Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" грудня 2011 р. Справа № 7/169-7/123-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», м. Київ,
доПриватного підприємства «Формула Безпеки», Київська область, м. Вишневе,
простягнення 31315,04грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №196-2264/КР від 04.05.2011року
від відповідача: не зявились
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
30.05.2011року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі позивач) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Формула Безпеки»(далі відповідач) про стягнення 31315,04грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу №001007/09 від 02.03.2009року, а саме щодо проведення своєчасної та повної оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів за період з березня 2009року по травень 2011року, а тому просить суд стягнути з відповідача 22548,56грн. основного боргу, 1892,00грн. пені, 3382,28грн. штрафу, 2681,45грн. інфляційних втрат та 810,75грн. 3% річних, а всього 31315,04грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2011року було порушено провадження у справі №7/169 та призначено її розгляд на 23.06.2011року.
У звязку з неявкою у судове засідання 23.06.2011року представників відповідача розгляд справи було відкладено на 15.08.2011року, яке в подальшому у звязку з перебуванням судді на лікарняному було перенесено на 25.08.2011року.
Встановивши, що місцезнаходженням відповідача є м. Вишневе Київської області, ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2011року на підставі ч. 2 ст. 15 ГПК України матеріали справи були надіслані господарському суду Київської області за встановленою підсудністю.
Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу №7/169 передано до розгляду судді В.М.Антоновій.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2011року справу №7/169 прийнято до свого провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно справі №7/169-7/123-11 та призначено її розгляд на 13.10.2011року.
Враховуючи неявку у судове засідання 13.10.2011року представників відповідача, який згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 10.11.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2011року на підставі клопотання позивача та згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі на пятнадцять днів з 21.11.2011року по 05.12.2011року та у звязку з повторною неявкою представників відповідача розгляд справи відкладено на 01.12.2011року.
У судовому засіданні 01.12.2011року представник позивача у справі надав витребувані ухвалою суду від 10.11.2011року документи та підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві
У судове засідання 01.12.2011року відповідач у справі, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, втретє не зявився. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та за відсутності відзиву на позовну заяву, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 01.12.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
Товариству з обмеженою відповідальністю «Порив»згідно протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 03.05.2007року №1 на підставі заявки №15432 від 01.09.2006року було надано Дозвіл №13863-07 на розміщення обєкта зовнішньої реклами, а саме рекламної вивіски, напис на будинку (будівлі), споруді заг. пл. 5,86 кв.м., за адресою вул.Старовкзальна 13/146 Шевченківського району м. Києва.
Строк дії Дозволу встановлювався з 03.05.2007року по 01.01.2012року.
13.02.2009року між ТОВ «Порив»та ПП «Формула Безпеки»було укладено договір купівлі-продажу №02-13, згідно п. 1.1 якого ТОВ «Порив»передав у власність ПП «Формула Безпеки», а останній прийняв й оплатив рекламний засіб (вивіска на фасаді будинку №13/146 по вул. Старовокзальній у Шевченківському районі м.Києва).
У звязку з укладанням вищезазначеного договору Приватне підприємство «Формула Безпеки»звернулось до Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з заявою вих. №18 від 16.02.2009року, яка зареєстрована за вх. №1463/ГУ від 27.02.2011року, про переоформлення за взаємною згодою сторін на Приватне підприємство «Формула безпека»Дозволу №13863-07 на розміщення обєкта зовнішньої реклами, який був виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Порив».
06.05.2009року за переоформлення Дозволу №13863-07 ПП «Формула Безпеки»оплатило Комунальному підприємству «Київреклама»грошові кошти в сумі 107,84грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача.
В подальшому Приватному підприємству «Формула Безпека»був виданий дозвіл №13863-07-П-1 на розміщення обєкта зовнішньої реклами, а саме рекламної вивіски, напис на будинку (будівлі), споруді заг. пл. 5,86 кв.м., за адресою вул.Старовкзальна 13/146 Шевченківського району м. Києва.
Термін дії Дозволу встановлювався з 03.05.2007року по 01.01.2012року.
02.03.2009року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (робочий орган за договором), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство за договором, позивач у справі) та ПП «Формула Безпека»(розповсюджувач зовнішньої реклами за договором, відповідач у справі) був укладений договір №001007/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі договір).
Відповідно до п. 2.1. договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його користування.
Місце для розміщення рекламного засобу зазначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невідємною частиною (п.2.2. договору).
