Рішення № 19885127, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/38323.11.11 За позовом Комунального підприємства по експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до Військової частини А 0202

про стягнення 10128, 05 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 044/24-748 від 15.02.2011 р.

від відповідача: не зявились

Обставини справи :

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Військової частини А 0202 заборгованості в розмірі 43025,40 грн. за фактичне користування житловим приміщенням, відповідно до договору №3259 від 01.01.2004р. оренди житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 23.1.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

01.07.2004 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (далі-позивач) та Військовою частиною А 0202 (далі відповідач) укладено договір №3259 оренди житлового приміщення, за умовами якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти в орендне користування житлове приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., житловою площею 40,0 кв.м., в м. Києві по вул. Борщагівській, буд.10, кв. 28.

Строк дії договору сторони визначили з 01.07.2004р. пор 31.12.2004р.

08.09.2005р.між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р. №3259, відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору на термін з 01.01.2005р. по 01.09.2005р.

Додатковою угодою №2 до договору оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р. №3259 сторони погодили продовжити строк дії договору з 02.09.2005р. по 31.03.2006р.

Строк дії даного договору закінчився 31.03.2006р, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2009р. по справі №2-1230/09.

Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (див. постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2009 № 9/346-08). Відповідно до п. 2.1. договору за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

На підставі рішення Київради від 27.05.2004р. №262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 18,00 грн. на місяць за 1 кв. м загальної площі, що складає 1049,40 грн., у т.ч. ПДВ (п.2.1.1 договору).

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Згідно з п. 2.1.5. договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2.1.8. договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за Актом прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв в користування квартиру № 28 у будинку по вул. Борщагівській, 10, житловою площею 40,0 кв.м., загальною площею 58,3 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.06.2010р. Даний факт підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2010р. по виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва №2-1230 від 13.01.2010р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору № 3259 оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р., у звязку з чим у нього виникла заборгованість з орендних платежів в розмірі 43025,40 грн. за період з 01.01.2004 р. до 01.06.2011 р.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання сторонами умов договору №3259 оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р. заборгованість з орендних платежів в розмірі 43025,40 грн. за період з 01.01.2007 р. до 01.06.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №3259 оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендних платежів відповідно договору №3259 оренди житлового приміщення від 01.07.2004 р. в розмірі 43025,40 грн. за період з 01.01.2007 р. до 01.06.2011 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 0202 (03050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-В, код 08138347), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) заборгованість з орендних платежів в розмірі 43025 грн. 40 коп., 430 грн. 25 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

25.11.2011р.