Рішення № 19888852, 24.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/35924.11.11 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.М.А.7»

Про стягнення 30400,09 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 52 від 11.11.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.М.А.7» про стягнення з відповідача на користь позивача 30400,09 грн. (27826,77 грн. основний борг, 485,74 грн. збитки від інфляції, 1252,77 грн. пеня, 834,80 грн. - штраф) заборгованості за Договором оренди № 4617 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.11.09.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.11. порушено провадження у справі № 30/359, розгляд справи призначено на 24.11.11. о 10-30.

23.11.11. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 38150,09 грн. (34565,09 грн. основний борг, 2034,00 грн. пеня, 514,05 грн. збитки від інфляції, 1036,95 грн. - штраф) заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.11. підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 01.11.11. про порушення провадження у справі № 30/359 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.08.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/359.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.09. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.А.М.А.7»(Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4617 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення (далі - майно), площею 96,00 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100/1, на 1-му поверсі будівлі корпусу № 31 А, що перебуває на балансі Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант»(Балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2009 р.) 4 740,54 грн.

Відповідно до п. 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3 Договору, Орендар зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 10.1 Договору передбачено, що його укладено строком на 1 рік, що діє з 24.11.09. по 24.11.10. включно.

Позивач вказує на те, що за згодою сторін його було автоматично пролонговано на 1 рік, тобто до 24.11.11.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав належним чином умови Договору, а саме: п. 5.3, п. 3.6, п. 3.7, п. 5.9 Договору.

Позивач своїм листом № 30-10/11351 від 29.08.11. звертався до відповідача щодо погашення заборгованості за Договором, яка на той час становила 24460,97 грн.

Але як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заборгованості погашено не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з грудня 2010 р. по 11.11.11. в повному обсязі не виконав, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить 34565,09 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 34565,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.7 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 2034,00 грн. - пені.

Відповідно до п. 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному у п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2034,00 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 514,05 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 514,05 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі п. 3.8 Договору стягнути з відповідача на свою користь 1036,95 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3.8 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 1036,95 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.М.А.7»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 100/1, корпус № 31 А, код ЄДРПОУ 36529662) в доход Державного бюджету України (одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, призначення платежу плата за оренду іншого державного майна) 34565 (тридцять чотири тисячі пятсот шістдесят пять) грн. 09 коп. основного боргу, 514 (пятсот чотирнадцять) грн. 05 коп. збитків від інфляції, 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 00 коп. пені, 1036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 95 коп. штрафу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.М.А.7»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 100/1, корпус № 31 А, код ЄДРПОУ 36529662) в доход Державного бюджету України 381 (триста вісімдесят одна) грн. 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 01.12.11.