Рішення № 19885819, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/41114.11.11 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамар"

Простягнення 19 444, 72 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамар" про стягнення 19 444, 72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 01.01.2010 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умов даного договору за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 18244, 54 грн.

Ухвалою від 28.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.10.2011 року.

В судове засідання 21.10.2011 року представники сторін не зявились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 21.10.2011 року розгляд справи відкладено на 14.11.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 14.11.2011 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 14.11.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамар»(далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № б/н (далі-Договір).

В силу положень п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобовязувався передати у власність покупця кондитерські вироби (далі-товар) в кількості та асортименті, відповідно до видаткових документів, які є невідємною частиною дійсного договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобовязується прийняти й оплатити кондитерські вироби.

Кількість та асортимент товару узгоджується між продавцем та покупцем у відповідності до попередньої заявки, яка надається у термін не менше ніж за 10 календарних днів до дати здійснення поставки товару для якої здійснюється замовлення.

Умови ціни та порядок розрахунків сторони обумовили розділом 2 Договору, відповідно до якого ціна одиниці товару та/або партії товару, що поставляється за цим Договором, встановлюється продавцем і повідомляється у видатковій накладній, що передається покупцю разом з партією товару, що постачається. Розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесенням грошових коштів готівкою до каси продавця у розмірі 100 % від вартості поставленого товару.

Оплата за товар, що був поставлений, здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних з моменту передачі товару.

П.п. 4.1, 4.2 Договору, встановлено, що продавець самостійно здійснює доставку на склад покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару по товарно-транспортній накладній. Відповідальність за випадкове знищення або випадкове пошкодження товару несе власник товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 21 193, 11 грн., що підтверджується видатковими накладними, скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 2948, 57 , у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 18244, 54 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 18244, 54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказані договори за своє правовою природою є договорами поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 18244, 54 грн. нормативно та документально доведений.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі повторної не сплати поставленого товару покупцем в зазначений за даною угодою термін, або у разі якщо продавець вимушений звернутися за захистом своїх інтересів, що до стягнення існуючої заборгованості до суду. Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 408 , 85 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 408, 85 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до 7.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати, постачальник може стягнути з покупця штраф у розмірі 30 % від вартості несплаченого товару.

Позивач за прострочення відповідачем строків оплати вартості товару, керуючись пунктом 7.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 791, 33 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов Договору та простроченої суми заборгованості, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар»(місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 26, фактична адреса: 03134, м. 03134, м. Київ, вул. Мира, б. 19, код ЄДРПОУ 34693607) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 18244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 54 коп. основного боргу, 408 (чотириста вісім) грн. 85 коп. пені, 791 (сімсот девяносто одна) грн. 33 коп. штрафу, 194 (сто девяносто чотири) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

21.11.2011 року.