Рішення № 19889167, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/30628.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»

ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»

Простягнення 6931, 14 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 20.04.2011 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6931, 14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/21-04/01 від 21.04.2010 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед»внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.05.2010 р. на вул. Воронцова в м. Дніпропетровську, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власниці автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1. Винним у скоєнні вищевказаного ДТП визнано ОСОБА_3, яка під час скоєння ДТП керувала автомобілем «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2. Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/306 та призначено її розгляд на 09.11.2011 р., зобовязано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2011 р. повідомив, що через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 28.10.2011 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2011 р.

Також представником позивача було надано суду клопотання про витребування у Моторного транспортного (страхового) бюро України інформації щодо того, яким страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «Daewoo», державний номер НОМЕР_2; тип полісу та строк його дії; ліміт відповідальності страховика за вказаним полісом та розмір франшизи за полісом.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, його задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.10.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 17.10.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 06.10.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 09.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 28.11.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду документи у справі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 21.11.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0190650 від 28.10.2009 р., яке суд задовольнив та залучив даний поліс до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2010 р. на вул. Воронцова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, та «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, перед початком зміни напряму руху ліворуч не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, чим порушила п. 10.1. Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка про дорожньо-транспортну пригоду, видана Відділенням по оформленню ДТП та дізнання ВДАІ з ОАТ м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1537/10, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1537/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Акціонерним страховим товариством закритого типу «Дніпроінмед»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/21-04/01 від 21.04.2010 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, замовив у ФП ОСОБА_4 проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідження було проведено оцінювачем Рубель П.А., який має кваліфікацію аварійного комісара (свідоцтво № НОМЕР_3 від 27.07.2008 р.), кваліфікацію оцінювача (свідоцтво НОМЕР_4 від 04.03.2006 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_5 від 12.06.2006 р.). У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 0605 від 03.06.2010 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марк«Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, складає 8366, 74 грн.

У відповідності до рахунку ТОВ «Ніко-Дніпропетровськ»на оплату вартості ремонту заподіяних пошкоджень № 273 від 03.06.2010 р., вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 7441, 14 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 10.06.2010 р. вищезазначеного звіту та рахунку СТО позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/21-04/01 від 21.04.2010 р. та складено страховий акт № 87/10 від 10.06.2010 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування становить 7441, 14 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/21-04/01 від 21.04.2010 р. належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 1742 від 14.06.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 7441, 14 грн. Алтуховій І.В.

Враховуючи те, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1537/10 ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті її зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ««Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/0190650.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/21-04/01 від 21.04.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.05.2010 р. на вул. Воронцова в м. Дніпропетровську, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власниці автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6931, 14 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що особою, відповідальною за шкоду, завдану ОСОБА_2 власниці автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС».

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7441, 14 грн.

Проте відповідачем зазначена претензія була залишена без належного реагування, сума страхового відшкодування в порядку регресу ним сплачена не була.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0190650 передбачена нульова франшиза, ліміт цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за даним полісом 25500, 00 грн.

Враховуючи те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 розмірі 7441, 14 грн., у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування в порядку регресу, яка має бути стягнена з відповідача, становить 7441, 14 грн.

Проте позивач при розрахунку позовних вимог визначив, що сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 6931, 14 грн., оскільки ним було віднято із суми 7441, 14 грн. франшизу в розмірі 510, 00 грн., хоча полісом № ВЕ/0190650 передбачена нульова франшиза.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яку відповідач має сплатити в порядку регресу, є більшою, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6931, 14 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6931, 14 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (просп. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 307, м. Київ, 49005, ідентифікаційний код 21870998) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 931 (шість тисяч девятсот тридцять одну) грн. 14 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

05.12.2011 р.