Рішення № 19888594, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/43106.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_1

про стягнення суми страхового відшкодування 7 430,17 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 610-Ю від 11.10.10 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю №08-03-28/105-11 від 21.02.11 р.

від третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 06.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 7 430,17 грн.

Ухвалою суду від 24.10.11 р. (суддя Удалова О.Г.) було порушено провадження у справі № 17/431 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.11.11 р.

У звязку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному за розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 17/431 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 09.11.11 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 17/431 до свого провадження та призначила її до розгляду на 14.11.11.

У судове засідання, призначене на 14.11.11, представники Сторін з'явилися, вимоги ухвали суду виконали.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, що був залучений до матеріалів справи. У вказаному відзиві відповідач проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що транспортний засіб, який застрахований у позивача, є заставним майном, згідно з умовами договору страхування та особливими відмітками на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. З особливих відміток на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вбачається про перебування транспортного засобу в заставі у відповідності до договору кредиту/ розстрочки. В даному випадку заставодавцем виступає ОСОБА_1 а заставодержателем ТОВ "Простофінанс". Відтак за переконанням відповідача згідно з договором страхування власником пошкодженого майна виступає ТОВ "Простофінанс", а тому лише останній має право на звернення із заявою про відшкодування шкоди, завданої страховиком ОСОБА_4 до відповідача. Оскільки такої заяви від власника пошкодженого майна до відповідача, відтак у останнього не виникає обов'язку виплати страхового відшкодування. За твердженням відповідача, він не є заподіювачем шкоди, а також страховиком, який належно і в строк відповідно до законодавства України був повідомлений потерпілою стороною про настання страхового випадку для відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд, керуючись ст. 27 ГПК України, вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, розгляд справи відклав на 06.12.11.

У судове засідання 06.12.11 представники позивача та відповідача зявились, надали додаткові пояснення по суті спору, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

13.07.2010 р. між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та громадянином Цапко Олександром Вікторовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 095591-02-05-11.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

25.02.2011 р. в м. Макіївці сталася дорожньотранспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_1 під керуванням останнього та автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_4, під управлінням останнього. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування міста Макіївка та АТІ при ГУ МВС України в Донецькій області № 206 від 28.02.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_4 ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Гірницького районного суду міста Макіївка від 15.03.2011 р. у адміністративній справі № 3-611.

Згідно зі Звітом про оцінку транспортного засобу № 330 від 23.03.2011 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт», матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 12048,69 грн. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000048 від 12.03.11 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 12784,65 грн.

Відповідно до страхового акту № 1146-02 від 13.04.2011 р., пошкодження транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 25.02.2011 р. в м. Макіївці за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 7430,17 грн.

Вказана сума страхового відшкодування була виплачена позивачем на підставі страхового акту № 1146-02 від 13.04.2011 та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 28.02.11 згідно платіжного доручення № 4545 від 13.04.2011 р.

В матеріалах справи наявна інформація з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, з якої вбачається, що згідно Полісу серії ВЕ № 7118964 від 26.11.2010 р. (тип 3) між відповідачем, як страховиком, та громадянином ОСОБА_4 як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 26.11.2010 р. до 25.11.2011 р. включно, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України зобовязаний відшкодувати йому 7430,17 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 4507 від 15.07.2011 р., відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 7430,17 грн. до 15.08.11. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідно до постанови Гірницького районного суду м. Макіївки від 15.03.2011 р. у адміністративній справі № 3-611 ОСОБА_4, який в момент ДТП керував автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, який застрахований у відповідача згідно Полісу ВЕ № 7118964 від 26.11.2010 р., визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" передбачено, зокрема, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи наведені норми ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" та, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7430,17 грн. суми страхового відшкодування в порядку є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного. В матеріалах справи наявний лист вих. КС 3303/13 від 29.03.11 вигодонабувача за договором добровільного страхування наземного транспорту № 095591-02-05-11 від 13.07.10 ТОВ «ПростоФінанс», відповідно до якого вигодонабувач не заперечує проти виплати страхового відшкодування страхувальнику на ремонт пошкодженого автомобіля.

Крім того, позивачем надано суду довідку УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області № 9/11957 від 29.11.11, з якої вбачається, що автомобіль Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований за громадянином ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, наявними матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що власником майна та особою, якій було завдано шкоду та яка має право на страхове відшкодування, є ТОВ «ПростоФінанс», так само як і твердження про те, що шкода має бути відшкодована виключно винною особою, тобто ОСОБА_4

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, ідентифікаційний код 31650052) 7 430 (сім тисяч чотириста тридцять) грн 17 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 102 (сто дві) грн 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.12.2011 р.