Рішення № 19886359, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/30829.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Світло Україна"

ДоПриватного підприємства "Альфа-тех"

Простягнення боргу 64 603,70 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1 (дов. вих. №117 від 26.10.2011р.)

від відповідачане зявився

В судовому засіданні 29.11.2011р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Світло Україна" (далі по тексту позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Альфа-тех" (далі по тексту відповідач) про стягнення 64603,70 грн., з яких 45559,48 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №СУ-0061/1901 від 04.01.2011 року, 5398,71 грн. пені, 9655,37 грн. штрафу, 2913,04 грн. інфляційних втрат, 1077,10 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу №СУ-0061/1901 від 04.01.2011р. в частині оплати за поставлений позивачем товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 536, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/308, розгляд справи призначено на 01.11.2011 року.

28.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі та додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №9/308 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи призначено на 29.11.2011 року.

Розпорядження Голови Господарського суду міст Києва від 07.11.2011 року справу №9/308 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., у звязку з її виходом з лікарняного.

В судове засідання 29.11.2011 року відповідач не зявився, конверт з ухвалою суду від 04.11.2011 року направлений відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві: «04053,м. Київ, вул.Коцюбинського, 7, оф.2»повернуто до суду поштою з приміткою: «за зазначеною адресою не проживає».

Як вбачається з витягу ЄДРПОУ на відповідача, адресою місцезнаходження ТОВ «Альфа-Тех»є: «04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, буд. 7, оф. 2».

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.” у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В судовому засіданні представником подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 41559,48 грн. основного боргу, 5398,71 грн. пені, штраф у розмірі 9655,37 грн., 1077,10 грн. трьох відсотків річних, 2913, 04 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача судові витрати, посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 4000, 00 грн., на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи додано довідку банку, відповідно до якої позивачем здійснена оплата у розмірі 4000,00 грн. за рахунком фактурою №209-0008.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява оцінюється судом як зава про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду, аотже позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої в судовому засіданні 29.11.2011р. та в межах вкзаної ціни позову.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, оригінали документів додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»(далі по тексту Позивач; Продавець за Договором) та Приватним підприємством «Альфа-тех»(далі по тексту Відповідач; Покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу №СУ-0061/1901 (далі Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця ел. лампи (надалі за текстом Договору - „Товар") за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості згідно накладних, що є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (партію товару) згідно з умовами, передбаченими Договором. Загальна кількість товару, яка продається по Договору визначається протягом строку дії Договору, з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) такого товару переданого Покупцю.

Зобов'язання Продавця по поставці товару згідно умов Договору виникає з моменту отримання Продавцем замовлення Покупця на конкретну партію Товару. Продавець протягом 24 годин з моменту отримання замовлення Покупця розглядає можливість виконання замовлення Покупця повністю або в частині. Після чого Продавцем оформлюється та направляється на адресу Покупця рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття замовлення до виконання. Замовлення можуть надсилатись Продавцю поштою або по факсу (п. п. 1.2., 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що під партією товару розуміється кількість товару, що оформлена одним пакетом документів, та пред'явлена до одночасного приймання, завантаженого на один транспортний засіб, в т.ч. багатомодульний.

Згідно п. 2.2. Договору, строки поставки Продавцем конкретної партії товару узгоджуються між Продавцем та Покупцем, який не повинен перевищувати робочих днів від дати направлення Продавцем на адресу Покупця рахунку-фактури. Дострокова поставка товару допускається.

Умови постачання товару за даним Договором регулюються положеннями Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС»у редакції 2000р., які мають обов'язковий характер для Сторін в рамках даного Договору. Якщо які-небудь пункти Договору протиречать вищезгаданим правилам, то діють пункти Договору (п. 2.3. Договору).

Продавець здійснює поставку товару зі складу в м. Київ на умовах базису поставки - ЕХW (склад Продавця: вул. Якутська, 8). Передача (приймання-передача) товару відбувається: - на базисі поставки ЕХW: на складі Продавця по товаросупровідним документам. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі Продавцем товару Покупцеві, про що свідчить дата на накладних / товаро - транспортних накладних (п. п. 2.4, 2.5. Договору).

Пунктом 2.10. Договору визначено, що приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця. Повноваження представників Покупця на приймання товару повинні бути підтверджені довіреностями, оформленими відповідно до вимог діючого законодавства України.

Узгодженою ціною на товар Сторони вважають ціну відображену в накладних, яка зазначається в національній валюті України (гривні). Загальна сума Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту, та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами Договору (п. п. 3.1., 3.3. Договору).

