Рішення № 19885699, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/407

21.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державного підприємства «Агроспецсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Агроінвест»

про стягнення 85 939,58 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: Янковенко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 85 939,58 грн. за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 1532926 від 26.11.2006 р. з яких: борг за спожиту теплову енергію –66 312,30 грн., який виник внаслідок неналежного виконання зобов’язань у період з 01.02.2011 р. по 01.09.2011 р., а також інфляційна складова боргу –6 721,24 грн., 3 % річних у розмірі 2 092,87 грн. та 10 813,17 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за спожиту теплову енергію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у справі ДП «Агроінвест»третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та призначено справу до розгляду на 07.11.2011 р.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про виправлення описки у тексті позовної заяви, в якій зазначив, що при виготовленні останньої було допущено описку в зазначенні періоду виникнення заборгованості відповідача, а саме: період з 01.02.2011 р. по 01.09.2011 р., натомість вірним просив вважати період виникнення заборгованості - лютий 2011 року.

Позивач підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, представник ДП «Агроінвест» у судовому засіданні пояснив, що за угодою № Т-210 про заміну боржника у зобов’язанні від 31.08.2011 р. ним прийнято на себе зобов’язання щодо погашення боргу перед позивачем за договором постачання теплової енергії від 26.11.2006 р. № 1532926 в сумі 87 978,68 грн., який виник за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., оскільки третя особа фактично розпочала споживати послуги з постачання теплової енергії в нежитлових приміщеннях, що знаходяться за адресою: Б.Грінченка, 1, Хрещатик, 24 з 01.03.2011 р., на підтвердження чого надав документи до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 12.10.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.09.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2006 р. між АЕК «Київенерго», в особі заступника директора Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Гончарова Є.Д., та Державним підприємством «Агроспецсервіс», в особі генерального директора Никитюка О.А. укладено договір № 1532926 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період оплювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а також підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків зазначених у п. 3.1.7 договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2 останнього).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, та виконувати умови та порядок оплати а обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Договір, відповідно до п. 8.1, набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 р.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами термін дії договору № 1532926 від 26.11.2006 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 8.4 договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Згідно з п. 2.2.3 договору позивач зобов’язаний при зміні тарифів повідомляти відповідача у п’ятиденний термін з моменту отримання розпорядження адміністрації м. Києва про їх змінення.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься за адресою м. Київ, вул. Б,Грунченка, 1.

Згідно до п. 5.1 договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Додатком № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, згідно з яким розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, як засіб гарантії сплати споживачем теплової енергії (п. 2 додатку № 4 до договору). Згідно з п. 3 зазначеного додатку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом до 28 числа поточного місяця, а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 3 додатку № 4 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, б. 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає РВТ).

В ході розгляду спору судом встановлено, що 31.08.2011 р. між ДП «Агроспецсервіс»(боржник) та ДП «Агроінвест»(новий боржник) укладено угоду № Т-210 про заміну боржника у зобов’язанні, укладення якої погоджено позивачем, та не суперечить положенням договору № 1532926 від 26.11.2006 р.

Відповідно до зазначеної угоди боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов’язання щодо погашення боргу перед позивачем за договором на постачання теплової енергії від 26.11.2006 р. № 1532926 у сумі 87 978,68 грн. за період з березня 2011 року. Вказана сума боргу зараховується як майнове зобов’язання (борг) нового боржника за договором від 29.08.2011 р. № 1532936, у зв’язку з чим заборгованість нового боржника у серпні 2011 року за спожиту теплову енергію за зазначеним договором збільшується на суму переведеного боргу.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту укладення зазначеної угоди третя особа взяла на себе зобов’язання щодо погашення боргу перед позивачем за договором постачання теплової енергії від 26.11.2006 р. № 1532926 в сумі 87 978,68 грн., який виник за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

Натомість, предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості з відповідача, що утворилась за договором від 26.11.2006 р. № 1532926 станом на лютий 2011 року у сумі 66 312,30 грн.

Крім того, в межах розгляду даного спору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 6 721,24 грн. та 3 % річних у сумі 2 092,87 грн. та пені в сумі 10 813,17 грн., які розраховані позивачем з урахуванням наявної заборгованості відповідача в сумі 87 978,68 грн. до моменту укладення угоди № Т-210 про заміну боржника у зобов’язанні від 31.08.2011 р. у відповідному періоді.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії, а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 66 321,30 грн.

Сума боргу в розмірі 66 321,30 грн. згідно наданого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору від 26.11.2006 р. № 1532926 відповідачем не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням викладеного, умов договору строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості, по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 66 312,30 грн., що виник станом на лютий 2011 року.

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором щодо оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 6 721,24 грн., 3% річних у розмірі 2 092,87 грн. та пеню в сумі 10 813,17 грн.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги про стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 1532926 від 26.11.2006 р. щодо оплати за теплову енергію. При цьому, розрахунок інфляційних втрат, відсотків річних та штрафних санкцій проведений позивачем на заборгованість відповідача в сумі 66 312,30 грн., яка виникла станом на лютий 2011 року, а також на заборгованість в сумі 87 978,68 грн., яка була наявна у відповідача з березня по липень 2011 року, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

В силу положень п. 7 додатку № 4 до договору № 1532926 від 26.11.2006 р. відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені проведений позивачем виходячи з облікової ставки, встановленої постановами НБУ у відповідному розмірі у відношенні суми боргу, що виникла у спірний період, та в межах встановленого законом строку (не більше ніж за 6 місяців), і складає 10 813,17 грн. (розрахунок є додатком до позовної заяви), вимоги про стягнення яких судом задовольняються.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем у відповідному періоді, і вважає його обґрунтованим, тому задовольняє вимоги про стягнення 6 721,24 грн. інфляційної складової боргу.

Правомірність нарахування трьох відсотків річних за користування несплаченими грошовими коштами ґрунтується на вимогах статті 625 Цивільного кодексу України незалежно від встановлення факту користування даними коштами, і дана правова позиція підтверджується у постанові Вищого господарського суду України № 20/29 від 13.09.2011 р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1532926 від 26.11.2006 р. в сумі 66 312,30 грн., яка виникла станом на лютий 2011 року, та крім того в сумі 87 978,68 грн. за період з березня по липень 2011 року, тож з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 092,87 грн. трьох відсотків річних.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 24, код 34532280) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 66 312 (шістдесят шість тисяч триста дванадцять) грн. 30 коп. заборгованості, 6 721 (шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 24 коп. інфляційної складової боргу, 2 092 (дві тисячі дев’яносто дві) грн. 87 коп. 3 % річних, 10 813 (десять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 17 коп. пені, 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 40 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 28.11.2011 р.