Рішення № 19890229, 29.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р. Справа № 10/154-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/154-11

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Віто Груп»,

м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю науково- виробниче підприємство «Будтехносервіс», м. Вишгород

простягнення 108002,74 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність б/н від 20.10.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 19.04.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віто Груп»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс»(далі-відповідач) про стягнення 108002,74 грн., з яких 100000,00 грн. заборгованість, яка утворилась, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті отриманого товару, 2802,72 грн. 3 % річних та 5200,00 грн. інфляційні втрати, нараховані у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань.

Ухвалою суду від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі № 10/154-11 та призначено її до розгляду.

В судових засіданнях 01.11.2011 р. та 15.11.2011 р. судом оголошувались перерви, про що належним чином було повідомлено представників сторін.

Присутнім в судових засіданнях 01.11.2011 р., 15.11.2011 р. та 29.11.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судових засіданнях 01.11.2011 р. та 15.11.2011 р. представник позивача клопотав про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору мирним шляхом, а в судовому засіданні 29.11.2011 р. останнім наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Крім того, на додаток до відзиву, відповідачем надано платіжне доручення № 2293 від 25.11.2011 р., як доказ часткової оплати заборгованості.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, на підставі видаткової накладної № 105 від 25.10.2010 р., копія якої наявна в матеріалах справи, передано відповідачу товар, а саме: фанкойл з високим напором НР-54-2Т (2-х трубний) та антистратифікатор Economizer DNS 550/4, всього на загальну суму 169113,60 грн.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару останнім надані податкові накладні № 134 від 21.10.2010 р. та № 137 від 25.10.2010 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість згідно з вищезазначеної видаткової накладної.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей № 1974 від 21.10.2010 р., на імя ОСОБА_3 (копія довіреності міститься в матеріалах справи).

Для здійснення відповідачем оплати отриманого товару позивачем виставлено рахунок на оплату № 194 від 18.10.2010 р. на суму 169113,60 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобовязань, вартість товару, переданого позивачем на підставі видаткової накладної № 105 від 25.10.2010 р., сплачена відповідачем лише частково - в сумі 69113,60 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення № 45 від 21.10.2010 р. на суму 25000,00 грн. та № 5402 від 27.12.2010 р. - 44113,60 грн., вартість товару в сумі 100000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У звязку із неналежним виконання відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати вартості товару, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 22-08/11 від 22.08.2011 р., надіслання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість.

Проте, відповідач відповіді на претензію-вимогу не надав, повну оплату вартості отриманого товару не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження у справі відповідач частково задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар 20000,00 грн., про що свідчить надане до матеріалів справи платіжне доручення № 2293 від 25.11.2011 р., а отже, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині стягнення 80000,00 грн. заборгованості вимога позивача визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2802,74 грн., нарахованих за період з 25.10.2010 р. по 30.09.2011 р. та 5200,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період листопад 2010 р. - серпень 2011 р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поданого позивачем як доказ направлення вимоги № 22-08/11 від 22.08.2011 р., вбачається, що остання подана до відділу звязку 07.09.2011 р., а отже перебіг строку для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має бути розпочато через сім днів, тобто з 15.09.2011 р., а отже і нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат має здійснюватися з 15.07.2011 р.

Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом від суми заборгованості, яка існувала за період нарахування 3 % річних, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 131,51 грн., нарахованих за період з 15.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

100000,00 х 3 / 100 / 365 х 16 = 131,51 грн.

100000,00 - заборгованість в період нарахування 3 %.

16 - кількість днів прострочки (у межах, заявленого періоду).

Щодо нарахування інфляційних втрат, то відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та встановлено наступне.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Отже, оскільки судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат повинно бути здійснено за період з 15.09.2011 р. (початок перебігу для нарахування інфляційних втрат) по 30.09.2011 р. (в межах заявлено позивачем періоду), тобто прострочка платежу становить менше місячного періоду, що в свою чергу не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5200,00 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенню позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в припиненій частині провадження на відповідача, оскільки часткове задоволення майнових вимог здійснено відповідачем після порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене вище, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехносервіс»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7; код 20589354) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віто Груп»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 24; код 35895180) 80000,00 грн. заборгованості, 131,51 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 1001,12 грн. державного мита та 218,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення 20000,00 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 06.12.2011 р.