Рішення № 19888861, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/28129.11.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Пантера»

Про стягнення 29142,15 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 878 від 26.10.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Пантера»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 633/юр від 07.10.11. в розмірі 29142,15 грн., а саме: основний борг - 28423,49 грн.; штраф у розмірі 0,5 % - 142,11 грн.; 3 % річних 165,86 грн.; індекс інфляції 59, 95 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.11. порушено провадження у справі № 30/281; розгляд справи призначено на 11.10.11. о 11-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.11. розгляд даної справи було відкладено на 03.11.11. о 11-50.

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 11.10.11. по справі № 30/281.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.11. повторно не зявився, вимог попередніх ухвал суду у справі № 30/281 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.11. розгляд справи № 30/281 було відкладено на 15.11.11. о 09-40; повторно витребувані від позивача докази, які є необхідними для вирішення спору по суті.

Позивач повторно не виконав вимоги ухвали суду від 03.11.11. по справі № 30/281.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.11. втретє не з»явився, вимог попередніх ухвал суду у справі № 30/281 не виконав, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив.

Представником позивача в судовому засіданні подане клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/281, розгляд справи відкладено на 29.11.11. о 16-00.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, викладене в прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а також позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову, які не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду (накладення арешту на майно), в звязку з чим клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 29.11.11. позивачем подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ВАТ «Коммаш»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29142,15 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.11. у справі № 30/281 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 570364 від 06.10.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/281.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.11. між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Пантера»(Орендар) укладено Договір № 633/юр оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування:

- нежитлові приміщення третього поверху адміністративного корпусу, кімнати №№ 305, 306, 307, 313, за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28;

- устаткування, інвентар та інше майно (за наявності), про що зазначається в акті приймання-передачі.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі.

На виконання умов Договору, 07.04.11. сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Згідно п. 5.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати складає 150,00 грн. за 1 кв. м на місяць, в т.ч. 20 % ПДВ. Загальний розмір орендної плати становить 15604,50 грн. на місяць.

У відповідності до п. 5.2 Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 25 числа поточного місяця при отриманні рахунку.

Згідно п. 7.1.2 Договору, Орендар зобовязався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав належним чином умови Договору в частині сплати орендних платежів, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати станом на 10.08.11. складає 28423,49 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на сплату орендних послуг за Договором оренди: № КМ-0000176 від 27.04.11. на суму 12483,60 грн., № КМ-0000184 від 04.05.11. на суму 15604,50 грн., № КМ-0000237 від 02.06.11. на суму 15604,50 грн., № КМ-0000283 від 04.07.11. на суму 9 060,66 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з квітня 2011 р. по липень 2011 р. в повному обсязі не виконав, сплативши лише за вказаний період 28704,50 грн., в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 24048,76 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24048,76 грн. суми основного боргу.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.2.1 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 350,74 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору встановлено, що у випадках прострочення по сплаті орендних та інших платежів, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від невиплаченої суми.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 350,74 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 59,95 грн. збитків від інфляції та 165,86 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми збитків від інфляції судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних в розмірі 72,46 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

Також суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідача суми збитків від інфляції, згідно розрахунку суду.

Крім того, позивач просить суд на підставі п. 8.2.2 Договору стягнути з відповідача на свою користь 142,11 грн. штрафу.

Відповідно до п. 8.2.2 Договору сторонами погоджено, що у випадках прострочення по сплаті орендних та інших платежів строком більше 15 календарних днів, відповідач сплачує додатково крім пені, штраф в розмірі 0,5 % від загальної суми орендної плати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 120,24 грн. (за розрахунком суду).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Пантера»(03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 37560153) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 14315428) 24048 (двадцять чотири тисячі сорок вісім) грн. 76 коп. основного боргу, 350 (триста пятдесят) грн. 74 коп. пені, 72 (сімдесят дві) грн. 46 коп. 3 % річних, 120 (сто двадцять) грн. 24 коп. штрафу, 245 (двісті сорок пять) грн. 92 коп. державного мита, 199 (сто девяносто девять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 06.12.11.