Рішення № 19887457, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/31025.11.11 За позовомПриватного підприємства Сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова компанія»

простягнення 718031,25 грн. пені

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Бойко Н.В. - представник

від відповідача Буданов Д.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 718031,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч договору фінансового лізингу №080306/ФЛ-0462 від 06.03.2008 відповідач не передав позивачу у власність майно, яке є предметом фінансового лізингу за вказаним договором, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за кожен день затримки переходу цього права в обумовленому в договорі розмірі.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що спір про визнання за позивачем права власності на предмет фінансового лізингу знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва і на момент розгляду спору не вирішений по суті; розмір пені не відповідає наслідкам порушення і підлягає зменшенню.

Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №41/417, порушеній Господарським судом міста Києва за позовом Приватного підприємства Сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова компанія»про визнання права власності на предмет лізингу. Клопотання судом відхилено, оскільки розгляд справи №41/417 не перешкоджає розгляду справи №11/310 по суті.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

06.03.2008 між позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (лізингодавець) укладений договір фінансового лізингу №080306/ФЛ-0462, предметом якого є надання лізингодавцем в тимчасове платне користування лізингоодержувачу предмета лізингу для підприємницьких цілей на визначений строк за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Сторони дійшли згоди, що предмет лізингу буде переданий у заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»в забезпечення виконання лізингодавцем своїх зобовязань перед банком (п. 1.5 договору).

Згідно п. 3.2 договору вартість майна, переданого відповідачем позивачу у лізинг, складає 77625,00 грн., в тому числі ПДВ 12937,50 грн.

На виконання договору відповідач надав предмет лізингу обумовлений у додатку № 2 до договору Специфікації автомобіль Шевроле Нива 21230L кузов №НОМЕР_1, що підтверджено актом приймання-передачі від 28.03.2008 до договору фінансового лізингу №080306/ФЛ-0462 від 06.03.2008.

Належність автомобіля відповідачеві на момент передачі в лізинг підтверджена свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2.

Статтею 17 договору сторони визначили умови переходу права власності (викупу) на майно.

Пунктом 17.1 договору передбачено, що лізингодавець зобовязується здійснити у повному обємі усі свої зобовязання перед банком до моменту підписання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту відповідно до п. 17.3 даного договору та надати лізингоодержувачу належні докази того, що майно не знаходиться в заставі банку.

Одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу при обовязковій умові сплати лізиноодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) і тільки за попередньою письмовою згодою банку (при умові, що лізингодавець порушив умови п. 17.1 даного договору), право власності на майно переходить від лізингодавця до лізингоодержувача (п.17.2 договору).

Перехід/достроковий перехід права власності на предмет фінансового лізингу від відповідача до позивача оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками (п. 17.3 договору).

Датою сплати останніх лізингових платежів по вказаному договору є 06.03.2011, про що зазначено у графіку нарахування та сплати лізингових платежів, наведеному у додатку №1 до договору.

04.06.2011 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість позивача перед відповідачем за договором №080306/ФЛ-0462 від 06.03.2008 відсутня. За період з 06.03.2008 по 06.03.2011 позивач сплатив відповідачу 115765,50 грн. лізингових платежів. З доданих до справи платіжних доручень вбачається, що останній лізинговий платіж позивач сплатив на користь відповідача достроково 11.02.2011. Факт належного виконання позивачем зобовязань за договором відповідачем не заперечується.

Отже, згідно п.17.2 договору право власності на майно за даним договором за умови його належного виконання з боку відповідача повинно було б перейти від відповідача, як лізингодавця, до лізингоодержувача позивача одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу. Проте, станом на момент розгляду справи право власності на майно, що є предметом лізингу, до лізингоодержувача не перейшло. Як слідує з пояснень відповідача, вказані обставини обумовлені відсутністю згоди банку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 9 Закону України «Про фінансовий лізінг»передбачено, що лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувачу надається право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

У п. 11.3.2 договору встановлено, що в разі, якщо з вини лізингодавця порушуються строки переходу права власності на майно до лізингоодержувача, визначені в ст. 17 договору, лізингодавець зобовязується сплатити лізингоодержувачу пеню в розмірі 5 відсотків від вартості майна, визначеної в п. 3.2 договору, за кожен день затримки та відшкодувати завдані цим збитки.

Судом встановлено, що позивач, як лізингоодержувач, зобовязання за договором виконав належним чином. Однак відповідач акту, передбаченого п.17.3 договору, з позивачем не підписав, та дій, направлених на оформлення у відповідності до вимог законодавства України за позивачем права власності на автомобіль Шевроле Нива 21230L кузов №НОМЕР_1 не здійснив. Тобто має місце порушення зобовязань з боку відповідача, наслідком чого є застосування по відношенню до відповідача передбачених договором штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказані норми кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявності істотних збитків, завданих йому відповідачем внаслідок невиконання умов договору, а також те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із взагалі невизначеними збитками позивача, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, належної до стягнення з відповідача на користь позивача, до подвійної вартості предмета лізингу, а саме: стягнути з відповідача пеню в розмірі 155 250,00 грн.

При цьому суд враховує і те, що вказана неустойка є договірною, але водночас не є неустойкою за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання, а тому при її визначенні не можуть бути засновані обмеження, визначені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 31362539, з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства Сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»(91045, м. Луганськ, квартал 50-річчя Оборони Луганська, буд. 9, ідентифікаційний код 30877035) 155250 (сто пятдесят пять тисяч двісті пятдесят) грн. пені, 1552 (одна тисяча пятсот пятдесят дві) грн. 50 коп. державного мита та 51 (пятдесят одна) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 30.11.2011