Рішення № 19885138, 24.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/37224.11.11 За позовом Київського національного університету технологій та дизайну

до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Дженералфірм"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення заборгованості по орендній платі 108 974,35 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 01-09/699 від 07.04.11 р.;

від відповідача: не зявився.

від третьої особи: ОСОБА_2- за довіреністю № 18 від 26.04.11 р.

В судовому засіданні 24.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Дженералфірм"про стягнення заборгованості по орендній платі 108 974,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди № 1724 нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.05 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 108974,35 грн., з них 97432,68 грн. заборгованість по орендній платі, 11541,67 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 24.10.11 порушено провадження у справі № 40/372 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

У судове засідання, призначене на 10.11.11, представники позивача та третьої особи зявилися, вимоги ухвали суду виконали.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 24.11.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 24.11.11 представники позивача та третьої особи зявились, надали пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.11 не зявився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.11, 10.11.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01015 м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача та третьої особи, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

16.05.05. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Приватним підприємством з іноземними інвестиціями “Дженералфірм” (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1724 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець передає орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 193,00 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, на цокольному поверсі гуртожитку № 7, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (балансоутримувач). Майно передано в оренду з метою розміщення офісу підприємства.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) березень 2005 р. 4597,29 грн. Оренда плата за перший місяць оренди травень 2005 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень, травень 2005р.

У п. 3.2. Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Договору перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 3.5. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.2. Договору орендар зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 5.6. Договору орендар зобовязався подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У відповідності до п. 5.14 Договору відповідач зобовязався у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції з весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір укладено на 11 місяців, а саме, з 16.05.05. по 16.04.06. включно.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не сплачував орендної плати за користування орендованим приміщенням загальною площею 193,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцігська, 16, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем як балансоутримувачем у розмірі 97432,68 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з перерахунком судом розміру 3 % річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лейпцігська, 16 від 16.05.05. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 193,00 кв. м. по вул. Лейпцизькій в м. Києві.

Даний акт приймання-передачі було підписано представниками орендаря, балансоутримувача та орендодавця та скріплений їх печатками.

16.03.07 відповідач та третя особа уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди № 1724 від 16.05.05, яким внесли зміни в абз. 1 п.3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку січень 2007 р. 8139,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись листи про сплату заборгованості № 02-30/87 від 22.01.07, № 01-30/1122 від 24.05.07, № 01-30/1745 від 26.07.07, № 1 від 15.01.08, № 01-09/2133 від 01.12.09, № 01-09/254 від 17.02.10.

В свою чергу відповідач направив позивачеві гарантійні листи № 78 від 25.09.06 та № 74 від 27.11.07, відповідно до яких визнав наявність заборгованості та гарантував поетапне її погашення.

Проте матеріали даної справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди № 1724 від 16.05.05.

З матеріалів справи вбачається., що 01.03.2008 комісією представників позивача було проведено огляд приміщень загальною площею 193,0 кв.м., що були передані відповідачеві в орендне користування. Комісією було встановлено, що орендар звільнив приміщення, але акт повернення майна не підписав, у звязку з чим було вирішено кімнату, в якій знаходиться майно відповідача закрити та опечатати, інші приміщення використовувати в господарській діяльності балансоутримувача, про що складено відповідний акт від 01.03.08.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобовязання за договором оренди №1724 від 16.05.05 щодо перерахування 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 97432,68 грн. за період з жовтня 2006 по лютий 2008 року.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку зобовязання по сплаті орендної плати в сумі 97432,68 грн. не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 10602,81 грн. (згідно уточненого розрахунку станом на 10.11.11).

Згідно з п.2. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок розміру 3 % річних з урахуванням вимог п. 3.3 договору оренди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2481.2611.11.2006 - 21.10.201118063 %368.31

2688.8211.12.2006 - 21.10.201117763 %392,49

2713.0211.01.2007- 21.10.201117453 %389,11

4089.9111.02.2007 - 21.10.201117143 %576,17

4114.4511.03.2007 - 21.10.201116863 %570,16

4122.6711.04.2007- 21.10.201116553 %560,80

4122.6711.05.2007 21.10.201116253 %550,63

4147,4211.06.2007- 21.10.201115943 %543,37

4238,6611.07.2007- 21.10.201115643 %544,87

4297,9911.08.2007-21.10.201115333 %541,55

4323,7911.09.2007 21.10.201115023 %533,78

4418,9011.10.2007 21.10.201114723 %534,63

4547,0511.11.2007 21.10.201114413 %538,55

4647,0811.12.2007 21.10.201114113 %538,93

4744,6711.01.2008 21.10.201113803 %538,16

4882,2611.02.2008 21.10.201113493 %541,33

5014,0711.03.2008 21.10.201113203 %543,99

Всього 8806,83 За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 8 806,83 грн (за розрахунком суду), в іншій частині позовних вимог слід відмовити. Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові. Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Дженералфірм” (01015 м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, ідентифікаційний код 30020398) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011 м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, ідентифікаційний код 02070890) 97 432 (девяноста сім тисяч чотириста тридцять дві) грн 68 коп. суму заборгованості по орендній платі, 8 806 (вісім тисяч вісімсот шість) грн 83 коп. 3 % річних, 1 062 (одну тисячу шістдесят дві) грн. 40 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 25.11.2011 р.