Пунктами 3.4.1-.3.4.2. договору визначено, що підприємство зобовязується до 20 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу у відповідності до умов цього договору. До 5 числа наступного після звітного місяця надати Акт приймання-передачі наданих послуг.
За порушення умов цього договору, згідно п. 3.3.2., підприємством має право нараховувати та вимагати від розповсюджувача зовнішньої реклами сплати штрафних санкцій в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.
Відповідно п. 3.6.3. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязується отримати Акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт приймання-передачі підприємству. Якщо розповсюджувач протягом вказаного періоду не поверне підписаний Акт, то вважається, що послуги надані належним чином.
Сторонами, п.4.1. договору, погоджено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламного засобу, та коригуючи коефіцієнтів. Базова плата вказується в Додаткових угодах до цього договору.
Як передбачено п.п. 4.3, 4.5 договору, розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства. Плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Обєднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунків-фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством.
Договір відповідно до п. 8.1., набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу.
Згідно п. 1 Додаткової угоди №1 від 02.03.2009року до договору, робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем за адресою: Шевченківський район, вул. Старовокзальна, 13/146 з визначеною базовою платою у розмірі 878,40грн. без ПДВ з кінцевою датою дії 01.01.2012року.
Господарським судом встановлено, що згідно умов договору за період користування відповідачем місцем для розміщення зовнішньої реклами з березня 2009року по травень 2011року, Приватне підприємство «Формула Безпеки»повинно було оплатити плату за користування місцем для розміщення рекламного засобу у розмірі 22548,56грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, виставлених позивачем згідно умов укладеного договору.
Жодних доказів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок) на підтвердження проведених відповідачем оплат за користування місцем для розміщення рекламного засобу у період з березня 2009року по травень 2011року сторонами суду не надано.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за користування місцем для розміщення рекламного засобу становить 22548,56грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем, останній зобовязання щодо проведення оплати за користування місцем для розміщення рекламного засобу належним чином не виконав, і його заборгованість перед позивачем становить 22548,56грн., відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22548,56грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1892,00грн. пені, нараховану позивачем за період з 26.03.2009року по 31.05.2011року окремо на кожну суму оплати у відповідному місяці, яка встановлена договором, за користування місцем для розміщення рекламного засобу та 3382,28грн. штрафу за прострочку оплати (понад один місяць) належного до сплати платежу.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 7.4.-7.5. договору передбачено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.
При цьому, щодо заявлення позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд вважає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.
Господарський суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобовязань як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та відповідно передбачений сторонами у п. 7.4. договору.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відтак правомірно передбачено сторонами у п. 7.5. договору.
Відповідно до п. 10 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань»від 29.04.1994року №02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобовязаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що зміст пункту 5.2. договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції та встановлює відповідальність в даному випадку покупця у вигляді сплати штрафу і пені за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що пеня та штраф єформами неустойки (ст. 549 ЦК України), а згідно ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, і не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Умови укладеного сторонами договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді (застосування двох санкцій даної відповідальності) сплати неустойки пені та штрафу.
З урахуванням наведеного, господарський суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобовязання і таке застосування чинному законодавству не суперечить.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2011року у справі №5019/976/11.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1892,00грн. та штрафу у сумі 3382,28грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2681,45грн. та 3 % річних у розмірі 810,75грн.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд вважає, що вони є арифметично правильними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2681,45грн. інфляційних втрат та 810,75грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем, проте доказів оплати суми боргу не надав.
За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 31315,04грн., з яких 22548,56грн. сума основного боргу, 1892,00грн. пеня, 3382,28грн. штраф, 2681,45грн. інфляційні втрати та 810,75грн. три відсотки річних.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Формула Безпеки»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 35523785) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 22 548 (двадцять дві тисячі пятсот сорок вісім) грн. 56 коп. основного боргу, 1 892 (одну тисячу вісімсот девяносто дві)грн. 00коп. пені, 3 382 (три тисячі триста вісімдесят дві)грн. 28коп. штрафу, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну)грн. 45коп. інфляційних втрат, 810 (вісімсот десять)грн. 75коп. 3% річних та судові витрати: 313(триста тринадцять)грн.15коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В. М. Антонова
Повне рішення складено 06.12.2011року
Судове рішення № 19890502, Господарський суд Київської області було прийнято 01.12.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 7/169-7/123-11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: