Ухвала суду № 19888531, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 27/34929.11.11 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича

фундація»від 24.10.2011 року у справі № 0310/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2723, 78 грн.

Суддя Дідиченко М. А. Представники:

від заявника ОСОБА_2 представник за довіреністю від 26.10.2011 року;

від боржника не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.10.2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Українська правнича фундація»(третейський суддя Кушкова Н. М.) прийнято рішення по справі № 0310/11, відповідно до якого стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»2401, 31 грн. - основного боргу, 270, 18 грн. - пені, 52, 29 грн. - 3 % річних, 500, 00 грн. - реєстраційного збору та 755, 14 грн. - третейського збору.

28.10.2011 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»від 24.10.2011 року у справі № 0310/11.

Ухвалою суду від 31.10.2011 року заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 29.11.2011 року.

16.11.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»надійшли справа № 0310/11, копія Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундації»та копія свідоцтва про реєстрацію третейського суду.

Представник заявника у судовому засіданні 29.11.2011 року підтримав заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Представник боржника у судове засідання 29.11.2011 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення.

Заперечення боржника обґрунтовані наступним. Заявник подав заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду не запропонувавши ФОП ОСОБА_1 виконати рішення у добровільному порядку. Укладена між заявником та боржником третейська угода не відповідає вимогам законодавства. Розглянувши справу за відсутністю відповідача (боржника), третейський суд не врахував доводи та заперечення останнього. В порушення норм Закону України «Про третейські суди», відповідачеві не була надана можливість вибору третейського суду, відповідач не ознайомлений з його Регламентом. Відповідачеві, до того ж, не був відомий обсяг його процесуальних прав. Крім того, місце розгляду спору не зазначено у третейській угоді, та спір був розглянутий не за місцезнаходженням третейського суду, що порушує п. п. 12, 30 Закону України «Про третейські суди». Боржник також вказував на те, що рішення суду та інші процесуальні документи викладені на українській мові, тоді як відповідач не в повній мірі володіє нею, що суперечить ст. 3 Закону України «Про мови в Українській РСР». Також, спір розглядався не за місцем проживання (перебування) однієї із сторін та не за місцем укладання, виконання чи порушення укладеного між сторонами договору, який містить третейську угоду.

Суд не приймає зазначені заперечення боржника із наступних підстав.

Згідно ст. 55 Закону України «Про третейські суди»(надалі - Закон), рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Так, оскільки в рішенні третейського суду не встановлений строк його виконання, боржникові належало виконати його негайно, тобто у заявника відсутній обовязок пропонувати боржникові виконати рішення третейського суду.

Щодо невідповідності третейської угоди вимогам законодавства та не встановлення сторонами в третейській угоді конкретного місця розгляду спору, суд зазначає, що статтею 12 Закону встановлені види і форма третейської угоди. Так, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Дослідивши зміст укладеної між сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження (п. 11.2) в договорі поставки № R-338 від 06.12.2010 року судом встановлено, що при укладанні третейської угоди сторонами додержані всі, передбачені ст. 12 Закону вимоги, тому доводи боржника є безпідставними. Також, як вбачається зі змісту частини 5 статті 12 Закону, серед обовязкових відомостей, які має містити третейська угода, відсутнє встановлення сторонами конкретного місця розгляду спору. Крім того суд зазначає, що визнання недійсною укладеної між сторонами третейської угоди не є предметом спору у даній справі.

Суд також наголошує, що твердження боржника про те, що останньому не була надана можливість вибору третейського суду є хибними, оскільки, як вбачається зі змісту п. 11.2 договору поставки № R-338 від 06.12.2010 року (третейське застереження), сторони скористалися своїм правом на вільне обрання третейського суду, визначивши судом, який розглядатиме спори між сторонами - Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Українська правнича фундація».

Так само, заперечення ФОП ОСОБА_1 відносно того, що спір розглядався не за місцем проживання (перебування) однієї із сторін та не за місцем укладання, виконання чи порушення укладеного між сторонами договору, є безпідставними, оскільки законодавством України не передбачено підвідомчості третейського спору за такими ознаками. Поряд з цим, статтею 14 Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд, яким (правом), як було зазначено вище, заявник та боржник скористалися, укладаючи третейську угоду.

