Рішення № 19886760, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/38830.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К. -Бут»

про стягнення 11771,83 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. №б/н від 18.02 2011р.

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна ” до Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. -БУТ» про стягнення 11771,83 грн., із яких: 9240,02 грн. основний борг, 1918,66 грн. збитки від інфляції, 613,15 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011р. порушено провадження у справі № 36/388; розгляд справи було призначено на 30.11.2011р.

В судове засідання 30.11.2011р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07.11.2011р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 08.11.2011, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, реєстри відправки поштової кореспонденції та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.09. позивачем на підставі акту прийому-передачі № R-00000368 було передано відповідачу в тимчасове користування обладнання:

Compact 10 Підйомник, серійний номер СЕ 132935, у кількості одна штука;

Compact 10 Підйомник, серійний номер СЕ 132952, у кількості одна штука.

З вказаного вище акту вбачається, що сторонами погоджено предмет, відновлювальну вартість обладнання, плату за користування за одиницю обладнання; умови користування обладнанням.

Таким чином, на підставі зазначеного акту прийому-передачі № R-00000368 від 22.04.09. між сторонами виникли відповідні права та обовязки.

Позивач вказує на те, згідно акту повернення від 08.05.09. №0465, відповідачем було повернуто позивачу обладнання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив вимоги чинного законодавства України.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості, зокрема, листом вимогою № 411 від 18.07.11. (копія якого міститься в матеріалах справи), але відповідач залишив вказаний вище лист позивача без відповіді, та заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт за період з 22.04.2009р. по 08.05.2009р. відповідачу нараховано до сплати 19250, 03 грн. за користування переданим згідно акту прийому-передачі № R-00000368 від 22.04.2009р. в оренду обладнання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом обовязку по сплаті орендної плати за користування обладнанням за період з 22.04.2009р. по 08.05.2009р. не виконав, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 9240,03 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 9240,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 613.1 5 грн. 3 % річних, 1918, 66 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 411 від 18.07.11. про сплату заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань по сплаті орендної плати за користування обладнанням згідно акту № R-00000368 від 22.04.2009р.

Докази направлення даної вимоги на адресу відповідача залучено до матеріалів справи: фіскальний чек №3219 від 18.07.2011р. та № 3215 від 18.07.2011р., а також опис вкладення у цінний лист від 18.07.11.

Таким чином, відповідно до норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості за користування обладнанням у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вказаної вище вимоги, тобто, починаючи з 26.07.11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму 3 % річних та збитків від інфляції за періоди: з 01.05.2009. по 28.07.2011; з 01.06.2009. по 28.07.2011.; з 01.05.2009. по 01.07.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що право у позивача на стягнення заборгованості з відповідача настало з 26.07.2011р., тоді як позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій станом до 28.07.2011р. -3% річних та інфляційних з травня 2009 року по червень 2011 року включно, в звязку з чим суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “І.К.-Бут” (04050, м. Київ, вул. Артема, 103, літ. А, код ЄДРПОУ 35830232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 9 240 грн. 02 коп. основного боргу, 102 (сто тридцять дві) грн. 00 коп. державного мита, 186 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 01.12.2011р.