Рішення № 19886415, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/359-46/27-14/22-38/202

08.11.11

За позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –Позивач 1;

Міністерства фінансів України –Позивач 2;

До

Національної телекомпанії України

Треті особи

Головне управління Державного казначейства України –Третя особа 1;

Публічне акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” - Третя особа 2;

Державний комітет телебачення і радіомовлення України –Третя особа 3;

Про

стягнення заборгованості та пені

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від прокуратури

Лиховид О.С.

Від позивача 1

Тюшкевич С.І.

Від позивача 2

Наталич А.А.

Від відповідача

Любченко О.М.

Від третьої особи 1

не з’явились

Від третьої особи 2

Липська Н.В.

Від третьої особи 3

Чепурний О.П., Юсипенко Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивачів до Відповідача про стягнення 19246915,98 грн. заборгованості за кредитною угодою №18/06-134 від 16.10.1996р.

04.10.11р. Прокурор подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість за кредитною угодою №18/06-134 від 16.10.96р., а саме заборгованість по бюджетній частині основного боргу в сумі 67535012,00 японських єн (6577180,79 грн.), пеню по бюджетній частині боргу в сумі 8697267,95 грн., пеню по самоокупній частині боргу в сумі 7858507,01 грн. та пеню по відсотках в сумі 94901,81 грн.

Заявлені позовні вимоги Прокурор обґрунтовує наступним. За рахунок коштів, залучених державою, Відповідачу було надано кредит на умовах кредитної угоди від 16.10.96р. №18/06-134, укладеної між Позивачем 2, Відповідачем та Третьою особою 2, шляхом оплати 85% вартості зовнішньоторговельних контрактів купівлі-продажу телевізійного обладнання, укладених між Відповідачем та компаніями «Соні корпорейшн»та «Іточу корпорейшн».

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.96 №539-р «Про заходи щодо виконання умов міждержавної Угоди про позику між Україною та Експортно-імпортним Банком Японії»передбачено погашення та обслуговування частини кредиту в сумі 530895947,00 японських єн за рахунок надходжень від власної господарської діяльності Відповідача, а решту кредиту в сумі 609517383,00 японських єн –за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на щорічне фінансування підприємств і організацій Держтелерадіо. У зв’язку з невиконанням Відповідачем зобов’язань за кредитною угодою у повному обсязі у останнього виникла заборгованість.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити заборгованість по бюджетній частині, пеню по бюджетній частині, пеню по самоокупній частині та пеню по відсоткам.

Позивачі 1 та 2, Треті особи 1 та 2 позовні вимоги, заявлені Прокурором підтримали в повному обсязі.

Відповідач та Третя особа 3 заперечили проти задоволення позову посилаючись на те, що обов’язок по поверненню бюджетної частини кредитної угоди покладено на Позивача 2, а не на Відповідача.

Нарахування та стягнення заявленої пені є неправомірним, оскільки розрахунок не враховує вимог постанови Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.11р. та строк позовної давності з цих вимог закінчився.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 13.11.08р. у справі №6/359 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача 53850465 яп. єн боргу, 969795 яп. єн відсотків по кредиту, в іншій частині у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. по справі №6/359 скасовано позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Відповідача 19246915,98 грн. боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.09р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. та рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. зі справи №6/359 скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Верховного суду України від 25.08.09р. постанову Вищого господарського суду України від 19.05.09р. скасовано, справу передано для розгляду до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.09р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. скасовано повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. скасовано в частині, що стосується відмови в задоволенні позову, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. залишено без змін.

