Рішення № 19884951, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/19521.11.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія

"Оранта"

Простягнення 21 183,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаФОП ОСОБА_1 представник (дов. № 16 від 25.01.2011 р.)

від відповідачаОСОБА_2 представник (дов. № 08-03-28/105-11 від 21.02.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування наземного транспорту № 206-10801-08 від 16.09.2008 р. в розмірі 21 183,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором страхування наземного транспорту № 206-10801-08 від 16.09.2008 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого ОСОБА_4, визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ "НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8282531, позивач просить стягнути з відповідача страхового відшкодування в розмірі 21 183,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. порушено провадження у справі №59/195, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, оскільки, відповідно до постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 15.10.2009 р. винною особою у здійсненні ДТП визнано ОСОБА_4 А відповідно до статті ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розміри виплаченого відшкодування, тобто з урахуванням принципу вини. Отже, за цієї обставини обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. В даному випадку страхувальник не є винною особою у спричиненні шкоди потерпілій стороні.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Тобто особами, які мають право на відшкодування є ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ВАТ ВТБ Банк, тому лише вони мають право звернення з заявою про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4., до відповідача в строк не пізніше трьох робочих днів після дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з тим, що відповідач є страховиком забезпеченого транспортного засобу.

Але відповідна заява потерпілою особою подана не була, а тому у відповідача не виникає обов'язку виплати страхового відшкодування.

При цьому, між позивачем та відповідачем не має жодних договірних зобов'язань.

Нормами цивільного права та господарського права не врегульовано питання щодо відповідальності однієї страхової компанії перед іншою.

Також, поліс ВВ/8884368 був укладений строком на один рік і дія зазначеного договору, тобто - час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки (ст. 631 ЦК України), припинилася станом на 18.08.2010 р. Тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчився 18.08.2010 р. При цьому, позивачем виконане рішення Костопільського районного суду рівненської області від 13.07.2010 р., а не сплачене страхове відшкодування.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів. Клопотання задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 21.11.2011 р.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. представник відповідача надав суду клопотання в якому просить суд "витребувати у представника ТДВ "СК "Індіго" договір доручення від 01.07.09 р. відповідно до якого видана довіреність № 16 від 25.01.11 р. у звязку з тим, що відповідна довіреність видана для належного виконання умов договору доручення від 01.07.09 р. Тобто представник ТДВ "СК "Індіго" обмежений права представництва на підставі договору доручення і не наявність цього договору не дає змоги встановити правомірність звернення до ВАТ НАСК "Оранта" до господарського суду міста Києва.".

Судом в задоволенні даного клопотання відмовлено, з тих підстав, що в матеріалах справи наявна довіреність № 16 від 25.01.2011 р., відповідно до якої ТДВ "СК "Індіго" уповноважує ОСОБА_1 представляти інтереси ТДВ "СК "Індіго" "у судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах України всіх інстанцій з правами, наданими стороні Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими чинними нормативно-правовими актами України, включаючи право підписувати позовні заяви". Тобто, позовна заява підписана повноважним представником.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008 р. між ТДВ "СК "Індіго" та ОСОБА_3 укладено договір страхування наземного транспорту № 206-10801-08, згідно якого ТДВ "СК "Індіго" взяло на себе зобов'язання відшкодувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

Згідно довідки ВДАІ з О.А.Т. Кастопільського району, 13.09.2009 р. на вул. Степанській, 2 у м. Костопіль, Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 15.10.2008 р.

Відповідно до Висновку експерта № 102 експертного автотоварознавого дослідження від 22.10.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 18 492,47 грн.

19.11.2010 р. ТДВ "СК "Індіго" згідно із умовами договору та рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13.07.2010 р. у справі № 2-390/2010 р., на підставі Страхового акту № 11108/206 від 02.07.2010 р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 21 183, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14593 від 19.11.2010 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 21183,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_6

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ "HACK "Оранта" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8884368).

Вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 15.10.2008 р.

ОСОБА_4 керував транспортним засобом "Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_2 на законній підставі, а саме на підставі довіреності № 4525 від 03.08.2007 р., відповідно до якої ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником перед третіми особами при розпорядженні, з правом знаття з обліку та постановки на облік, проходженні технічного огляду транспортних засобів в органах ДАІ та будь-яких установах і організаціях, з правом управління, всіх належних ОСОБА_6 транспортних засобів.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/8884368), а до ТДВ "СК "Індіго" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 206-10801-08 від 16.09.2008 р. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Висновку експерта № 102 експертного автотоварознавого дослідження від 22.10.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mіцубісі", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 18 492,47 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/8884368) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи визначені полісом ВВ/8884368 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 17 982,47 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні витрати в розмірі виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.

Отже, позовні вимоги у розмірі 3 200,53 грн. (21 183,00 грн. 17982,47 грн. = 3 200,53 грн.) не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, з наступних підстав.

Стосовно твердження відповідача, що обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду та те що право вимоги виникає лише у потерпілої особи, суд зазначає наступне.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право ТДВ "СК "Індіго" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика виплачувати страхове відшкодування безпосередньо потерпілому або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу на користь позивача.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) шкоду у розмірі 17982 (сімнадцять тисяч девятсот вісімдесят дві) грн. 47 коп., державне мито у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 200 (двісті) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 28.11.2011 р.