Оплата товару проводиться у національній грошовій валюті. Форма розрахунків: безготівкова шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця в повному обсязі (п. п. 3.4., 3.6. Договору).

Пунктом 3.7. Договору визначено, що Покупець зобовязаний сплатити за поставлений йому товар (партію товару) протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Продавцем.

У відповідності до п. 14.1. Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє по 31 грудня 2011р. (включно). У випадку невиконання Сторонами зобовязань, обумовлених Договором, він діє до повного виконання Сторонами таких зобовязань.

На виконання умов Договору, за період з 11.01.2011 року по 01.08.2011 року Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 96578, 14 грн., що підтверджується видатковими накладними №111-0004 від 11.01.2011р. на суму 29432, 10 грн., №117-0009 від 17.01.2011р. на суму 2780,80 грн., №126-0014 від 26.01.2011р. на суму 4239,40 грн., №131-0003 від 31.01.2011р. на суму 5726, 46 грн., №201-0010 від 01.02.2011р. на суму 3469, 36 грн., №204-0002 від 04.02.2011р. на суму 2432,76 грн., №208-004 від 08.02.2011р. на суму 1466,86 грн., №214-0001 від 14.02.2011р. на суму 13470, 59 грн., №301-0001 від 01.03.2011р. на суму 7412, 92 грн., №310-0046 від 10.03.2011р. на суму 360,11 грн., №318-0023 від 18.03.2011р. на суму 2407, 92 грн., №330-0005 від 30.03.2011р. на суму 3452,06 грн., №331-0010 від 31.03.2011р. на суму 3245,45 грн., №624-0032 від 24.06.2011р. на суму 12858,60 грн., №630-0018 від 30.06.2011р. на суму 1507, 00 грн., №705-0010 від 05.07.2011р. на суму 552,47 грн., №801-0005 від 01.08.2011р. на суму 1763, 28 грн. (належним чином завірені, підписані повноважними представниками сторін копії видаткових накладних додано позивачем до позовної заяви, оригінали надано для огляду в судовому засіданні).

На підтвердження повноважень особи, яка за доручення позивача отримувала товар, до матеріалів справи позивачем додано належним чином засвідчені копії Довіреностей, виданих відповідачем на отримання цінностей.

Також Позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчені рахунки-фактури, виставлені Відповідачеві на оплату товару.

За твердженням Позивача, Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 51018, 66 грн. (на підтвердження чого позивачем надано виписки по рахунку), сума заборгованості Відповідача складає 45559, 48 грн. (96578, 14 51018, 66 = 45559,48).

Після порушенян провадженян у справі відповдіачем у справі сплачено ще 4 тисячі грн. боргу, а отже позивач з урахуванянм зменшення позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача 41559,48 грн. основної заборгованості, 5398,71 грн. пені, 9655,37 грн. штрафу, 2913,04 грн. інфляційних втрат, 1077,10 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати товару.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товару, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Згідно зменшених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за переданий товар у розмірі 41559, 48 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 41559,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.7. Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 5398,71 грн. пені, 9655,37 грн. штрафу, 2913,04 грн. інфляційних втрат та 1077,10 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення строків сплати вартості товару, встановлених Договором, Покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 1 (одного) % від суми несплаченого товару за кожен день прострочки.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що в разі, якщо Покупець порушує строки сплати вартості товару, встановлені Договором та таке прострочення триває більше 10 (десяти) днів від дня, коли таке зобовязання повинно було бути виконане, Покупець додатково сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 10 (десяти) % від загальної вартості товару відносно якого відбувається прострочення оплати.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

За таких обставин, враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні 5398, 71 грн. пені, оскільки застосування за невиконання грошового зобов'язання і пені, і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм, зокрема Конституції України. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу, підлягають задоволенню в розмірі 9655,37 грн. у відповідності до п. 7.3 Договору, оскільки прострочення оплати відбулося понад десять днів.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2913,04 грн. збитків від інфляції та 1077,10 грн. трьох відсотків річних

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 2913,04 грн. збитків від інфляції та 1077,10 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»підлягають частковому задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Альфа-Тех»(04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, оф. 2; код ЄДРПОУ 35894741, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»(04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 32-А, кв. 22; код ЄДРПОУ 35961869) 41559 (сорок одна тисяча пятсот пятдесят девять) грн. 48 коп. основної заборгованості, 9655 (девять тисяч шістсот пятдесят пять) грн. 37 коп. штрафу, 2913 (дві тисячі девятсот тринадцять) грн. 04 коп. інфляційних збитків, 1077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 10 коп. трьох відсотків річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 552 (пятсот пятдесят дві) грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 98 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Г.П. Бондаренко

Повний текст рішення складено: 01.12.2011р.