17.05.10р. Прокурор подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд сягнути з Відповідача 23973503,58 грн. заборгованості за кредитною угодою №18/06-134 від 16.10.1996р.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 16.08.10р. у справі №6/359-46/27 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача боргу в сумі 26262560,00 яп. єн та 10484,80 доларів США відсотків за кредитом. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.10р. у справі №6/359-46/27 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.11р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.08.10р. у справі №6/359-46/27 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.11р. у справі №6/359-46/27-14/22 позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.11р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.11р. у справі №6/359-46/27-14/22 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.11р. справу №6/359-46/27-14/22 прийнято до провадження, справі присвоєний №6/359-46/27-14/22-38/202, розгляд справи призначений на 02.08.11р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.95р. між Україною в особі Позивача 2 та Експортно-імпортним банком Японії було укладено угоду про позику, яка була ратифікована в установленому порядку згідно з Законом України “Про ратифікацію Угоди про позику між Україною (що діє через Міністерство фінансів України) та Експортно-імпортним Банком Японії щодо надання експортного кредиту в сумі, еквівалентній 50 млн. дол. США” від 26.03.1996 р.

07.06.96р. Верховною радою України було прийнято постанову №239/96-ВР «Про використання кредиту Експортно-імпортного банку Японії», відповідно до якої частину вищевказаного кредиту на загальну суму 1 млрд. 341,6 млн. японських єн було постановлено використати Відповідачу на проведення розрахунків згідно з зовнішньоекономічними контрактами купівлі-продажу телевізійного обладнання, укладеними з “Соні корпорейшн” та “Іточу корпорейшн”.

27.08.1996р. Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження №539-р, яким встановлено порядок обслуговування та погашення частини наданого Японією кредиту, а саме: встановлено, що Відповідач за рахунок надходжень від власної господарської діяльності здійснює погашення 530895947,00 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісій. Погашення решти суми в обсязі 810766795,00 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісії покладено на Позивача 2 за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на щорічне фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо.

Відповідно до п.2 вказаного розпорядження на Позивача 2 покладено обов’язок передбачити починаючи з 1997 року в проектах Державного бюджету України у складі коштів на фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо витрати на погашення та обслуговування зазначеного кредиту з урахуванням здійснення авансового платежу.

Згідно з п.4 вказаного розпорядження на Позивача 2 та Третю особу 2 разом з Відповідачем покладено обов’язок опрацювати порядок погашення та обслуговування кредиту та укласти відповідну угоду на виконання даного розпорядження.

16.10.96р. на виконання вищевказаних актів між Позивачем 2, Відповідачем та Третьою особою 2 була укладена кредитна угода №18/06-134, відповідно до якої Позивач 2 надає, Відповідач зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки, а Третя особа 2 надати банківські та інші послуги щодо здійснення пов’язаних з цим розрахунків на умовах, викладених в угоді.

Згідно з п.2.2. угоди кредит –грошові кошти у сумі 1140413330 японських єн, які надаються шляхом оплати 85% вартості контрактів.

Відповідно до п.3.1. угоди Позивач 2 надає, а Відповідач зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до п.5.1. вказаної угоди Позивач 2 зобов’язався надати кредит шляхом сплати вартості контрактів на умовах, які визначаються угодою.

Згідно з п.5.3. вказаної угоди Відповідач зобов’язався: повернути частину кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 5 травня 1997 року на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік разом з поверненням суми кредиту, при цьому відсотки, вказані в п.2.4.2., перераховуються на зведений рахунок Позивача 2; на вимогу Позивача 2 відшкодувати йому витрати, які він здійснив на виконання угоди про позику в частині, що припадає на кредит; оплачувати Третій особі 2 надані банківські та інші послуги відповідно до наданих Третьою особою 2 рахунків; сплатити комісію інобанку.

Відповідно до п.5.5.2 вказаної угоди Третя особа 2 зобов’язалась у відповідності до угоди про позику скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід’ємною частиною угоди, вести облік заборгованості Відповідача по угоді та сповіщати Позивача 2 про її стан на перше число кожного місяця не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем. Відповідно до графіку погашення кредиту заборгованість мала бути погашено до 15.11.01р.

