Рішення № 19888397, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/41928.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл кофе Україна»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 57 від 11.04.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 28 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айленд»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл кофе Україна»(відповідач) заборгованості в сумі 84212,60 грн. з них основного боргу 68690,49 грн., пені 5967,53 грн., втрат від інфляції 6971,41 грн. та 3% річних 2583,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу № 422/vip від 4 листопада 2005 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.10.2011 року порушено провадження у справі, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи призначено на 3.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 28.11.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 листопада 2005 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір купівлі-продажу № 422/vip (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти й оплатити продукти харчування та алкогольні напої (по тексту - товар) в об'ємах і по ціні згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 95405,85 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 26715,36 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 68690,49 грн., тобто 95405,85 грн. 26715,36 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 4 листопада 2005 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 422/vip згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти й оплатити продукти харчування та алкогольні напої в об'ємах і по ціні згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників обох сторін безпосередньо на складі Продавця або Покупця. Після підписання накладної про приймання-здачу товару обома сторонами претензії щодо кількості товару не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав товар на загальну суму 95405,85 грн., що підтверджується накладними про поставку товарів (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на накладних.

30 серпня 2010 року між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків, що свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 95405,85 грн. станом на 30.08.2010р. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що листом № 313 від 8.09.2010р. відповідач проінформував позивача про графік погашення існуючої заборгованості в розмірі 95405,85 грн. починаючи з жовтня 2010 року по вересень 2011 року (копія листа в справі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 3.1. Договору поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту видачі товару Покупцю, якщо інший строк відстрочення платежу не встановлений в накладній.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець лише частково розрахувався з Продавцем за товар на суму 26715,36 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, в порядку досудового врегулювання спору позивач 2.09.2011р. направив відповідачу претензію про сплату боргу на суму 68690,49 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість за Договором не погасив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011р. позивача було зобовязано надати довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

На виконання вимог ухвали суду від 3.11.2011р. позивачем було представлено довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи з якої слідує, що заборгованість Покупця перед Постачальником за заявленою в позові сумою відповідачем не сплачена.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 3.10.2011р. та 3.11.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 3.10.2011р. та 3.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 68690,49 грн., з розрахунку: 95405,85 грн. (загальна вартість товару) 26715,36 грн. (сума часткових проплат за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з пунктом 1.1. Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. В разі прострочення розрахунку по декільком накладним, сума пені визначається по сумарному балансу простроченої заборгованості та приймається Покупцем до сплати на підставі претензії Продавця та доданою до неї (або наведеного в ній) розрахунку суми пені.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в сумі 5967,53 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6971,41 грн. втрат від інфляції та 2583,17 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1078,13 грн. (842,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл кофе Україна»(ідентифікаційний код: 33545037, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 6, р/р 2600130019589 в ПКФ АТ «ВАбанк», МФО 321637), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»(ідентифікаційний код: 31748637, адреса: 02105, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 9, кв. 24, р/р 26007000389001 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 68690,49 грн. (шістдесят вісім тисяч шістсот девяносто гривень 49 копійок), пені 5967,53 грн. (пять тисяч девятсот шістдесят сім гривень 53 копійки), втрат від інфляції 6971,41 грн. (шість тисяч девятсот сімдесят одну гривню 41 копійку), 3% річних 2583,17 грн. (дві тисячі пятсот вісімдесят три гривні 17 копійок) та судові витрати в сумі 1078,13 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень 13 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 5.12.2011р.