Рішення № 19890304, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 25/132-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОМІН Україна”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “АГРОФІРМА “БОГДАНІВКА”, с. Богданівка, Броварський район, Київська область

про стягнення 16811,33грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 31.10.2011;

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОМІН Україна” (далі позивач) до Дочірнього підприємства “АГРОФІРМА “БОГДАНІВКА” (далі відповідач) про стягнення 16811,33грн., з яких: 10740,00грн. основний борг, 4934,12грн. інфляційні втрати, 932,41грн. 3% річних та 244,80грн.штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 20.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.11.2011.

У судове засідання 03.11.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 22.11.2011.

У судовому засіданні 22.11.2011 представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог від 22.11.2011, якою він у порядку статті22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат, у звязку зі здійсненням позивачем перерахунку їх розміру.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову 15 236,19грн., яка складається з: 10740,00грн. основного боргу, 3318,98грн. інфляційних втрат, 932,41грн. 3% річних та 244,80 грн. штрафу, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року».

Представник відповідача у судове засідання 22.11.2011 не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з пунктом 3.6. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом, у свою чергу, було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 02.10.2008 №0051 (далі Договір), відповідно до умов якого, постачальник позивач зобовязується в порядку та на умовах, визначених Договором передати у власність покупця відповідача відповідно до замовлень останнього кормові добавки (далі товар), в асортименті, кількості та за ціною згідно з специфікаціями додатками, що є невідємною частиною Договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені Договором (розділ 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору одночасно з поставкою товару постачальник надає покупцеві наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, сертифікат якості, рахунок на оплату на партію товару із зазначенням її вартості відповідно до специфікації.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику вартість товару, в порядку та у строки, визначені в статті 4 Договору.

Згідно з пунктом 4.5. Договору покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку-фактури у розмірі 100% вартості товару не пізніше 14календарних днів з дати поставки.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару в пункті поставки та дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної (пункт 5.2. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору факт поставки товару підтверджується транспортною накладною та/або подібним документом, підписаним уповноваженими представниками сторін, із зазначенням видів, кількості та вартості товару відповідно до специфікації, поставленого за відповідним відвантаженням.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі грубого порушення умов даного Договору, сторона, що допустила таке порушення, повинна сплатити штраф у розмірі 2% від суми поставки, при здійсненні якої було вчинено таке порушення, та у строк, що не перевищує пяти робочих днів, з дня виникнення такого порушення.

Договір набирає чинності на дату, що зазначена першою на першій сторінці Договору і діє до закінчення 10 календарних днів з моменту одержання будь-якою стороною письмового повідомлення іншої сторони про істотне порушення умов Договору, але не довше ніж 1 календарний рік з дати набирання чинності (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 02.10.2008 № 282 на суму 1848,00грн., від 09.10.2008 № 290 на суму 1848,00грн., від 22.10.2008 № 308 на суму 1848,00грн., від 29.10.2008 №317 на суму 3000,00грн., від 30.10.2008 № 319 на суму 1848,00грн., від07.11.2008 № 330 на суму 3696,00грн. та від 01.12.2008 № 372 на суму 1848,00грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 15936,00 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 5196,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль»від24.10.2008, від10.11.2008 та від 02.04.2009, які завірені уповноваженою особою банківської установи, вказані виписки долучені до матеріалів справи. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 10740,00грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

У якості письмового доказу того, що відповідач не перераховував на рахунок позивача кошти за поставлений товар, судом взято до уваги банківську довідку від09.11.2011 №СН-000-119/12/1158, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 01.10.2008 по 02.11.2011 на рахунок останнього кошти від відповідача надходили у розмірі 5196,00 грн., що було підтверджено позивачем у вищевказаних банківських виписках. Оригінал довідки долучений до матеріалів справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої грошові зобовязання за Договором частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 10740,00грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2008 року по жовтень 2011 року в розмірі (з урахуванням зменшення) 3 318,98грн. та 3% річних з 05.11.2008 по 12.10.2011 в розмірі 932,41грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат (а.с. 30, Т.1) та 3%річних (а.с. 31, Т.1) відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача штраф в розмірі 2% від суми поставки, який за розрахунком позивача складає 244,80 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки Договір між сторонами скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу (а.с. 32, Т.1) в розмірі 244,80грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства, положенням укладеного між сторонами Договору та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10740,00 грн. основного боргу, 3318,98грн. інфляційних втрат, 932,41грн. 3% річних та 244,80грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду від04.03.1998 №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається, відшкодування решти витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “АГРОФІРМА “БОГДАНІВКА” (07433, Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 30280733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОМІН Україна” (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 6/1, офіс 285, код ЄДРПОУ 34613055) 10740 (десять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 3318 (три тисячі триста вісімнадцять)грн. 98 коп. інфляційних втрат, 932 (девятсот тридцять дві)грн. 41 коп. 3% річних, 244 (двісті сорок чотири) грн. 80 коп. штрафу, 152 (сто пятдесят дві) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 28.11.2011.