Відповідно до п.6.1. вказаної угоди в разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов’язань, передбачених п. 3.1., він сплачує пеню на користь Позивача у розмірі 0,3 відсотки від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше ніж 50 відсотків.

На виконання умов вказаної угоди Позивач 2 надав Відповідачу кредитні кошти, проте в порушення умов вказаної угоди Відповідачем належним чином зобов’язання не виконувались, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по поверненню до Державного бюджету України отриманих в кредит грошових коштів.

13.11.08р. Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №6/359, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Відповідача до Державного бюджету України 53850465,0 японських ієн основного боргу та 969795,00 японських ієн відсотків за кредитом. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по бюджетній частині, суд послався на те, що умовами угоди на Відповідача покладено обов’язок повернення тільки частини кредиту, яка надавалась на умовах строковості та оплатності. Сплата заборгованості по бюджетній частині мала бути проведена за рахунок державного фінансування, а не за рахунок коштів Відповідача. Також судом відмовлено у задоволені вимоги щодо стягнення пені посилаючись на закінчення строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. по справі №6/359 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю та стягнути з відповідача до Державного бюджету України 19246915,98 грн. заборгованості по кредитній угоді.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. по справі №6/359 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. в частині, що стосується відмови у задоволені позову скасувано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. зі справи №6/359 залишено без змін.

При цьому, Вищим господарським судом України встановлено, що враховуючи, що наявність заборгованості Відповідача за самоокупною частиною кредиту останнім не заперечувалось і була підтверджена наданими по справі доказами, апеляційний суд мав правові підстави дійти висновку про обґрунтованість позову і в частині вимог про стягнення заборгованості за іншою, а тобто бюджетною частиною. Такий висновок суду не суперечить фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що за умовами договору кредитор у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань мав право, у тому числі, розірвати договір та стягнути достроково суму наданого йому кредиту. Оскільки відповідно до розпорядження КМ України від 27.08.96р. №539-р валюта наданого Відповідачу кредиту була встановлена в японських ієнах, а з умов кредитної угоди вбачається обов’язок Відповідача повернути кредит саме у валюті кредиту, апеляційний суд не мав правових підстав для стягнення заборгованості у гривнях, тим більше, що згідно із вимогами ст.17 Бюджетного кодексу України у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, стягується саме та заборгованість, яка виникла у зв’язку з невиконанням зобов’язань щодо погашення наданих під держані гарантії. Відповідно скасуванню підлягає і рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відмови у задоволенні позову, де суд, з огляду на вищенаведені обставини, дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для повного стягнення боргу за кредитною угодою з Відповідача і помилково застосував строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені, не врахувавши, що в даному випадку має застосовуватись такий механізм стягнення заборгованості що рахується за Відповідачем, який передбачений ст.17 Бюджетного кодексу України.

16.08.10р. Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №6/359-46/27, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Відповідача до Державного бюджету України 26262560 японських ієн боргу та 10484,80 доларів США за кредитом. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10р. рішення Господарського суду міста Києва у справі №6/359-46/27 залишено без змін.

Поставною Вищого господарського суду України від 02.02.11р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10р. у справі №6/359-46/27 скасовано, справу передано на новий розгляд.

При цьому, Вищим господарським судом України встановлено, що суди не з’ясували величин тієї кредитної заборгованості та пов’язаних з нею нарахувань, які обраховуються Позивачами за бюджетною частиною договору та не перевірили правильності цих розрахунків. У цьому зв’язку судам, відповідно до встановлених ними обставин, слід було прийняти до уваги наступне: 1) за договірною домовленістю сторін кредит –це грошові кошти в сумі 1140413330 японських ієн, які надаються у визначеному договором порядку та повернення яких в частині 530895947 ієн позичальник, тобто Відповідач у справі, мав забезпечити за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, а в частині, що припадає на решту кредиту –за рахунок щорічного бюджетного фінансування підприємств та організації Держтелерадіо; 2) факт використання кредиту у повному обсязі ні сам Відповідач, ні подані по справі докази не спростовують; 3) погашення бюджетної частини кредиту протягом 1996-2010 років в певній мірі відбувалося за рахунок тих бюджетних коштів, що надходили, а отже не тільки Позивачі, але й Відповідач мають володіти відповідною інформацією щодо величин цих надходжень та, відповідно, щодо обсягу тієї бюджетної частини кредиту, яка була погашена; 4) можливість припинення грошових зобов’язань не ставилася сторонами у залежність від неналежного фінансування Відповідача з бюджету та не передбачалося підстав для звільнення Відповідача від обов’язку повернути отримані кошти до Державного бюджету України в повному обсязі. З огляду на таке, суди мали з’ясувати чи заперечує Відповідач проти правильності цих розрахунків, і якщо заперечує, то на чому такі його заперечення ґрунтуються, який саме розрахунок договірної заборгованості за бюджетною частиною кредиту, на його думку, є правильним і якими доказами це підтверджується.

На виконання вимог вказаних постанов Вищого господарського суду України, господарським судом під час нового розгляду були витребувані від Сторін докази на підтвердження заборгованості за бюджетною частиною кредитної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін заборгованість Відповідача перед державним бюджетом України по бюджетній частині кредиту складає 67535012,00 японських ієн. Наявність вказаної заборгованості по бюджетній частині кредиту також не заперечується Відповідачем. При цьому, Сторони та Треті особи подали суду письмові пояснення про відсутність у них будь-яких інших документів по даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом 16.10.96р. на виконання вищевказаних актів між Позивачем 2, Відповідачем та Третьою особою 2 була укладена кредитна угода №18/06-134, відповідно до якої Позивач 2 надає, Відповідач зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки, а Третя особа 2 надати банківські та інші послуги щодо здійснення пов’язаних з цим розрахунків на умовах, викладених в угоді. Згідно з п.2.2. угоди кредит –грошові кошти у сумі 1140413330 японських єн, які надаються шляхом оплати 85% вартості контрактів. Відповідно до п.3.1. угоди Позивач 2 надає, а Відповідач зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно з п.5.3. вказаної угоди Відповідач зобов’язався: повернути частину кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 5 травня 1997 року на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік разом з поверненням суми кредиту, при цьому відсотки, вказані в п.2.4.2., перераховуються на зведений рахунок Позивача 2; на вимогу Позивача 2 відшкодувати йому витрати, які він здійснив на виконання угоди про позику в частині, що припадає на кредит; оплачувати Третій особі 2 надані банківські та інші послуги відповідно до наданих Третьою особою 2 рахунків; сплатити комісію інобанку. Відповідно до п.5.5.2 вказаної угоди Третя особа 2 зобов’язалась у відповідності до угоди про позику скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід’ємною частиною угоди, вести облік заборгованості Відповідача по угоді та сповіщати Позивача 2 про її стан на перше число кожного місяця не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем. Відповідно до графіку погашення кредиту заборгованість мала бути погашено до 15.11.01р.

Як встановлено судом на виконання умов вказаної угоди Позивач 2 надав Відповідачу кредитні кошти, проте в порушення умов вказаної угоди Відповідачем належним чином зобов’язання не виконувались, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по поверненню до Державного бюджету України отриманих в кредит грошових коштів. Заборгованість Відповідача перед Державним бюджетом України по бюджетній частині кредиту складає 67535012,00 японських ієн. Наявність вказаної заборгованості по бюджетній частині кредиту також не заперечується Відповідачем.

Як встановлено судом 13.11.08р. Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №6/359, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Відповідача до Державного бюджету України 53850465,0 японських ієн основного боргу та 969795,00 японських ієн відсотків за кредитом. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по бюджетній частині, суд посилається на те, що умовами угоди на Відповідача покладено обов’язок повернення тільки частини кредиту, яка надавалась на умовах строковості та оплатності. Сплата заборгованості по бюджетній частині мала бути проведена за рахунок державного фінансування, а не за рахунок коштів Відповідача.

