитків (шкоди).

Відповідач доказів сплати збитків не надав.

Суд дійшов висновку щодо настання відповідальності за завдання шкоди позивачу в частині, заявленій до стягнення, в сумі 8179 грн. 92 коп.

2. Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат мотивовано неналежним виконанням господарського зобовязання відповідачем у вигляді судових витрат, присуджених до стягнення з ДП «Вугілля України»у справі № 1/190, в сумі 338 грн. 00 коп. (державне мито 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп.) не підлягають задоволенню з наступних підстав. Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

Як вже зазначалося, у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що понесені ним при розгляді господарським судом міста Києва справи № 1/190 судові витрати мають бути стягнуті з відповідача у даній справі як збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Разом з тим, між вказаними у позові діями відповідача та наслідками у вигляді витрат, понесених при розгляді іншої справи, відсутній безпосередній причинний зв'язок, натомість, за цих обставин такі наслідки як судові витрати, понесені під час розгляду іншої справи, є наслідком невиконання самим позивачем свого цивільного обов'язку щодо відшкодування збитків, оскільки у разі його добровільного виконання з позивача не було б стягнуто спірну суму.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2011 по справі № 17/197 та від 02.03.2011 по справі № 17/113.

Повернення цих судових витрат не передбачено умовами договору № 11-07/2-ЕН від 01.03.2007. Не доведено позивачем і всіх складових позадоговірної (деліктної) шкоди.

Таким, чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення судових витрат, сплачених ним по справі № 1/190, є необґрунтованими.

3. В частині відшкодування залізничного тарифу в сумі 12072 грн. 00 коп. слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.5 договору ДП «Вугілля України»оплатило вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля у вагонах №№ 67884353, 65286767. 60702743, 6002, 67894139. 67661165, 67675512, 66793621, 65555963. 66775917, 67002386. залізницею від станції вантажовідправника до станції вантажоотримувача (від станції Мануіловка до станції Електрична) грошовими коштами у розмірі 12072 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується залізничними накладними №№ 49393166, 49393167, 49393168, 49393173, 49393174, 49393175, 49393176, 49393177, 49393178, 49393179, 49393180 та переліками ТЕХПД№304 від 18.04.2007.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 19.04.2007 № 19-04-07/3, де він вимагав сплатити залізничний тариф за перевезення вантажу від вінтажвідправника до вантажоотримувача в сумі 12072 грн. 00 коп.

Відповідач листом від 25.04.2007 № 15-300 (т. 2, а.с. 7) визнав вказану претензію у повному обсязі та сплатив вказані грошові кошти в сумі 12072 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 07.07.2009 (т. 2, а.с. 5). В призначенні платежу вказано, зокрема, «згідно листа № 15/215 від 02.07.2009»(т. 2, а.с. 1), за яким відповідач просив позивача зі сплачених 23705 грн. 75 коп. для відшкодування витрат по визнаним претензіям, зокрема, суму в 12072 грн. 00 коп. віднести в оплату за претензією від 19.04.2007 № 19-04-07/3 по договору від 01.03.2007 № 11-07/2-ЕН Виходячи з наданих документів слідує, що на день подачі позову не існувало боргу за вказаною претензією у звязку зі сплатою відповідачем вказаної суми. Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем надано докази виконання станом на день подачі позову до суду зобовязань зі сплати заявлених позивачем 12072 грн. 00 коп..

Належних доказів, що могли б спростувати виконання відповідачем своїх обовязків, позивачем не надано.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню збитки у сумі 8 179 грн. 92 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у складі: 81 грн. 80 коп. державного мита, а також 93 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Держаного підприємства «Вугілля України»до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»про стягнення 20 589 грн. 92 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання», м. Луганськ, вул. Лермонтова, б.1 «В», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26410511 на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32709929, збитки у сумі 8 179 грн. 92 коп. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 06.10.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.10.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко