Рішення № 19886180, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8925.11.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний дім -1”

Простягнення 101809,40 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1. представник за довіреністю від 22.04.2011 р. № Д07/2011/04/22-33

від відповідача не зявився 25.11.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний дім -1” 92949,47грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.09.2006 р. № 8373183, 7091,44 грн. інфляційної складової боргу та 1768,49 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/89 від 28.12.2009 р.

Ухвалою від 01.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2009 р. в адміністративній справі № 2а-57/09 або ж її скасування в установленому законодавством порядку.

15.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 25.11.2011 р.

23.11.2011 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у звязку з відпусткою юрисконсульта, яка, як вбачається з наказу про відпустку від 18.11.2011 р., триватиме до 21.12.2011 р.

У судовому засіданні 25.11.2011 р. представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, зважаючи на часткове погашення боргу після порушення провадження у справі, заявленими до стягнення з відповідача є 65873,47 грн. (57013,54 грн. основного боргу, 7091,44 грн. інфляційних втрат та 1768,49 грн. 3 % річних), а також надав додаткові документи і докази по справі на виконання вимог ухвали від 15.11.2011 р.

Відповідач уповноваженого представника в засідання не направив, витребувані судом документи і докази по справі, зокрема, фактичні дані на підтвердження належного виконання зобовязань за договором від 01.09.2006 р. № 8373183 за період з 01.08.2008 р. по 01.12.2009 р., не подав.

Розглянувши клопотання відповідача від 23.11.2011 р. про перенесення слухання справи через відпустку юрисконсульта, суд не вбачає підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасний дім -1” не обмежене законодавчо та процесуально колом осіб, які можуть представляти його інтереси у судах, інших установах, організаціях, підприємствах; 01.02.2010 р. у судовому засіданні представники відповідача не подали суду документи, що були витребувані від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний дім -1”, не вказавши на обєктивні та поважні причини невиконання вимог суду та обмежилися лише заявленням вимог про зупинення провадження у справі; провадження у справі № 46/89 триває значний проміжок часу та тривалий час було зупинене, а тому слід вважати, що відповідач мав достатньо часу для формування свої правової позиції у спорі, зібрання та подання до суду доказів на підтвердження своєї правової позиції, доказів належного виконання зобовязань у спірних правовідносинах тощо. Поряд з викладеним, суд враховує законодавчу обмеженість тривалості строку вирішення спору, клопотання про продовження якого в матеріалах справи відсутнє.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги з врахуванням заяви про уточнення та, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань в частині повної та своєчасної оплати поставленої йому теплової енергії у гарячій воді у період з 01.08.2008 р. по 01.12.2009 р., просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 8373183, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 2 до договору № 8373183 облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку згідно з договірними тепловими навантаженнями за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії у поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику теплової енергії протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п. 10 додатку № 2 до договору встановлені обовязки відповідача щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місця сплачувати вартість теплової енергії, що використовується орендарями.

За твердженнями позивача, у період з 01.02.2008 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 138568,00 грн., тоді як оплачено ним було лише 45162,55 грн. станом на час звернення до суду у 2009 році. У звязку з частковим погашенням боргу з оплати вартості теплової енергії за спірний період вже після порушення провадження у справі № 46/89, основний борг відповідача станом на листопад 2011 року склав 57013,54 грн.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться відомості обліку теплової енергії та облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову, довідка про надходження коштів. Поряд з цим, при вирішенні спору у даній справі слід зазначити, що у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року позивачем застосовано до відносин з відповідачем тарифи на теплову енергію, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р., № 127, 128 від 05.02.2009 р., які в подальшому були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24.12.2008 р., 65/2009 від 03.02.2009 р., 76/2009 від 09.02.2009 р. Таким чином, застосування таких тарифів видається безпідставним, тому в даному разі слід виходити з чинних на той час тарифів, затверджених розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Отже, варіть теплової енергії за договором від 01.09.2006 р. № 8373183, що була поставлена відповідачем позивачеві у грудні 2008 року, має становити 17287,80 грн., а не 17828,04 грн., як стверджує позивач, у січні 2009 року 18939,16 грн., а не 19438,88 грн., та 16135,00 грн., а не 16200,13 грн. у лютому 2009 року.

Тобто, внаслідок дослідження наявних у справі доказів та проведеного перерахунку вартості теплової енергії, судом встановлено, що у період з 01.08.2008 р. по 01.12.2009 р. позивач поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 137462,91 грн., тоді як станом на грудень 2009 року останній оплатив її частково в сумі 45162,55 грн., заборгувавши 92300,36 грн.

Крім того, при вирішенні даного спору, суд враховує в якості доказу часткового погашення відповідачем боргу за спірний період вже після порушення провадження у справі № 46/89 подану позивачем довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію за договором № 8373183 від 01.09.2006 р. Так, з поданої довідки слідує, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач перерахував позивачеві, а позивач зарахував в якості оплати теплової енергії спожитої з 01.08.2008 р. по 01.12.2009 р. 17000,00 грн. та 18935,93 грн., разом 35935,93 грн., а не 36391,91 грн. як стверджує позивач. Таким чином, станом на час розгляду справи підтвердженим є сплата відповідачем заборгованості позивачеві в розмірі 81098,48 грн., а не 81554,46 грн., тобто, різниця між сумою оплати, що її вирахував позивач та встановив суд з поданих позивачем доказів становить 455,98 грн. Зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити поза межі позовних вимог, при вирішенні даного спору враховуватиметься позиція позивача, згідно з оплаченою відповідачем після звернення до суду є сума в розмірі 36391,91 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано суду доказів своєчасної оплати позивачеві вартості отриманої від нього теплової енергії за період 01.08.2008 р. по 01.12.2009 р. у сумі 137462,91 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунку суду, проведеного із застосуванням чинних тарифів в розмірі 55908,45 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 7091,44 грн. інфляційної складової боргу та 1768,49 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, тоді як проведений позивачем розрахунок таким, що потребує уточненню з врахуванням зменшення вартості теплової енергії за грудень 2008 січень 2009 років.

Так, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1739,76 грн., інфляційної складової боргу 6971,47 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати підлягають пропорційному покладенню на сторін відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням факту часткового погашення боргу після звернення позивача до суду з указаним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний дім -1” (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-б, ідентифікаційний код 32772220) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 55908 (пятдесят пять тисяч девятсот вісім) грн. 45 коп. боргу, 6971 (шість тисяч девятсот сімдесят одну) грн. 47 коп. інфляційної складової боргу, 1739 (одну тисячу сімсот тридцять девять) грн. 76 коп. 3 % річних, 1 010 (одну тисячу десять) грн. 12 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

4.Повернути Структурному відокремленому підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187764) з Державного бюджету України 83 (вісімдесят три) грн. 27 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення № 7574 від 17.12.2009 р., оригінал якого зберігається в матеріалах справи № 46/89.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 29.11.2011 р.