Як встановлено судом постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09р. по справі №6/359 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. в частині, що стосується відмови у задоволені позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.08р. зі справи №6/359 залишено без змін. При цьому, Вищим господарським судом України встановлено, що враховуючи, що наявність заборгованості Відповідача за самоокупною частиною кредиту останнім не заперечувалось і була підтверджена наданими по справі доказами, апеляційний суд мав правові підстави дійти висновку про обґрунтованість позову і в частині вимог про стягнення заборгованості за іншою, а тобто бюджетною частиною. Такий висновок суду не суперечить фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що за умовами договору кредитор у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань мав право, у тому числі, розірвати договір та стягнути достроково суму наданого йому кредиту. Оскільки відповідно до розпорядження КМ України від 27.08.96р. №539-р валюта наданого Відповідачу кредиту була встановлена в японських ієнах, а з умов кредитної угоди вбачається обов’язок Відповідача повернути кредит саме у валюті кредиту, апеляційний суд не мав правових підстав для стягнення заборгованості у гривнях, тим більше, що згідно із вимогами ст.17 Бюджетного кодексу України у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, стягується саме та заборгованість, яка виникла у зв’язку з невиконанням зобов’язань щодо погашення наданих під держані гарантії. Відповідно скасуванню підлягає і рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відмови у задоволенні позову, де суд, з огляду на вищенаведені обставини, дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для повного стягнення боргу за кредитною угодою з Відповідача і помилково застосував строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені, не врахувавши, що в даному випадку має застосовуватись такий механізм стягнення заборгованості що рахується за Відповідачем, який передбачений ст.17 Бюджетного кодексу України.

Як встановлено судом 16.08.10р. Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №6/359-46/27, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Відповідача до Державного бюджету України 26262560 японських ієн боргу та 10484,80 доларів США.

Як встановлено судом поставною Вищого господарського суду України від 02.02.11р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10р. у справі №6/359-46/27 скасовано, справу передано на новий розгляд. При цьому, Вищим господарським судом України встановлено, що суди не з’ясували величин тієї кредитної заборгованості та пов’язаних з нею нарахувань, які обраховуються Позивачами за бюджетною частиною договору та не перевірили правильності цих розрахунків. У цьому зв’язку судам, відповідно до встановлених ними обставин, слід було прийняти до уваги наступне: 1) за договірною домовленістю сторін кредит –це грошові кошти в сумі 1140413330 японських ієн, які надаються у визначеному договором порядку та повернення яких в частині 530895947 ієн позичальник, тобто Відповідач у справі, мав забезпечити за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, а в частині, що припадає на решту кредиту –за рахунок щорічного бюджетного фінансування підприємств та організації Держтелерадіо; 2) факт використання кредиту у повному обсязі ні сам Відповідач, ні подані по справі докази не спростовують; 3) погашення бюджетної частини кредиту протягом 1996-2010 років в певній мірі відбувалося за рахунок тих бюджетних коштів, що надходили, а отже не тільки Позивачі, але й Відповідач мають володіти відповідною інформацією щодо величин цих надходжень та, відповідно, щодо обсягу тієї бюджетної частини кредиту, яка була погашена; 4) можливість припинення грошових зобов’язань не ставилася сторонами у залежність від неналежного фінансування Відповідача з бюджету та не передбачалося підстав для звільнення Відповідача від обов’язку повернути отримані кошти до Державного бюджету України в повному обсязі. З огляду на таке, суди мали з’ясувати чи заперечує Відповідач проти правильності цих розрахунків, і якщо заперечує, то на чому такі його заперечення ґрунтуються, який саме розрахунок договірної заборгованості за бюджетною частиною кредиту, на його думку, є правильним і якими доказами це підтверджується.

