Рішення № 19890659, 29.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р. Справа № 12/190-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Сведбанк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ 7»

про звернення стягнення на заставлене майно

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №336 від 01.07.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ 7»(далі відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 21 жовтня 2005 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (далі кредитор), правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «ЕКО-ДІМ»(далі боржник) був укладений кредитний договір №406 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобовязувався відкрити боржнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надавати відповідачу кредит у доларах США, а боржник зобовязувався кошти, отримані в кредит, повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Крім цього, 21 жовтня 2005 року між кредитором та відповідачем був укладений іпотечний договір №406/ІП-1 (далі іпотечний договір), згідно з умовами якого відповідач, як майновий поручитель, у забезпечення зобовязань боржника, що випливають з кредитного договору, зобовязувався передати в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 9,2514 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 25,2020 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельну ділянку, загальною площею 25,2995 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі предмет іпотеки), а кредитор зобовязувався прийняти предмет іпотеки.

Відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з кредитним договором, не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив звернути стягнення на заставлене майно, що належить на праві власності відповідачу, шляхом проведення прилюдних торгів, а також задовольнити вимоги позивача щодо стягнення основного боргу (кредиту) в розмірі 2768000,00 дол. США, відсотків за користування кредитом у сумі 918652,88 дол. США, 228661, 71 грн. комісії, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 222531,26 дол. США, пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у сумі 85232,58 дол. США та 26646,37 грн. пені за несвоєчасну оплату комісії з вартості реалізованого майна.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2011 року, справу призначено до розгляду 18.10.2011 року.

10 жовтня 2011 року представник відповідача направив на адресу суду зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним, яка була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом. Представника відповідача за первісним позовом (далі відповідач) було зобовязано надати документи, що підтверджують здійснення оплати судових витрат, у звязку із зверненням до суду з зустрічним позовом.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог, відповідач пояснив, що оскільки зобовязання за кредитним договором виражене в іноземній валюті, то кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства, а отже підлягає визнанню недійсним.

18 жовтня 2011 року представник позивача за первісним позовом (далі позивач) у судовому засіданні первісний позов підтримала, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача направив на адресу суду телеграму, просив відкласти розгляд справи.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського кодексу України, було відкладено на 25.10.2011 року, представника відповідача повторно зобовязано надати документи, що підтверджують здійснення оплати судових витрат.

07 листопада 2011 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, в прийнятті якої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 було відмовлено.

25 жовтня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю зявитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.

25 жовтня 2011 року представники сторін у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.11.2011 року, представника відповідача повторно було зобовязано надати документи, що підтверджують здійснення оплати судових витрат, у звязку із зверненням до суду з зустрічним позовом.

29 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні первісний позов підтримала, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно з п. п. 3), 3-1) ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірах, а також сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору (п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що представником відповідача документів, що підтверджують здійснення оплати судових витрат, у звязку із зверненням до суду з зустрічним позовом, суду не надано, то зустрічна позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

21 жовтня 2005 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК»(далі кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «ЕКО-ДІМ»(далі боржник) був укладений кредитний договір №406 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобовязувався відкрити боржнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надавати відповідачу кредит у доларах США, а боржник зобовязувався кошти, отримані в кредит, повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(далі позивач) є правонаступником закритого акціонерного товариства «ТАС-ІНВЕСТБАНК».

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1000000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк дії кредитної лінії: з 21 жовтня 2005 року по 19 жовтня 2008 року включно.

03 квітня 2006 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1260000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

24 липня 2006 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №3 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2868000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

17 вересня 2009 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №16 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого строк дії кредитної лінії: з 21 жовтня 2005 року по 19 червня 2012 року включно.

Кредитор свої зобовязання за кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальними валютними ордерами за період з 16.02.2006 року до 06.08.2007 року.

Відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з кредитним договором, не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив звернути стягнення на заставлене майно, що належить на праві власності відповідачу, шляхом проведення прилюдних торгів, а також задовольнити вимоги позивача щодо стягнення основного боргу (кредиту) в розмірі 2768000,00 дол. США, відсотків за користування кредитом у сумі 918652,88 дол. США, 228661, 71 грн. комісії, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 222531,26 дол. США, пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у сумі 85232,58 дол. США та 26646,37 грн. пені за несвоєчасну оплату комісії з вартості реалізованого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання боржником умов договору, а боржник зобовязаний повернути кредитору одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, зокрема у випадку, якщо боржник два і більше разів порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п. 4.1 та 4.2 договору (8.1.1 кредитного договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, кошти кредиту, одержані боржником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на позичковий рахунок (пункт 2.1.1 договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 2768000,00 дол. США обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у сумі 918652,88 дол. США, 228661, 71 грн. комісії, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 222531,26 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у сумі 85232,58 дол. США та 26646,37 грн. пені за несвоєчасну оплату комісії.

Частиною 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 15 відсотків річних.

04 березня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №7 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 19.10.2008 року 14,5 відсотків річних.

10 жовтня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №11 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року 14,5 відсотків річних, на період з 01.10.2008 року по 28.02.2009 року 16 відсотків річних, на період з 01.03.2009 року по дату повного погашення кредиту 14,5 відсотків річних.

