Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 37/75923.11.11 За позовом
До
ПроПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
Житлово-будівельного кооперативу «Знання»
стягнення 91485,05 грн. Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 дов. № Д07/2009/07/10-18 від 10.07.09 р.
ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.11 р.
від відповідача:ОСОБА_3 дов. № 2/10 від 10.10.11 р.
Кушнірук Б.Б. голова правління
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Знання»про стягнення 44082,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 34170,02 грн. інфляційної складової боргу, 6629,76 грн. річних та 6602,32 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 320503 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.04 р. до 01.10.09 р.
Ухвалою суду від 30.10.09 р. було порушено провадження у даній справі № 37/759 та призначено її розгляд на 02.12.09 року, зобовязано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 02.12.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 30.10.09 р.
Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 02.12.09 р. у справі № 37/759 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої повязаної з нею справи №8/588; зобовязано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/588 від 04.03.09 р. було передано адміністративну справу № 8/588 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято до провадження справу № 8/558 та присвоєно їй № 2а-1552/11.
25.06.11 р. Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 2а-1552/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума»до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання нечинними розпоряджень.
Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у звязку з чим ухвалою суду 19.09.11 р. було поновлено провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.10.11 р.; повторно зобовязано відповідача надати відзив на позовну заяву у порядку передбаченому ст.59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, докази його надіслання позивачу; зобовязано позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді.
У судовому засіданні 03.10.11 р. представник позивача надав суду заяву про заміну найменування сторони та довідку про надходження грошових коштів від позивача, які було залучено до матеріалів справи, а також позивач надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.11 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості належним чином підготуватися до судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні 03.10.11 р. до 12.10.11 р. о 12:05 год.
Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 12.10.11 р. від відповідача надійшли клопотання про застосування строку позовної давності та про відкладення розгляду справи № 37/759 для надання йому можливості належним чином підготуватися до судового засідання.
У судовому засіданні 12.10.11 р. представник відповідача підтримав подані ним клопотання.
Представник позивача поставив вирішення даних клопотань на розсуд суду.
Суд дослідивши матеріали справи, повідомив, що заява про застосування строків позовної давності буде вирішена в ході судового розгляду та задовольнив клопотання про відкладення розгляду даної справи, оголосивши перерву у судовому засіданні 12.10.11 р. до 26.10.11 р. о 09:50 год.
25.10.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 26.10.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні 26.10.11 р. до 14.11.11 р. для дослідження доказів у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 14.11.11 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.11 р. повторно пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав додаткові документи, які було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.11.11 р. судом було оголошено перерву до 21.11.11 о 14:00 год. для дослідження доказів у справі.
17.11.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові доводи щодо обґрунтованості позовних вимог, які залучено до матеріалів справи.
21.11.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності у справі № 37/759.
Представник позивача у судовому засіданні 21.11.11 р. підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти даного клопотання.
Суд оголосив перерву у судовому засіданні 21.11.11 р. до 23.11.11 р. для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 23.11.11 р представник відповідача надав суду письмові заперечення проти клопотання позивача про поновлення строків позовної давності у справі № 37/759, також пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні 23.11.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Знання»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №032-0503-3 від 01.06.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 032-0503-3 від 01.06.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору №032-0503-3 від 01.06.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 1 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору №032-0503-3 від 01.06.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору №032-0503-3 від 01.06.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:
-щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;
-кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з вересня 2004 р. до липня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.09.04 р. до 01.09.09 р. становила 290150,99 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №032-0503-3 від 01.06.1999 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 246068,05 грн., у звязку з чим станом на 01.09.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 44082,94 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Знання»про стягнення 44082,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 34170,02 грн. інфляційної складової боргу, 6629,76 грн. річних та 6602,32 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 320503 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.04 р. до 01.10.09 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 032-0503-3 від 01.06.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
12.10.11 р. від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 37/759.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач просить суд стягнути борг за спожиту теплову енергію за договором № 320503 від 01.06.1999 р. за період з 01.09.04 р. до 01.09.09 р.
Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України, умови договору № 320503 від 01.06.1999 р., вимоги сплатити борг позивачем могли бути предявлені за період з жовтня 2006 р. до вересня 2011 р., оскільки позов було подано позивачем до суду 23.10.09 р.
Таким чином, строк позовної давності на предявлення вимог про стягнення боргу з ЖБК «Знання»за договором № 320503 від 01.06.1999 р. за період з вересня 2004 р. до жовтня 2006 р. сплинув у жовтні 2006 р.
При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.
Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
21.11.11 р. ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з клопотанням про поновлення позовної давності, посилаючись на наступне.
Відповідно до ч 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обовязку.
Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обовязків (ч. 1 ст. 11 ЦКУ). В цьому розумінні діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Виходячи з положень ч. 5 ст. 261 ЦКУ за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.
Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обовязків (ч. 1 ст. 11 ЦКУ).
Позивач вважає, що строки позовної давності за даним договором пропущено не було, оскільки відповідачем у даній справі неодноразово визнавалась заборгованість, шляхом укладанню актів про відшкодування витрат 6,5 % на виконання розпоряджень КМДА від 20.06.02 р. № 1245, за період з лютого до листопада 2006 року.