З наведеного вбачається, що Відповідач отримав від Позивача 2 в кредит грошові кошти у сумі 1140413330 японських єн, які зобов’язався повернути, проте вчасно цього не зробив, на час вирішення спору спірна заборгованість Відповідача перед державним бюджетом України по бюджетній частині кредиту складає 67535012,00 японських ієн. Даний висновок підтверджується також наведеними вище висновками постанов Вищого господарського суду України у даній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу Прокурора про стягнення з Відповідача заборгованості за бюджетною частиною кредитної угоди №18/06-134 від 16.10.96р. в сумі 67535012,00 японських ієн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно з ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно з п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: 129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; 129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; 129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); 129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Відповідно до п.129.4. ст.129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Згідно з п.129.5. ст.129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Як встановлено судом на виконання умов вказаної кредитної угоди №18/06-134 Позивач 2 надав Відповідачу кредитні кошти, проте в порушення умов вказаної угоди Відповідачем належним чином зобов’язання не виконувались, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по поверненню до Державного бюджету України отриманих в кредит грошових коштів. Заборгованість Відповідача перед Державним бюджетом України по бюджетній частині кредиту складає 67535012,00 японських ієн, заборгованість Відповідача перед Державним бюджетом України по самоокупній частині кредиту вже була стягнута попереднім рішенням суду.

Як встановлено судом Прокурором, Позивачами та Третьою особою 1 була нарахована Відповідачу пеня по бюджетній частині несвоєчасно сплаченого боргу в сумі 8697267,95 грн., пеня по самоокупній частині несвоєчасно сплаченого боргу в сумі 7858507,01 грн. та пеня по відсотках в сумі 94901,81 грн. Дана пеня була нарахована виходячи з суми заборгованостей за ставкою та строки, визначені наведеними нормами Бюджетного та Податкового кодексів України, з урахування незастосування строків позовної давності та строків нарахування пені.

З наведеного вбачається, що оскільки Відповідач вчасно не повернув отриманий кредит по бюджетній та самоокупній його частинах, а також несвоєчасно сплачував відсотки за користування кредитом, він повинен відповідно до вказаних вище норм Бюджетного та Податкового кодексів України сплатити до Державного бюджету України пеню. Посилання Відповідача на застосування строків позовної давності та обмеження нарахування пені шестимісячним строком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.11р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нормами Бюджетного кодексу України встановлено, що стягнення заборгованості за таким кредитом, в тому числі пені, здійснюється в порядку визначеному Податковим кодексом України, при цьому позовна давність на такі вимоги не поширюється. Податковим кодексом України передбачено, що пеня нараховується та стягується з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України за весь період з дня прострочення виконання зобов’язання до дня його виконання, при цьому норми Цивільного та Господарського кодексів України на відносини, врегульовані податковим законодавством, не поширюються, а норма п.11 постанови Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.11р., яка обмежує строк нарахування пені, вказує, що вона застосовується, якщо законом не передбачено інше, як в даному випадку нормами Податкового кодексу України. Даний висновок підтверджується також наведеними вище висновками постанов Вищого господарського суду України у даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора про стягнення пені по бюджетній частині в сумі 8697267,95 грн., пені по самоокупній частині кредитної угоди в сумі 7858507,01 грн. та пені по відсоткам в сумі 94901,81 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; код 23152907) в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 67535012 (шістдесят сім мільйонів п’ятсот тридцять п’ять тисяч дванадцять) японських ієн, пеню по бюджетній частині кредитної угоди в сумі 8697267 (вісім мільйонів шістсот дев’яносто сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 95 коп., пеню по самоокупній частині кредитної угоди в сумі 7858507 (сім мільйонів вісімсот п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот сім) грн. 01 коп. та пеню по відсоткам в сумі 94901 (дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот одна) грн. 81 коп.

3. Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; код 23152907) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 22279 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят дев’ять) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103 (сто три) грн. 10 коп.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 30.11.2011р.