Рішення № 19887698, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/43021.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта"

ДоПриватного підприємства "Крона - В"

Простягнення 1 885, 30 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 294/11 від 21.11.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Крона - В" про стягнення 1 885, 30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 96р від 20.03.2008 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умовам даного Договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 1340, 01 грн.

Ухвалою від 06.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.11.2011 року.

В судовому засіданні 04.11.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 04.11.2011 року розгляд справи відкладено на 21.11.2011 року.

В судовому засіданні 21.11.2011 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 21.11.2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 21.11.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта»(далі-продавець, позивач) та Приватним підприємством «Крона-В»(далі покупець, відповідач) укладено договір - купівлі продажу № 96р (далі-Договір).

В силу положень до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, продавець на умовах, передбачених даним Договором, передає товар покупцю, а покупець зобовязується прийняти товар та здійснити своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Асортимент, кількість, ціна товару, який продається покупцю, відображаються в накладних на передачу товару, які є невідємною частиною даного Договору. Сума договору включає в себе суму всіх накладних, на основі яких здійснюється продаж товару на виконання даного Договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору, ціна на товари, які поставляються покупцю по даному Договору, встановлюються в національній валюті України і зазначаються у відповідних накладних на передачу товару. Порядок оплати: покупець зобовязується сплатити продавцю вартість товару протягом 21 (двадцять одного) календарних днів з дня отримання товару. Форма оплати: безготівковий розрахунок. Продавець має право не здійснювати продаж товару, якщо у покупця є заборгованість за раніше проданий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1340, 01 грн., що підтверджується видатковими накладними ТД-0023538 від 18.09.2009 року та № ТД-0025609 від 09.10.2009 року, проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 1340, 01 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору, 20 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 04/01 про погашення заборгованості (яка вручена нарочно 02.02.2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача скріплена печаткою), проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1340, 01 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1340, 01 грн. нормативно та документально доведений.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. Договору, встановлено, що у разі якщо покупець своєчасно не оплатив отриманий товар, він зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0, 1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар керуючись п. 5.1. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 245, 22 грн.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням строків розрахунку визначених Договором та дати внесення проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 137, 73 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 222, 27 грн. та 3 % річних в розмірі 77, 80 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення інфляційні втрати в розмірі 222, 27 грн. за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, а розмір 3 % річних визначено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 77, 70 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Крона-В»(02154, м. Київ. вул. Ентузіастів, буд. 25, код ЄДРПОУ 35182581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»(02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б, поштова адреса: Київ - 140, а/я 95, код ЄДРПОУ 33631780) 1340 (одна тисяча триста сорок) грн. 01 коп. основного боргу, 137 (сто тридцять сім) грн. 73 коп. пені, 222 (двісті двадцять дві) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 77 (сімдесят сім) грн. 70 коп. 3 % річних, 96 (девяносто шість) грн. 18 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.11.2011р.