19 грудня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №13 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року включно 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року включно 14,5 відсотків річних, на період з 01.10.2008 року по 19.12.2008 року включно 16 відсотків річних, на період з 20.12.2008 року по дату повного погашення кредиту 14,5 відсотків річних.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 918652,88 дол. США є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що боржник сплачує кредитору на підставі рахунків банку:

7.4.1. комісію за відкриття позичкового рахунку у розмірі 140,00 грн. без ПДВ протягом 3-х робочих (банківських) днів з дати виставлення кредитором рахунку на рахунок №61110903900101, МФО 320650.

7.4.2. комісію за відкриття кредитної лінії і управляння кредитною лінією у розмірі 1% від розміру чергового траншу за кредитною лінією, що сплачується без ПДВ у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу на рахунок №61113903901107, МФО 320650 протягом трьох робочих (банківських) днів з дати виставлення кредитором рахунку. Рахунки виставляються кредитором у звязку із здійсненням кредитором кожного платежу по кредитній лінії, виходячи із суми платежу, до першого повного використання ліміту заборгованості за кредитною лінією.

7.4.3. інші комісії, що передбачені тарифами, затвердженими кредитором (додаток №2 до договору), або визначені кредитором в межах цих тарифів, на підставі рахунків кредитор, у разі внесення змін до договору протягом його дії.

Разом з тим, позивач не надав суду рахунки, що були надані ним боржнику для оплати комісії, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 228661, 71 грн. комісії та 26646,37 грн. пені за несвоєчасну оплату комісії є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 222531,26 дол. США та пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у сумі 85232,58 дол. США.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу.

Розмір пені за прострочення повернення кредиту, враховуючи період заборгованості з 01.10.2009 року до 01.04.2010 року, суму боргу, що у цей період становила 25000,00 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 2569,52 дол. США, які підлягають стягненню.

Суд вважає, що розмір пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, враховуючи період заборгованості з:

06.01.2009 року до 13.01.2009 року, борг у розмірі 36752,89 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 12,0% (Постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), складає 193,33 дол. США;

14.01.2009 року до 05.03.2009 року, борг у розмірі 39 752,89 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 12,0% (Постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), складає 1333,08 дол. США;

06.03.2009 року до 06.04.2009 року, борг у розмірі 70969,79 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 12,0% (Постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), складає 1493,28 дол. США;

07.04.2009 року 14.06.2009 року, борг у розмірі 102186,69 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 12,0% (Постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), складає 4636,20 дол. США;

15.06.2009 року до 06.07.2009 року, борг у розмірі 133403,59 дол. США, облікову ставку Національного банку України, що становила 11,0% (Постанова НБУ від 12.06.2009р. №343), складає 1768,97 дол. США.,

разом 9424,86 дол. США, які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно шляхом проведення прилюдних торгів.

21 жовтня 2005 року між кредитором та відповідачем був укладений іпотечний договір №406/ІП-1 (далі іпотечний договір), згідно з умовами якого відповідач, як майновий поручитель, на забезпечення зобовязань боржника, що випливають з кредитного договору №406 від 21.10.2005 року, зобовязувався передати в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 9,2514 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 25,2020 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельну ділянку, загальною площею 25,2995 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі предмет іпотеки), а кредитор зобовязувався прийняти предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що кредитор набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку»та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобовязання боржником за кредитним договором ці зобовязання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк процентів за користування кредитом; та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафу, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору, зазначених в розділі 8 кредитного договору випадках кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобовязань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем кредитним договором, без додержання будь-якої черговості.

16 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача та боржника лист з вимогою оплатити заборгованість за кредитним договором та попередженням про те, що позивач звернеться до суду з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки, проте відповіді на претензію не отримав.

Так, суд вважає задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на майно обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 346, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 575, ст. 572, ч. ч. 1, 2 ст. 589, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ 7»про звернення стягнення на заставлене майно шляхом проведення прилюдних торгів задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ 7»(Київська обл., Макарівський р-н, с. Копилів, вул. Жовтнева, буд. 86, код 33466563) на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, код 19356840) заборгованість за кредитом у розмірі 2768 000,00 дол. США (два мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч дол. 00 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 22115489,60 грн. (двадцять два мільйони сто п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят девять грн. 60 коп.); відсотки за користування кредитом у сумі 918652,88 дол. США (девятсот вісімнадцять тисяч шістсот пятдесят два дол. 88 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 7339760,92 грн. (сім мільйонів триста тридцять девять тисяч сімсот шістдесят грн. 92 коп.); 2569,52 дол. США (дві тисячі пятсот шістдесят девять дол. 52 центи), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 20529,69 грн. (двадцять тисяч пятсот двадцять девять грн. 69 коп.) пені за прострочення повернення кредиту; 9424,86 дол. США (девять тисяч чотириста двадцять чотири дол. 86 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 75301,80 грн. (сімдесят пять тисяч триста одна грн. 80 коп.) пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 9,2514 га, кадастровий номер 3222783200:05:003:0020, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 25,2020 га, кадастровий номер 3222783201:01:027:0073, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельну ділянку, загальною площею 25,2995 га, кадастровий номер 3222783201:01:027:0072, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ 7»(Київська обл., Макарівський р-н, с. Копилів, вул. Жовтнева, буд. 86, код 33466563) на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, код 19356840) 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.12.2011 року.