Як вбачається з заперечень боржника, останній також вважає, що розглянувши справу за відсутністю відповідача, третейський суд не врахував доводи та заперечення останнього.

Однак, статтею 41 Закону встановлено, що ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

З матеріалів третейської справи вбачається, що третейським судом на адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1, яка зазначена наявній в матеріалах третейської справи довідці з ЄДРПОУ від 18.10.2011 року, а саме: АДРЕСА_1, була направлена ухвала суду про призначення до розгляду третейської справи № 0310/11, яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1448858.

Так, належним чином повідомлений про час та місце розгляду третейської справи відповідач не був позбавлений права та можливості брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами, передбаченими регламентом третейського суду та Законом.

Відносно необізнаності боржника щодо обсягу його процесуальних прав та не ознайомлення з Регламентом третейського суду, суд вказує на таке.

Згідно ст. 10 Закону, Положення про постійно діючий третейський суд та Регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються. Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду. Положення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.

Частинами 4, 5 тієї ж статті встановлено, що порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду. Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом.

Тому суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із опублікованим регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»та з положеннями Закону України «Про третейські суди», довідавшись таким чином про повний обсяг процесуальних прав та обовязків сторін третейського розгляду.

Щодо позиції боржника, що викладення третейським судом процесуальних документів на українській мові суперечить ст. 3 Закону України «Про мови в Українській РСР»оскільки відповідач є жителем АР Крим, тобто не в повній мірі володіє українською мовою, суд вказує, що така позиціє є помилковою у звязку із наступним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про мови в Українській РСР», в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункті, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.

Так, по-перше, зазначена стаття регламентує діяльність партійних, громадських органів, підприємств, установ та організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей, натомість Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Українська правнича фундація»розташований у місті Києві. По-друге, стаття 3 Закону України «Про мови в Українській РСР»встановлює можливість, а не обовязок цих організацій викладати документи поряд з українською і на інших національних мовах.

Крім того, статтею 31 Закону України «Про третейські суди»встановлено, що розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін. Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.

Ані регламентом ані угодою сторін не передбачено розгляд справ у третейському суді на іншій ніж українська мові.

Відповідно до ч. 3 ст. 122-9 ГПК України, при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Положеннями статті 122-10 ГПК України передбачені підстави відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Так, суд відмовляє у в видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з наявних у справі документів, станом на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа, рішення третейського суду від 24.10.2011 року у справі № 0310/11 не скасовано компетентним судом.

До того ж, дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою.

Дана третейська угода, станом на день прийняття рішення за заявою, не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16 19 Закону України «Про третейські суди»; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі у звязку із наступним.

Так, судом встановлена відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Стосовно заперечень боржника щодо того, що спір був розглянутий не за місцезнаходженням третейського суду, що порушує п. 30 Закону України «Про третейські суди», суд зазначає, що дійсно на підставі частини 1 цієї статті місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Однак, як вбачається з третейської справи, ухвалою про призначення до розгляду третейської справи № 0310/11 сторін було повідомлено про інше місце розгляду третейської справи.

Так, оскільки факт проведення судового засідання за іншою адресою ніж адреса місцезнаходження третейського суду, не є підставою відповідно до статті 122-10 ГПК України для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, суд не приймає вказане заперечення боржника.

За таких обставин Господарський суд міста Києва вважає за можливе задовольнити заяву заявника та видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»від 24.10.2011 року у справі № 0310/11.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-11 ГПК України, за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1.Заяву про видачу виконавчого документа задовольнити.

2.Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»від 24.10.2011 р. у справі № 0310/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»(49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 82-Г, код ЄДРПОУ: 37150703) 2401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 31 коп. - основного боргу, 270 (двісті сімдесят) грн. 18 коп. - пені, 52 (пятдесят дві) грн. 29 коп. - 3 % річних, 500 (пятсот) грн. 00 коп. - реєстраційного збору та 755 (сімсот пятдесят пять) грн.14 коп. - третейського збору.

Суддя Дідиченко М. А.