Рішення № 19888830, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/37205.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»

про стягнення 31041, 52 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. №АБС РА -10-2 від 21.11.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. №б/н від 21.11.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»про стягнення 31041, 52 грн., із яких: 30270, 26 грн. заборгованість по договору №О-63/а від 11.07.2011р. та 771, 26 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.1.2011р. порушено провадження у справі № 36/372, розгляд справи було призначено на 23.11.2011р.

В судовому засіданні 23.11.2011р. оголошувалася перерва до 05.12.2011р. відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник п відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

17.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (позивач), визначеним як Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (відповідач), визначеним як Орендар, був укладений Договір №0-63/А оренди обладнання (надалі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору визначено, що Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) бере у тимчасове користування будівельну опалубку, вартістю 155098,85 грн.

Згідно п. 2.1 Договору визначено, що передача Майна в оренду здійснюється Орендодавцем (позивачем) Орендарю (відповідачу) за Актами здачі приймання на об”єкті (додаток № 2 до Договору) протягом 3 х робочих днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2 договору та внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4 договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, останній вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до закінчення терміну оренди Майна, що орендується.

У п. 4.1 Договору сторони узгодили, що термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна в оренду.

Згідно п. 8.1 Договору визначено, що після закінчення терміну оренди Орендар (відповідач) був зобовязаний протягом однієї доби повернути Майно, що орендується, на склад Орендодавця (позивача) за Актом здачі-приймання у комплектації згідно специфікації.

26 серпня 2011року між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору від 11.07.2011р.№0-63/А оренди обладнання, відповідно до якої сторони вирішили продовжити термін оренди майна, визначений в п.1.1 договору, на 18 днів з 12 серпня 2011 року по 29 серпня 2011року.

Продовжити термін оренди майна, визначеного в п.1.1 договору, на 31день з 26 серпня 2011 року по 25 вересня 2011 року.

Крім того, даною угодою сторони погодили орендну плату за термін оренди : п.1 договору в розмірі 30270, 26 грн., п. 2 угоди 24981, 86 грн.

Згідно п. 3 даної угоди відповідач в повному обсязі сплачує орендну плату визначену в п. 3 угоди, протягом 2 днів з дати підписання сторонами угоди.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату в розмірі 30270, 26 грн.

Згідно із п.7.1.2 Договору на відповідача покладався обов”язок щодо своєчасної сплати орендної плати.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з”явився, належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30270,26 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 771, 26 грн. пені за прострочку платежу.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 9.1.1 Договору визначено, що у разі порушення строків розрахунків передбачених Договором Орендар (відповідач) повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на вищенаведене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем вірно визначена до стягнення пеня у загальній сумі 771,26 грн. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобовязання за Договором вірно здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”та п. 9.1.1 Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 771,26 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 310,42 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»

(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 30859744), а у разі відсутності - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»(03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, будинок 8, корп. 59/4; ідентифікаційний код 32485297) 30270 грн. 26 коп. основного боргу, 771 грн. 26 пені, 310 грн. 42 коп. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 08.12.2011р.