Рішення № 19885384, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/39423.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер"

доПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення 5 198, 14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: не зявились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення заборгованості щодо виплати страхового відшкодування за договором № 16/01/06 від 16.01.2006 р. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4893, 36 грн., 254, 90 грн. пені та 49, 88 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо перерахування суми страхового відшкодування відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що юридичною та фактичною адресою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" є м. Київ, пров. Балтійський, 20, а тому надіслання позивачем документів на іншу адресу не може вважатись належним повідомленням відповідача про настання страхового випадку.

Крім того, відповідач зазначає, що про наявність вимоги про виплату перестрахового відшкодування за випадками, що сталися 20.07.2007 р. та 24.08.2007 р. відповідачу стало відомо лише після отримання копії позовної заяви, а тому відповідач визнає вимоги про стягнення сум перестрахового відшкодування та заперечує проти нарахування пеня, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з незявленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У дане судове засіданні повноважні представники сторін не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2006 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер" та Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс», найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт",укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 16/01/06, за умовами якого кожна із сторін може передавати іншій стороні приймати від неї в перестрахування будь-які ризики.

Відповідно до п. 1.3. договору на його підставі сторони укладають договори факультативного перестрахування (ковер-нот, сліпи, конкретні договори перестрахування, сертифікати перестрахування, і т.і.), що мають юридичну цінність і спричиняють відповідальність сторін. Кожен такий договір перестрахування є незалежним від умов будь-якого іншого договору перестрахування є незалежним від умов будь-якого іншого договору перестрахування укладеного сторонами.

Відповідно до п. 3.4. договору конкретні ризики, межі відповідальності сторін та інші умови перестрахуванні визначаються в договорах перестрахування, що підписуються між сторонами і скріплюються їхніми печатками.

Згідно з п. 4.1. договору прийняття та передача ризиків у перестрахування здійснюється шляхом укладання договорів факультативного перестрахування (ковер-нот), що діють на умовах даного договору, якщо сторонами не погоджено інше.

У відповідності до п. 5.1. договору договір перестрахування набирає сили з моменту підписання ковер-нот, якщо письмово не погоджено інше.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що перестрахувальник зобов?язаний перерахувати перестраховикові перестрахувальну суму, що відповідає його частці відповідальності по переданому в перестрахування ризику і розміру погодженого тарифу, якщо інше не передбачено сторонами. Розмір перестрахувальної премії вказується в договорі перестрахування (ковер-нот).

Згідно з п. 8.1. договору перестрахувальник зобов?язаний протягом трьох робочих днів після одержання письмового повідомлення від страхувальника сповістити перестраховика про страхову подію по перестрахованому ризику будь-яким способом, що дозволяє зафіксувати повідомлення.

Відповідно до п. 9.3.5. договору перестраховик по визнаним ним страховим випадкам зобовязаний перерахувати перестрахувальнику, або по його письмовій вказівці третій особі, відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності протягом 15 робочих днів з моменту одержання від перестрахувальника віх документів.

Договір, відповідно до п. 14.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє необмежений строк.

25.06.2007 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер" та Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № К/612-10/2007 р. за яким перестраховано автомобіль Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1

У п. 4. ковер-нот № К/612-10/2007 р. від 25.06.2007 р. зазначено, що автомобіль Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 застраховано позивачем за договором страхування № 1538-10/01 від 07.06.2007 р.

Відповідальність перестраховика за ковер-нот № К/612-10/2007 р. від 25.06.2007 р. встановлена у розмірі 29, 28% від страхової суми.

Термін дії ковер-нот № К/612-10/2007 р. від 25.06.2007 р. встановлено з 08.06.2007 р. до 07.06.2008 р.

Судом встановлено, що автомобіль Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1538-10/01 від 07.06.2007 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 20.07.2007 р. та 24.08.2007 р. за участю автомобіля Mitsubishi Lancer сталися дорожньо-транспортні пригоди, у звязку чим позивачем перераховано страхувальнику загалом 16041, 35 грн., у звязку з чим позивач набув право на отримання частки страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4893, 36 грн. також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 254, 90 грн. та 49, 88 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як встановлено судом, у звязку з настанням страхового випадку Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер" виплачено страхове відшкодування у розмірі 16041, 35 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 02.08.2007 р. та платіжним дорученням № 285 від 18.04.2008 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Умовами договору № 16/01/06 від 16.01.2006 р. встановлено, що перестрахувальник зобовязаний перерахувати перестраховикові перестрахувальну суму, що відповідає його частці відповідальності по переданому в перестрахування ризику і розміру погодженого тарифу протягом 15 робочих днів з моменту одержання від перестрахувальника віх документів.

У договорі № 16/01/06 від 16.01.2006 р. зазначено, що адресою відповідача є 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, на підтвердження настання страхового випадку 20.07.2007 р. разом з листом вих. № 2/1276-10 від 17.11.2010 р за участю перестрахованого у відповідача автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 надіслано на адресу м. Київ, вул. Кільцева дорога, 15 17.11.2010 р.

При цьому, позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу листа вих. № 2/341-11 від 14.02.2011 р. та документів на підтвердження настання страхового випадку 20.07.2007 р. за участю перестрахованого у відповідача автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

Разом з тим, судом вставлено, що вищевказані документи адресу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20. були надіслані також разом з позовною заявою, що підтверджується описом вкладення до поштового конверту від 21.09.2011 р.

Відомостей щодо сплати суми перестрахового відшкодування за договором № 16/01/06 від 16.01.2006 р. та, зокрема, ковер-нот № К/612-10/2007 р. від 25.06.2007 р. відповідачем суду не надано.

Згідно розрахунку позивача розмір перестрахового відшкодування за двома страховими випадками, із урахуванням встановленої ковер-нот № К/612-10/2007 р. від 25.06.2007 р. відповідальності перестраховика, становить 4696, 91 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми перестрахового відшкодування у розмірі 4696, 91 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 254, 90 грн. за період з 08.12.2010 р. до 01.06.2011 р., 49, 88 грн. 3% річних а також інфляційні нарахування у розмірі 196, 45 грн. за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, документи на підтвердження настання страхового випадку 20.07.2007 р. та 24.08.2007 р. за участю перестрахованого у відповідача автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 на адресу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20. разом з позовною заявою, а саме 21.09.2011 р.

За таких обставин, обовязок щодо перерахування перестрахового відшкодування у відповідача настав лише після одержання вказаних документів, в той час як позивач нараховує пеню, 3%, та інфляційні нарахування за період з 08.12.2010 р. до 01.06.2011 р.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність прострочення перерахування відповідачем сум перестрахового відшкодування за визначений позивачем період, у звязку з чим відмовляє у задоволення вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, які діяли станом на день сплати судових витрат та порушення провадження у справі, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер" (39617, Полтавська обл., Крюківський район, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 75, код ЄДРПОУ 13958383) суму основного боргу у розмірі 4696, 91 (чотири тисячі шістсот девяносто шість грн. 91 коп.) грн., 46, 97 (сорок шість грн. 97 коп.) грн. державного мита та 213, 24 (двісті тринадцять грн. 24 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 25.11.2011 р.