Рішення № 19888209, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/30022.11.11 За позовом:Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та

використанню памяток історії, культури і заповідних територій;

до:Музею історії міста Києва;

про:стягнення 34086,56 грн.;

Суддя МандриченкоО.В.

Представники:

Від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №495 від 09.12.2010 р.;

Від відповідача:ОСОБА_2., представник, довіреність №612/1 від 14.11.2011 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 30807,47 грн. заборгованості, 3106,00 грн. пені, 924,22 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 349,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на Методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що є додатком до рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. №34/91 «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва»;

відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 р. №124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»та рішення Київської міської ради від 14.05.2010 р. №793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік»зупинено дію рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. №34/91 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду», Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва в частині встановлення орендної плати для установ, що фінансуються з бюджету міста Києва. Встановлено, що такі бюджетні установи звільнені від орендної плати у 2009, 2010 роках, крім сплати експлуатаційних витрат;

відповідач стверджує про те, що користується приміщенням безоплатно, оскільки є бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок міського бюджету, посилаючись на статтю 13 Закону України «Про музеї та музейну справу»та Положення про Музей історії міста Києва, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1997 р. №1527;

відповідач має компенсувати позивачеві фактичні витрати (в тому числі, плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться обєкт оренди). Позивачем не доведено, що ним понесені фактичні витрати на утримання приміщення за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 13 та не подано жодних доказів сплати земельного податку.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач зазначає про те, що Музей історії міста Києва, як бюджетна установа, повністю фінансується з бюджету і покриття видатків (в тому числі компенсація експлуатаційних витрат на утримання орендованих будівель) можливе лише за наявності бюджетного фінансування та включенні цих сум до Бюджету міста Києва.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2003 р. між сторонами укладений договір оренди №02/2003, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 19.12.2002 р. №185/345, передає, а відповідач приймає в оренду (двоповерховий з підвалом) нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 13, загальною площею 472,5 кв.м. (перший поверх 207,6 кв.м., другий поверх 192,7 кв.м., підвал 72,2 кв.м.) для використання під музейні приміщення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що зазначений в п. 1.1. договору нежитловий будинок передається відповідачеві разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання, інженерним обладнанням, згідно з актом технічного стану, що додається до договору і є його невідємною частиною.

Відповідно до п. 1.3. договору за користування орендованим будинком відповідач сплачує позивачеві орендну плату в межах експлуатаційних витрат, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 544,50 грн., відповідно до калькуляції вартості утримання орендованого майна.

Орендна плата сплачується відповідачем з моменту підписання договору та акту технічного стану обєкту оренди.

Пунктом 1.4. договору визначено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків діяльності останнього, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Згідно з п. 6.1. договору сторони домовились, що термін дії договору складає 3 роки з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р.

02.01.2006 р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, за умовами якої сторони змінили розмір орендної плати, погодивши, що місячний її розмір в межах експлуатаційних витрат становить 760,62 грн. (в т.ч. ПДВ 126,77 грн.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. у справі №40/158 за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню памяток історії, культури і заповідних територій до Музею історії міста Києва встановлено, що 25.10.2007 р. рішенням Київської міської ради №1085/3918 продовжено термін дії договору на 364 дні.

Як визначено частиною 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За твердженням позивача, з посиланням на статтю 764 Цивільного кодексу України, договірні правовідносини щодо обєкта оренди (нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 13 загальною площею 472,5 кв.м.) між позивачем та відповідачем тривають, оскільки вказане майно перебуває у орендному користуванні відповідача, що, у свою чергу, відповідачем не заперечується.

За твердженням відповідача, останній згідно з рішенням Київської міської ради від 06.03.2009 р. №124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»та рішенням Київської міської ради від 14.05.2010 р. №793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік»звільнений від орендної плати у 2009 та 2010 роках, у зв'язку з чим вимоги позивача вважає безпідставними.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до п. 16 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 р. №34/91, розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Опл - річна орендна плата, до складу якої входять експлуатаційні витрати орендодавця у складі, зокрема, плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди.

Таким чином, зобовязання орендаря, передбачені п. 1.4 договору, щодо сплати орендних платежів, включають також зобовязання останнього щодо відшкодування експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 40 рішення Київської міської ради від 06.03.2009 р. №124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»та п. 35 рішення Київської міської ради від 14.05.2010 р. №793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік»відповідач звільнений у 2009 та 2010 роках від орендної плати, крім сплати експлуатаційних витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором, орендну плату (експлуатаційні витрати) за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року на користь позивача не сплачував, внаслідок чого з боку останнього утворилась заборгованість у сумі 30807,47 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач на корись позивача сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочки, не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору, визначена з урахуванням облікової ставки НБУ відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3106,00 грн.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нараховані 924,22 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються вищезазначеними обставинами. Посилання відповідача на те, що позивачем не додані докази сплати земельного податку, є безпідставними, оскільки позивачем до матеріалів справи додані належним чином засвідчені ксерокопії платіжних доручень, які підтверджують сплату останнім на користь УДК у Подільському районі м. Києва земельного податку за 2009 та 2010 роки.

Слід також зазначити про те, що договір найму (оренди) є оплатним, оскільки наймодавець за виконання своїх обов'язків по передачі майна наймачеві має отримати від останнього зустрічне надання у вигляді орендної плати.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Музею історії міста Києва (інд. 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 2, код ЄДРПОУ 05534195) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню памяток історії, культури і заповідних територій (інд. 04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код ЄДРПОУ 21507625) 30807 (тридцять тисяч вісімсот сім) грн. 47 коп. заборгованості, 3106 (три тисячі сто шість) грн. пені, 924 (девятсот двадцять чотири) грн. 22 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 349 (триста сорок дев'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 29.11.2011 р.