Рішення № 19885756, 18.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/10318.11.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ - СЕРВІС», м Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово - будівельна компанія», м. Київ

про стягнення 53637,87грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Косяк В.І. юрисконсульт

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні присутній громадянин України: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ - СЕРВІС»звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія»про стягнення з останнього вартості векселю серії № 1962927 від 27.08.10р. в розмірі 52075, 60 коп., виданого в посвідчення виконання зобовязань за Договором підряду №02/05 від 26.05.09р., та Додаткової угоди до нього №1 від 27.08.10р.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Позов мотивовано тим, що 26 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ-СЕРВІС», далі Підрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМІРОКБУДІНВЕСТ», далі Замовник, було укладено договір підряду №02/05 від 26.05.09р., далі Договір, предметом якого є розробка проектної та технічної документації на обєкті нерухомості. Виконання умов Договору відображено в актах приймання виконаних підрядних робіт, де підтверджено факт розробки проектної та технічної документації за червень 2009 року, за вересень 2009 року та листопад 2009 року, підписаного сторонами без зауважень та пропозицій. Крім того, сума дебіторської заборгованості ТОВ «ДЕМІРОКБУДІНВЕСТ» в розмірі 52075,60 грн. відображено в акті звірки розрахунків між сторонами станом на 0101.10р.

27 серпня 2010 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 26.05.09р., далі Додаткова угода, за змістом якої вбачається, що за згодою сторін розрахунки за Договором можуть бути здійснені за допомогою векселю, що відображено в пункті 6.1 статті 6 Додаткової угоди. На виконання умов Додаткової угоди від 27.08.10р. сторонами складено акт прийому-передачі векселю серії № 1962927 номінальною вартістю 52075,60 грн., із строком предявлення не раніше 01.03.11р., емітентом (векселедавцем) якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія». Простий вексель має передаточний індосамент «Без обороту на мене», який не переривається, вказує на сплату за наказом емітентом (векселедавцем) цього векселю суми заборгованості на користь векселедержателя. З моменту передачі векселю до позивача, як векселедержателя перейшло право вимоги до векселедавця суми вартості векселю.

Таким чином, застосовуючи вексельне право, а саме приписи ст.ст. 34, 43, 70, 77 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель від 06.07.99р., запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, далі Уніфікований закон, позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість за векселем в сумі 52075,60 грн.

Додатково позивачем з посиланням на приписи статті 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1562, 27 грн. за прострочення грошового зобовязання. Позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, вислухавши доводи позивача, суд встановив:

Законодавець визначає, що згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем. Оскільки у даній справі мова йде про стягнення заборгованості (вартості) за векселем, і такі зобовязання не припинилися виконанням проведеним належним чином, судом при вирішенні спору застосовується саме вексельне законодавство, а не норми цивільного права.

Як свідчать обставини справи сторонами укладено Додаткову угоду про припинення попереднього зобовязання та заміну його новим, а факт передачі векселю підтверджено складеним між ним актом прийому-передачі векселю. Оскільки право вимоги позивача за договором підряду не припинилося, тому позивач має право вимагати від відповідача як оплату наданих послуг, виконаних робіт, так і оплату вартості векселів як векселедержатель. Векселедержатель має право на подання позову до усіх осіб, які видали, акцептували, індосували простий переказний вексель або поставили на ньому аваль, оскільки названі особи є солідарно зобовязаними перед векселедержателем.

Передаточний підпис на векселі, підтверджує перехід права по векселю до іншої юридичної особи, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ - СЕРВІС». Законодавець встановлює, що вексель є єдиним цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Стаття 2 цього Закону визначає, що емітентом цінних паперів є юридична особа. В даній справі емітентом цінного паперу - є відповідач у справі, який від свого імя виписав вексель та зобовязався виконувати обовязки, що випливають із умов його випуску. Законом емітент за векселем повинен відповідати за зобовязаннями, що виникають у звязку з випуском цінних паперів, виконувати їх у строк та в порядку, передбаченому Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів тощо. Права та обовязки за цінними паперами виникають з моменту їх передачі емітентом чи його уповноваженою особою одержувачу (покупцеві) або його уповноваженій особі ( ст.14 Уніфікованого закону).

Позивач посилається на вексельне законодавство обґрунтовано, оскільки порядок розрахунків між сторонами за допомогою векселю передбачено у Додатковій угоді від 27.08.10р. до Договору підряду № 02/05 від 26.05.09р. Докази у справі свідчать, що 20 липня 2011 року вексель було предявлено до оплати. На підставі викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача виходячи із наступного, зокрема:

За змістом акту прийому-передачі векселю вартістю 52075,60 грн., серія № 1962927 від 27.08.10р. вбачається, що його було передано з метою змінити спосіб виконання зобовязань за договорами підряду. Тобто, відбулася заміна грошової форми оплати на оплату шляхом передачі векселів.

З цього приводу слід розрізняти вексель, що є лише засобом оформлення заборгованості (заміна одного зобовязання іншим), і розрахунки з використанням векселів (погашення зобовязання).

Дата видачі векселя та їх приймання-передачі за актом співпадають та датовані 27.08.10р. Частиною першою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зазначається, що видавати переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу та фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно зі статтею 77 “Уніфікованого Закону до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, що відносяться до переказного векселя, зокрема: строки вексельної давності. Відповідно до ст. 78 Уніфікованого Закону векселедавець простого векселю зобовязаний так само, як і акцептант за переказним векселем.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду своє право на стягнення з відповідача вартості векселю, як емітента ціного паперу. Відповідач таких доказів суду не надав. Тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ-СЕРВІС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія»щодо стягнення з останнього вартості простого векселю серії № 1962927 від 27.08.10р в сумі 52075,60 грн., вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо вимог позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1562, 27 грн., то вони є хибними за наступними обставинами:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», із змінами та доповненнями, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ( надалі Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя. Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 49 Уніфікованого Закону особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж.

Пунктом 5 статті 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно. Відтак застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України «Про обіг векселів в Україні».

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення трьох процентів річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, то вимоги статті 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Тобто, у субєктів господарювання відсутні правові підстави для застосування у спірних відносинах сторін частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування та стягнення трьох процентів річних у разі прострочення боржником виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, оскільки вексельне законодавство не передбачає таких стягнень.

За таких обставин у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення грошового зобовязання в сумі 1562, 27 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених .

Витрати по держмиту та по судовому процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених в позовних вимог відповідно вимог ст. 44, частини пятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 43, 70, 77 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель від 06.07.99р., запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст. ст. 25, 44, 49, 81-1, 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ-СЕРВІС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія», 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 24381610, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ- СЕРВІС», 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, офіс 34, код ЄДРПОУ 31354418, вартість простого векселю серії № 1962927 від 27.08.10р. в сумі 52075,60 грн., витрати по державному миту в сумі о520, 75 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 229,13 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛІФТ - СЕРВІС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово будівельна компанія» щодо стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 1562, 27 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 28.11.11р.