Норма ч. 5 ст. 267 ЦКУ припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та обєктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені статтями 263 264 ЦКУ не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.
Отже, висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку та їх правової оцінки.
Однак Господарським судом м. Києва не приймаються доводи позивача до уваги, оскільки у зазначеному клопотанні ПАТ «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»посилається на акти про відшкодування витрат 6,5 % на виконання розпоряджень КМДА від 20.06.02 р. № 1245, за період з лютого до листопада 2006 року, в яких не вказується наявність заборгованості, а йде мова про вартість послуг, наданих згідно з договором за відповідний місяць та про суми, які відшкодовуються на виконання розпоряджень КМДА.
У звязку з наведеним, підписання вказаних актів не може свідчити про визнання заборгованості.
Щодо заяв Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»ПАТ «Київенерго», які додано до клопотання про поновлення строку позовної давності, то вони не вимагають будь-яких дій від ЖБК «Знання»та підписані одноособово заступником директора СВП «Енергозбут Київенерго», участі у їх підготовці ЖБК «Знання»не приймало, а отже відсутні докази визнання відповідачем боргу за пропущений період.
Відповідно до ст. 202 ЦКУ, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, односторонній правочин може створювати обовязки лише для особи, яка його вчинила.
Крім того, підпис колишнього голови правління ЖБК «Знання»про отримання зазначених заяв може підтверджувати лише факт їх одержання ЖБК «Знання», а не вказувати на будь-які дії, що свідчать про визнання ЖБК «Знання»боргу.
Таким чином, докази, що підтверджують визнання ЖБК «Знання»будь-якої заборгованості за період з 23.10.2006 р. та свідчать про переривання перебігу позовної давності, відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦКУ, суд може визнати причини пропущення позовної давності поважними.
Однак позивач у клопотанні про поновлення позовної давності не навів жодної обставини, яка унеможливила його звернення за судовим захистом, що робить неможливим зробити висновок про їх поважність.
Враховуючи вищенаведене, судом було виконано власний розрахунок боргу за спожиту теплову енергію відповідачем за договором № 320503 від 01.06.1999 р. за період з жовтня 2006 року до вересня 2009 року, у відповідності до якого у ЖБК «Знання»переплатило за зазначений період за теплову енергію 35, 71 грн., хоча за вказаний період і були допущені факти порушення строків оплати.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 44082,94 грн. основного боргу за договором № 032-0503-3 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.09.04 р. до 01.09.09 р.
ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 34170,02 грн. інфляційної складової боргу та 6629,76 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 032-0503-3 від 01.06.1999 р. за період з вересня 2004 р. до вересня 2009 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у березні 2006 р., квітні 2006 р., липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., серпні 2009 р. на рівні 99,7 %, 99,6 %, 99,5 %, 99,9 %, 99,9 %, 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
12.10.11 р. ЖБК «Знання»звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог у справі № 37/759.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач просить суд стягнути інфляційні нарахування та три відсотки річних за період з 01.09.04 р. до 01.09.11 р.
Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України, умови договору № 320503 від 01.06.1999 р., вимоги сплатити інфляційні нарахування та три відсотки річних позивачем могли бути предявлені за період з листопада 2006 р. до вересня 2011 р., оскільки позов було подано позивачем до суду 23.10.09 р.
Таким чином, строк позовної давності на предявлення вимог про стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з ЖБК «Знання»за договором № 320503 від 01.06.1999 р. за період з вересня 2004 р. до жовтня 2006 р. сплинув у жовтні 2006 р.
При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.
Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищенаведене, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у відповідності до якого підлягають стягненню з ЖБК «Знання»інфляційні нарахування за період з листопада 2006 р. до вересня 2009 р. у розмірі 27814,56 грн. та три відсотки річних за період з листопада 2006 р. до вересня 2009 р. у розмірі 4784,59 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6 355,46 грн. інфляційних нарахувань та 1845,17 грн. трьох відсотків річних.
ПАТ «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 6602,32 грн. пені за порушення грошового зобовязання за договором № 032-0503-3 від 01.06.1999 р. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 032-0503-3 від 01.06.1999 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Стосовно звернення ЖБК «Знання»до Господарського суду м. Києва із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог у справі № 37/759, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, позивач просить суд стягнути пеню, нараховану за договором № 320503 від 01.06.1999 р. в сумі 6602,32 грн. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р.
Оскільки позов було подано позивачем до суду 23.10.09 р., то вимога позивача в частині стягнення пені була заявлена ним в межах строку, коли позивач міг звернутися з цією вимогою.
Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобовязання за договором № 032-0503-3 від 01.06.1999 р. становить 6602,32 грн.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Знання»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253 258, 260, 261, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Знання»(03032, м. Київ, вул. Ботанічна, 31, код ЄДРПОУ 22885861) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 27 814 (двадцять сім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 56 коп. інфляційних нарахувань, 4 784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 6 602 (шість тисяч шістсот дві) грн. 32 коп. пені, 392 (триста девяносто дві) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 101 (сто одну) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.У решті позовних вимог відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Судове рішення № 19885234, Господарський суд м. Києва було прийнято 23.11.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 37/759. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: