Рішення № 19885340, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/34814.11.11 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доПриватного підприємства «Аудиторська фірма «Євроконсалтинг»

простягнення 70 650, 26 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2. дов. № б/н від 22.09.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Євроконсалтинг»про стягнення 68350,00 грн. основного боргу, 1721,63 грн. інфляційних втрат та 578,63 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання згідно Договору № 18/2010 від 18.01.2010 року щодо оплати заборгованості за надані юридичні послуги.

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2011 року.

В судовому засіданні 23.09.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2011 року надав усні пояснення по справі, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В судовому засіданні 23.09.2011 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також надав клопотання про забезпечення позову, яке буде розглянуто судом в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.10.2011 року представник відповідача надав додаткові документи по справі на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по суті спору.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/348, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 21.10.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.11.2011 року.

В судовому засіданні 14.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2011 року підтримав подане через канцелярію суду заперечення на позовну заяву та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 21.10.2011 року позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі суми позову та судових витрат, які знаходяться на поточних рахунках відповідача, або на будь яких інших рахунках, що можуть бути виявлені органами державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.11.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач, виконавець) та Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Євроконсалтинг»(далі відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг № 13/16-09 (далі Договір) пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобовязується надавати замовникові юридичні послуги, в обсягах, що передбачені положеннями даного Договору, а замовник зобовязується своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до пункту 1.2 Договору юридичні послуги, що надаються виконавцем на користь замовника включають в себе:

- здійснення аналізу чинних нормативно правових актів, якими керується замовник в процесі своєї діяльності;

- надання письмових та усних консультацій з питань, що виникають в процесі здійснення діяльності замовника;

- здійснення правового супроводження діяльності замовника в процесі оформлення договірних відносин останнього з контрагентом;

- підготовка, розроблення проектів угод, контрактів, договорів, тощо;

- розроблення нових та перевірка вже існуючих внутрішніх локально правових актів замовника на їх відповідність вимогам законодавства України.

Згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Договору замовник зобовязаний своєчасно оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень та своєчасно оплачувати надавані виконавцем послуги.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що вартість послуг, що надані виконавцем замовнику, в кожному окремому випадку, визначається сторонами у відповідному акті наданих послуг, який підписується та скріплюється печатками сторін.

Відповідно до пункту 4.3 Договору замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього в розмірі, що визначений в порядку, передбаченому пунктом 4.2 даного Договору, в строк до 31 грудня 2010 року.

28 січня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 18/2010, якою пункт 4.3 Договору виклали в наступній редакції: замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього в розмірі, що визначений в порядку, передбаченому пунктом 4.2 даного Договору, в строк до 31 березня 2011 року.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 68350,00 грн., що засвідчується актом приймання передачі юридичних послуг від 06 липня 2010 року.

В свою чергу, відповідач за надані послуги не розрахувався, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 68350,00 грн.

30 травня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 24/2011, згідно якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач залишив вимогу без задоволення та належного реагування.

29 червня 2011 року відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 29/06-11/2, відповідно до якої просив реструктуризувати існуючу заборгованість, у звязку з світовими кризовими явищами.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 68350,00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 68350,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 578,63 грн. за період з 01.04.2011 року по 12.07.2011 року та 1721,63 грн. інфляційних втрат за період з квітня по травень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, загальної суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами (п. 4.3 Додаткової угоди), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1708,75 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Євроконсалтинг» (місцезнаходження: 02140, м. Київ, Дарницький р н, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 30309542) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 68 350 (шістдесят вісім тисяч триста пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 708 (одну тисячу сімсот вісім) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 578 (пятсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. 3% річних, 706 (сімсот шість) грн. 37 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.11.2011 року